Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2.конспект лекццій історії україни.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
519.17 Кб
Скачать

Адміністративно-територіальне розчленування України

Назва

Території

Дистрикт «Галичина»

Львівська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська області (без пн. районів); підпорядковувалися Польському (Варшавському) генерал-губерна­торству.

Рейхскоміса-ріат «Україна»

Рівненська, Волинська, Кам'янець-Подільська, Жито­мирська області, пн. райони Тернопільської, пн райони Вінницької, сх. райони Миколаївської, Київська, Полтавська, Дніпропетровська області, пн. райони Криму та пд. райони Білорусії. Центром рейхскомісаріату стало місто Рівне.

Трансністрія

Території Одеської, Чернівецької, південні райони Він­ницької і західні райони Миколаївської областей утвори­ли нову румунську провінцію.

«Прифронтова зона»

Східні райони України (Чернігівщина, Сумщина, Хар­ківщина, Донбас) до узбережжя Азовського моря, пів­день Кримського півострова.

Особливості окупаційного режиму у різних регіонах України

У дистрикті «Галичина» режим терору був менш жорстоким. Тут було доз­волено функціонування українських громадських установ, кооперативних організацій, закладів освіти. В органах місцевого самоврядування україн­цям віддавали перевагу перед поляками.

У східних районах, що знаходилися під владою військової адміністрації, допускалось існування деяких українських громадських організацій і не існувало систематичного поліцейського терору.

У Трансністрії режим був більш ліберальним, не було терору, дозволялася торгівля.

Нацистський «новий порядок» загальні риси:

  1. Ліквідація суверенітету або державності завойованих держав (територій).

  2. Економічне пограбування і використання всіх ресурсів в інтересах III рейху.

  3. Расова дискримінація, геноцид, антисемітизм.

  4. Терор, репресії, масові вбивства невинних людей.

План «Ост» (план окупаційної політики на території СРСР). Основні заходи:

  1. Часткове понімечення місцевого населення; заселення німцями окупова­них земель.

  2. Масова депортація населення, у тому числі українців, до Сибіру.

  3. Економічне пограбування території України.

  4. Перетворення місцевого на­селення на рабів.

  5. Пограбування культурних цінностей, знищення пам'яток культури.

План «Ост» остаточно не був прийнятий, було затверджено лише його еко­номічну частину — пограбування і експлуатація загарбаних регіонів. Для управління окупованими територіями було створено спеціальне Управління (Міністерство) окупованих територій III рейхом. Очолював управління Розенберг. Воно складалося з чотирьох відділів: політич­ного, адміністративного, економічного, цивільного.

«Новий порядок» поз­бавляв населення будь-яких громадянських прав. Грабували­ся і нищилися матеріальні ресурси і культурні цінності; вивозилося устаткування фабрик і за­водів, рухомий склад залізниць, сировина й матеріали, зерно й скотина. Ешелонами відправлявся в Німеччину український чорнозем. З музеїв вивезли 40 тис. найцінніших творів мистецтва, колекції, зброя часів Запорізь­кої Січі. З 2,8 млн. вивезених з Радянського Союзу лю­дей на примусові роботи в Німеччину, 2,4 млн. були ви­везені з України. На «конвейєр смерті» було поставлено масове знищення євреїв. Невдовзі після за­гарбання Києва у Бабиному Яру було страчено 52 тис. жінок, дітей та старих єврейської національності. Відтак Бабин Яр став місцем постійних розстрілів (щовівторка й щоп'ятниці), де було знищено загалом понад 100 тис., євреїв, українців, росіян. У червні 1943 р. перестало існувати львівське гетто, куди в перший рік війни було зігнано понад 130 тис. євреїв. Жертвами кривавого терору стали 1366 тис. радянсь­ких військовополонених у 180 таборах смерті, розташо­ваних на території України. У республіці відомо не мен­ше 250 місць масових розстрілів українського населен­ня. «Фабрики смерті» діяли в Києві, Львові, Дніпропет­ровську, Кіровограді та в ін. містах. Усього за час оку­пації населення скоротилося на 13614 тис. чоловік, з них на Україні — 4 млн.

Заняття 13