3. Створення власної фінансової системи. Позитивні зрушення в економіці.

Економіка, кризовий стан якої погіршувався, потребувала рішу­чих заходів, які б поєднували невідкладні антикризові дії з реаліза­цією нової соціально-економічної стратегії. Пропоновані заходи були викладені в Посланні Президента України Л. Кучми до Верховної Ради «Шляхом радикальних економічних реформ» у жовтні 1994 р. і отримали її схвалення.

Основними напрямами та пріоритетними завданнями нової соціаль­но-економічної стратегії були:

1. фінансова стабілізація, що включає зниження податків, подо­лання платіжної кризи, поглиблення банківської реформи;

2. регульована та контрольована з боку держави поетапна лібера­лізація цін;

3. докорінна структурна перебудова виробництва з метою ство­рення ринкової економіки, яка буде базуватися на приватному сек­торі;

4. децентралізація управління економікою;

5. лібералізація сфери зовнішньоекономічних зв'язків;

6. соціальний захист, що включає докорінну реформу заробітної плати, соціальної допомоги та соціального страхування.

Засоби досягнення:

1. децентралізація управління, масова приватизація;

2. зовнішні та внутрішні запозичення;

3. залучення іноземних інвестицій;

4. земельна реформа;

5. розвиток експортних галузей.

У 1999 р. вперше за останнє десятиріччя чітко окреслилися озна­ки економічної стабілізації, а з 2000 р. — зростання. У 2001 р. при­ріст офіційного ВВП становив 9,1 %, у першому півріччі 2002 р. — 4,4 %. На теперішній час темпи розвитку української економіки є найвищими серед країн СНД.

4.Конституція України.

Конституція — політичний, нормативно-правовий акт держави, який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації та діяльності держав­них органів, права та обов'язки громадян.

Конституції України як Основному Закону держави властиві особ­ливості правового статусу: вона має найвищу юридичну силу, є ос­новою для прийняття інших нормативних актів держави. їй прита­манна підвищена стабільність.

Конституційний процес в Україні, як процес підготовки нової Конституції України, розпочався з прийняття Декларації про дер­жавний суверенітет України (16 липня 1990). У ній передбачалась розробка нової Конституції. Було утворено комісію з вироблення нового Основного Закону (Конституційна комісія) і відповідну Робо­чу групу. Вона підготувала концепцію Конституції, яка була схва­лена Верховною Радою.

Після проголошення незалежності певний час мала чинність Кон­ституція УРСР у тій частині, яка не суперечила законам України, прийнятим після 24 серпня 1991 р. Проголошення незалежності та референдум 1 грудня 1991 р. дещо активізували конституційний процес. У 1992 р. було підготовлено офіційний проект, який у липні того ж року було винесено на всенародне обговорення. Доопрацьований проект Кон­ституції в травні 1992 р. було подано до Верховної Ради, а другий раз — в жовтні 1993 р.

Позачергові вибори народних депутатів і Президента України (1994) дещо сповільнили конституційний процес. 10 листопада 1994 р. Конституційну комісію було переформовано, очолили її Л. Кучма та О. Мороз.

8 червня 1995 р. було прийнято Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади, організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України».

11 березня 1996 р. Конституційна комісія схвалила проект Кон­ституції і передала його на розгляд Верховної Ради. 24 квітня проект було прийнято за основу.

До 26 червня 1996 р. Верховна Рада України не прийняла жодного роз­ділу Конституції. Вважаючи неприпустимим затягування конститу­ційного процесу, Президент України підписав Указ, яким призна­чав на вересень 1996 р. Всеукраїнський референдум з питань затвердження нової Конституції. 27 червня Верховна Рада віднови­ла роботу, змінивши технологію розгляду Конституції. Було створе­но робочі групи з найболючіших питань — власності, символіки, організації влади тощо. Надвечір було відновлено пленарне засідан­ня, яке тривало всю ніч. 28 червня 1996р. нову Конституцію Украї­ни було прийнято.

Таким чином, у конституційному процесі можна виділити такі етапи:

1. жовтень 1990 р. — утворення Конституційної комісії;

2. червень 1991 р. — схвалення Верховною Радою концепції нової Конституції України;

3. липень 1992 р. — винесення на всенародне обговорення офіцій­ного проекту Конституції України;

4. жовтень 1993 р. — подано доопрацьований проект Конституції України;

5. листопад 1994 р. — утворення нової Конституційної комісії;

6. 8 червня 1995 р. — прийняття Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України;

7. 20 березня 1996 р. — проект нової Конституції України передано Верховній Раді;

8. 28 червня 1996 р. — V сесія Верховної Ради України прийняла нову Конституцію.