Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2.конспект лекццій історії україни.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
519.17 Кб
Скачать

2. Українські землі під владою Румунії.

У 1918-1919 pp., скориставшись громадян­ської війною, яка точилася на теренах України, Румунія захопила значну кількість українських земель. За офіційними румун­ськими джерелами, українців налічувалося понад 580 тис. чоловік. Однак тогочасні українські демографи вважали, що кількість співвітчизників у Румунії наближалася до мільйона.

У Румунії існувало три українські громади.

Найбільшою з них була буко­винська. Буковина з центром у Чернівцях мала змішане українське і румунське населення.

Другу за чисельністю українську громаду становили українці анексованої Румунією у Росії Бессарабської губернії. Північна Бессарабія, або Хотинщина становила одне ціле з Буковиною. Тут перева­жало автохтонне українське населення. Шість централь­них повітів Бессарабії становили етнічну територію молда­ван. Південні повіти Бессарабії (Аккерманський та Ізма­їльський) мали змішане населення. Українці у ньому були найчисельнішою національною групою.

Третю, найменшу за чисельністю, громаду становили українці Марамуреша.

Щоб консолідувати новоприєднані землі, правлячі кола обрали шлях насильницької ру­мунізації українського населення. Румунські власті виходили з того, що в Північній Бу­ковині, як і в Бессарабії, проживають «не українці, а слов'янізовані румуни». Румунську мову оголосили державною. У лютому 1919 р. ухвалено за­кон, за яким на роботу в держанні установи приймалися ті, хто знав румунську мову. Українська мова заборонялася в держав­них і муніципальних органах. Українські назви міст і сіл було змінено на румунські.

Були закриті всі школи, гімназії та професійні шко­ли з українською мовою навчання, культурно-освітні товарист­ва, накладено заборону на ввезення українських книжок і музичних товарів. У Чернівецькому університеті закрилися українські кафедри.

Північна Буковина й українські землі Бессарабії стали джерелом дешевої сировини й робочої сили. В промис­ловості панувало дрібне кустарне виробництво з ручною і напівручною працею. Лише 4,25 % підприємств у 1930 р. мали від 6 до 20 робітників, а тих, які б налічували понад 20 працівни­ків, було лише 2%. Розвивалась лише харчова промисловість. Підприємства української частини Бессарабії спеціалізувалися на дрібнії та домашньії промисловості: обробки шкур, варки мила, виробництва тканини й сукон, олії. Особ­ливого розмаху масове безробіття набуло в умовах економічної кризи, яка охопила Румунію з 1929 р. Число підприємств на 1935 р. скоротилося майже наполовину. Зупинилися трикотажні та текстильні фабрики Чернівців. Занепали лісова і деревообробні промисловість Буковини, рибне господарство Південної Бе­сарабії.

У 1919 р. було проголошено початок аграрної реформи. Але при цьому влада не брала до уваги інтереси українського селянства. На Буковині, парцеляції і передачі селянам підлягало лише 70 тис.га (16,8% земельної площі великих землевласників). Це були малопридатні чи непридатні для обробітку землі. Се­редній розмір наділу українського селянина становив 0,56 га, а румунський колоніст одержував 0,5 га під садибу і 4 га орної землі та один гектар пасовиськ. Економічна криза стала однією з причин скорочення посівних площ.

Рівень життя в Румунії був одним з найнижчих у Європі. Ціни на хліб у 1937 р. порівняно з 1914 р. зросли тут у 50 разів, на м'ясо - в 57, заробітна плата - лише у 18 разів.

Румунська влада грабувала українські села й міста. Наприклад, з Чер­нівців до Бухареста вивезено чимало промислових об'єктів, селянство обкладалося надподатками й розорювалося. У 1918-1928 pp. на окупованих україн­ських землях був запроваджений воєнний стан.