Заняття 19 Тема: україна в умовах незалежності 1991-1996рр.

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

• Розкрити особливості державотворчих процесів в 1991—1994 pp. З'ясувати їх здобутки і прорахунки.

• Схарак­теризувати перебіг політичної боротьби.

• Розкрити зміст економічних перетворень, що відбува­лися у першій половині 1990-х років.

• З'ясувати при­чини значного падіння виробництва і рівня життя на­селення.

• Схарактеризувати особливості конституційного процесу в Україні.

• Розвивати у студентів уміння аналізувати, зіставляти, робити виснов­ки.

• Виховувати студентів у дусі поваги до історії свого на­роду.

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: карта України.

ЛІТЕРАТУРА:

В.Верстюк. Історія України. – К., 2000. – с.368-393

Ф.Турченко. Новітня історія України. ч. І – К., 1998. с.277-329

Новий довідник: Історія України. – К., 2006. с.699-704

ПИТАННЯ:

1. Становлення владних структур. Законодавча і виконавча влада.

2. Економічні проблеми незалежної України.

3. Створення власної фінансової системи.

4.Конституція України.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ:

1. Що таке державотворчий процес?

2. Які ви можете назвати здобутки і прорахунки державотворчого процесу на першому етапі?

3. Схарактеризуйте етапи конституційного процесу.

4. Яка мета Конституційного договору 1995 p.?

5. Яку форму правління, державного устрою і політичного режи­му визначає Конституція?

6. Які заходи для подолання кризи впроваджувалися в 1991-1994рр.?

1. Становлення владних структур. Законодавча і виконавча влада.

Державотворчий процес — це процес формування вищих і місце­вих органів влади, органів самоврядування, визначення їх повнова­жень і взаємодії та конституційне оформлення; визначення кордо­нів, державних інтересів та на їх основі вироблення пріоритетів зовнішньої, оборонної та внутрішньої політики тощо.

Процес утвердження незалежності України можна поділити на такі етапи:

16 липня 1990р. — прийняття Декларації про державний сувере­нітет України.

24 серпня — прийняття Акта проголошення незалежності України.

1 грудня 1991 р. — підтвердження Акта проголошення незалежності України на всеукраїнському референдумі; вибори Президента України.

28 червня 1996 p. — прийняття Конституції України.

Ключовим завданням перших років державотворення стало фор­мування трьох основних гілок влади — законодавчої, виконавчої, судової, і становлення державних владних структур. Поряд з цим необхідно було забезпечити утворення управлінських структур на місцях, налагодити ефективну взаємодію місцевої та центральної влади.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України, що забезпечує правову базу перетворень. Однак чимало з прийнятих парламентом XII (1990—1994), XIII (1994—1998) і XIV (1998—2002) скликань законів і постанов не діють через відсутність чи недосконалість конкретних механізмів реалізації, контролю за виконанням або через їх популістський ха­рактер, невідповідність можливостям держави.

Немало проблем у становленні та роботі виконавчої влади (вищий орган — Кабінет Міністрів України; центральні органи — міністер­ства, державні комітети та відомства; в областях, містах, районах — державні адміністрації). Головна з них — нерішучість і непослідов­ність у здійсненні реформ.

Триває процес формування й утвердження судової влади, що кон­центрується в особі Конституційного Суду, Верховного Суду, загаль­них, арбітражних та військових судів.

Главою держави є Президент України. Першим Президентом не­залежної України було обрано Л. Кравчука (1991—1994).

До 1996 р. Україна жила за оновленим основним законом зразка 1978р.

Після прийняття Конституції України процес юридичного оформ­лення української державності можна вважати в основному завершеним.

Становлення Збройних Сил незалежної України розпочалося во­сени 1991р. створенням Міністерства оборони України. 6 грудня 1991р. прийнято Закон про Збройні Сили України, 19 жовтня 1993 р. — військову доктрину України, яка виходить з того, що Україна не є потенційним противником жодної держави, а свою безпеку розглядає як стан захищеності національних інтересів в умовах потенційної та реальної воєнної загрози. Поряд з армією створювалися спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ, Національна гвардія, частини спеціального призначення, Служба безпеки України. Наприкінці 90-х років XX ст. Національна гвар­дія була об'єднана зі збройними силами.

Незалежна Україна формувалася як багатопартійна держава, у якій вже в перші роки було зареєстровано понад 40 політичних партій.

Дострокові вибори до Верховної Ради України і Президента України 1994 р.

Перехід до ринкових відносин викликав загострення соціально-економічної ситуації в країні, що в свою чергу потягло за собою загострення політичної ситуації. Населення висловлювало невдово­лення діяльністю Верховної Ради і Президента України. Зрештою було прийнято рішення провести дострокові вибори Президента і Верховної Ради України.

27 березня 1994 р. відбулись вибори до Верховної Ради України. Було обрано 338 народних депутатів, половина з яких були членами її політичних партій. Головою Верховної Ради було обрано О. Мороза. Новий парламент Прем'єр-міністром затвердив В. Масола.

Процес зміни політичної влади в Україні завершили президент­ські вибори, що відбулись в червні—липні 1994 р. У другому турі виборів перемогу здобув Л. Кучма.

Чинники, які сприяли державотворчому процесу:

1. Державотворчі традиції

2. Мирний шлях здобуття незалежності

3. Підтримка з боку насе­лення

4. Демократичний вибір

5. Міжнародне визнання України

6. Підтримка з боку США та інших держав

Чинники, які негативно впливали на державотворчий процес:

1. Економічна криза

2. Корупція у вищих ешелонах влади

3. Тривала відсутність позитив­них зрушень сприяла поширенню апатії в суспільстві

4. Деформованість і незавершеність форму­вання української нації

5. Невиробленість національної ідеї

6. Втручання Росії, яка не змогла змирити­ся з втратою України