Тема: україна в роки іі світової війни 1939-1945 рр.

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

• Схарактеризувати процес завершення визволення України.

• Схарактеризувати розвиток української науки і культури в роки війни.

• Закріплю­вати навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, вміння розглядати історичні явища в конк­ретно-історичних умовах.

• Виховувати учнів у дусі пат­ріотизму, національної свідомості та гідності.

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: карта України.

ЛІТЕРАТУРА:

В.Верстюк. Історія України. – К., 2000. – с.307-326

Ф.Турченко. Новітня історія України. ч. І – К., 1998.

О.Бойко. Історія України. К, 2002. - с. 468-481

ПИТАННЯ:

1. Внесок працівників тилу України у перемогу в роки Великої вітчизняної війни.

2. Україна на завершальному етапі війни (1944-1945 pp.)

3. Культура та наука України в роки війни 1941 – 1945рр.

4. Запитання і завдання:

1. Чи виправданими були великі втрати Радянської армії у ході воєнних дій?

2. Як розгорталася у радянському тилу робота евакуйованих з території УРСР промислових підприємств та спеціалістів?

3. Перерахуйте й дайте коротку характеристику наступаль­ним операціям радянських військ на території України на­прикінці 1943 - упродовж 1944pp.

1. Внесок працівників тилу України у перемогу в роки Великої вітчизняної війни.

Промисловість і сільське господарство фронту.

Евакуація промислових та сільськогосподарських об'єктів України в східні райони Радянського Союзу (Поволжя, Урал, Сибір, Середня Азія) відбувалася за загальним планом Державного комітету оборони (ДКО). Ця програма передбачала:

1. переведення народного господарства на воєнні рейки;

2. мобілізацію виробничих потужностей економіки на потреби армії та фло­ту, перехід промислових підприємств на випуск військової продукції;

3. мобілізацію матеріальних ресурсів сільського господарства на потреби збройних сил, військових та оборонних галузей;

4. перебудову транспорту для військових потреб, підвищення ефектив­ності залізниць, введення військового графіка перевезень, забезпечен­ня першочергового руху військових потягів;

5. забезпечення потрібними кадрами нових та евакуйованих військових об'єктів, особливо оборонних та металургійних підприємств, електро­станцій, залізниць тощо.

Організація оборонної індустрії в тилових районах СРСР складалася з трьох основних етапів:

1. евакуації промислових потужностей та об'єктів сільського господарства;

2. розгортання промислових та сільськогосподарських комплексів на но­вих місцях;

3. випуску військової продукції та забезпечення всім необхідним військо­вих галузей.

Евакуація підприємств здійснювалася в дуже важких умовах постійно­го бомбардування чи артилерійських обстрілів німців. Незважаючи на військові труднощі (поразки радянських військ, швидке просування нім­ців, певну розгубленість місцевого керівництва і безгосподарність), з лип­ня 1941 року по середину 1942 року з України в цілому вдалося евакуюва­ти найголовніші промислові об'єкти і вивести їх на довоєнні потужності. Евакуацію народногосподарських об'єктів у глибокий тил цілком справедливо вважають першою великою перемогою над нацистською Німеччиною.

Воєнна обстановка змушувала керівників середньої та нижчої ланок частіше брати відповідальність на се­бе, виявляти ініціативу й самостійність під час вирішення нагальних питань, пов'язаних із життям і діяльністю населення тилових районів, ефективнішим використанням наявного трудового потенціалу.

Виробничі колективи України разом з місцевим населенням починали відразу налагоджувати підприємства. Працювати доводилося в складних кліматичних умовах, без відпусток і вихід­них, по 12-14 годин на добу, без права звільнятися з роботи разом з місцевими працівниками трудилися робітники, інже­нери й техніки харківських тракторного, дизельного, турбінного, київських суднобудівного «Ленінська куз­ня», машинобудівного «Більшовик», Криворізького металургійного та багатьох інших заводів, евакуйова­них з України. Нерідко ро­бітники тижнями не спали і їли в цехах. Матеріального за­охочення практично не було, а за моральне була віра в перемогу над ворогом.

Гасло «Все для фронту! Все для Перемоги!» стало нормою життя працівників тилу. Вагомий внесок у перемогу над ворогом на­лежить українським металургам, підприєм­ствам «Дніпроспецсталі», «Запоріжсталі». За 6 місяців побудовано й уведено в дію про­відні цехи Маріупольського металургійного заводу ім.В.Куйбишева. А на поч. листопада 1942 року цех виробив перші партії труб.

В умовах воєнного часу постійно зростала потреба в продукції паливно-енергетичного комплексу. Особливо це стосувалося вугілля. На підприємства вугільної галузі східних ра­йонів СРСР перевезено 54 тис. шахтарів з Дон­басу. Олексій Стаханов став восени 1941 року на чолі тресту «Карагандавугілля», а славетний український шахтар Микита Ізотов у жовтні 1942 року очолив трест «Челябвугілля».

Як і в 30-ті pp., серед місцевих шахтарів організовано стаханівські та ізотівські школи, де гірники здобували навички високопродуктивної праці. Прихід на шах­ти гірників Донбасу значно вплинув на ефективність праці всіх трудових колективів. У складних умовах війни (нестача кваліфікованої робочої си­ли, підготовка і перепідготовка кадрів, низький рівень механізації праці, погані матеріально-побутові умови гірників) удалося значно підвищити ефективність праці. Наприклад, якщо в січні 1942 року середньодобовий видобуток вугілля на шахтах Челябінського вугільного басейну становив 14,6 тис, у травні цього ж року — 19,8 тис, то в серпні — 23,7 тис. т.

Постійно зростали темпи видобутку залізної руди. На схід перебазува­лися численні колективи гірників Криворіжжя та Нікополя. Разом з трудівниками Уралу вони освоїли нові залізо­рудні басейни. Танкові заводи Уралу що­місяця випускали 2 тис. танків.

У східних районах СРСР побудовано 2 250 великих про­мислових підприємств. Уже на кінець 1942 ро­ку Радянський Союз обігнав Ні­меччину з виробництва військової техніки та озброєння.

Евакуація колгоспів і радгоспів з України здійснювалася переважно до Поволжя та Казах­стану. До середини осені 1941 року вдалося вивезти в радянський тил біля 2млн.т зерна та зернопродуктів, понад 6млн. голів худоби, близько 26тис. тракторів. До тилових районів СРСР евакуювали з України 40тис. кваліфікованих сільськогос­подарських працівників.

За 1942-1945 pp. посівні площі в Радянському Союзі збільшилися на 26 млн.га. За роки війни колгоспи й радгоспи України здали державі 16,5млн.т зерна, 400тис.т м'яса, майже 250тис.т молока.

Історія тилу буде неповною, якщо не згадати про внесок у перемогу мільйонів тих, хто перебував у та­борах ГУЛАГу. Гулагівська, переважно видобувна промисловість, набула у воєнних умовах особливого значення. Люди, які забезпечували сировиною мета­лургію й, крім цього, спорудили майже 700 великих оборонних підприємств, ледве животіли й вмирали тисячами. Багато хто прагнув піти на фронт, але їх, «ворогів народу», в тяжких і жорстоких умовах утримували за колючим дротом.