3. Вибори до Верховної Ради урср 1990 р. Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 р.

Необхідною умовою становлення демократичної правової держа­ви є багатопартійність. Вона дає можливість повніше враховувати інтереси всіх громадян у державній політиці і сприяє стабільному і динамічному розвитку суспільства.

Причин, що призвели до створення багатопартійності в Україні:

1. розширення демократизації суспільного життя, гласність;

2. історичні корені багатопартійності в Україні;

3. виникнення й розвиток в Україні дисидентства;

4. нездатність КПРС продовжувати виконання керівної ролі усьо­го суспільства.

В історії становлення багатопартійності виділяють три етапи:

1. 1988—1989 pp. — створення умов багатопартійності. Створення опозиційних до КПРС неформальних об'єднань та рухів, що пізніше трансформувалися в політичні партії. У цей час в Украї­ні розгортають активну діяльність Українська демократична спілка (УДС), пізніше перейменована в Українську народно-демократичну лігу (УНДЛ), Українська гельсінська спілка (УГС), Народний рух України за перебудову (НРУ).

2. 1989—1990рр. — етап безпосереднього створення початкової багатопартійності.

За цей час у республіці створено понад 20 партій, у які об'єднано понад 30 тис. чоловік.

3. Початок 1991 р. — серпень 1991 р. — кардинальні зміни в ста­новленні багатопартійності. Розвал, а згодом і заборона діяльності КПУ після спроби державного перевороту в Москві ДКНС 19—21 серпня 1991 р. у зв'язку з доказами про підтримку керівництвом КПУ державного перевороту.

Вибори до ВР УРСР 1990 р.

У березні—травні 1990 р. відбулися вибори народних депутатів до Верховної Ради УРСР і місцевих рад.

Напередодні виборів було утворено Демократичний блок, який об'єднав усі опозиційні сили. Основою його був Народний рух України за перебудову та різні неформальні організації. На 450 парламент­ських міст претендувало 3 тис. кандидатів. З 443 обраних депутатів 111 були прихильниками Демократичного блоку. До того ж, склад ВР УРСР оновився на 90 %.

Хоча вибори 1990 р. не стали повною перемогою демократії, вони похитнули монополію компартії на владу. Уперше в історії Україна отримала демократично обраний парламент.

У перші дні діяльності Верховної Ради сформувалися дві політич­ні течії: комуністична, яка утворила парламентську більшість «За Радянську суверенну Україну» (неофіційна назва — «група 239»,; очолював О. Мороз) і опозиційна — Народна Рада, що об'єднала спочатку 79, а згодом 120 депутатів. На чолі Народної Ради став депутат від Львівщини академік І. Юхновський.

Декларація про державний суверенітет України.

У складі депутатів Верховної Ради УРСР XII скликання (1990—1994) абсолютну більшість (239 чоловік) становила компартійна частина. Однак ідея національного відродження незалежності України заявляла про себе все активніше й наполегливіше устами меншості, національно-демократичної частини депутатів. 16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, якою було проголошено намір народу України самостійно вирішувати свою долю («за» проголосувало 355 депутатів, «проти» — 4).

Декларація складається із вступу (преамбули) та 10 розділів:

Основні положення Декларації:

1. народ України становлять громадяни республіки всіх національ­ностей;

2. закріплено державний, народний, національний суверенітети, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, неза­лежність і рівноправність у зовнішніх зносинах;

3. поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову;

4. виняткове право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством;

5. самостійність України у вирішенні питань економіки, еколо­гії, культурного розвитку, зовнішньої і внутрішньої безпеки, між­народних відносин;

6. гарантія права на вільний національно-культурний розвиток усіх національностей;

Через нерішучість і непослідовність більшості народних депута­тів Декларації не було надано статусу конституційного акта. У ре­зультаті вона могла залишитися планом на майбутнє, набором добрих побажань. Але під тиском громадськості народні депутати почали робити реальні кроки по наповненню змісту Декларації. 30 липня 1990 р. вони прийняли рішення повернути в Україну для продовження служби всіх солдатів Радянської Армії, призваних з її території. Однак та ж обережна більшість санкціонувала укла­дання двосторонніх угод України з іншими союзними республіка­ми, погодилася на внесення до Конституції УРСР статті, що про­голошувала верховенство законів Української РСР над союзними законами.

Історичне значення Декларації про державний суверенітет Украї­ни:

1. суверенітет офіційно визнано необхідною умовою подальшого розвитку української нації;

2. визначено основні напрямки діяльності по досягненню реаль­ного суверенітету.