Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2.конспект лекццій історії україни.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
519.17 Кб
Скачать

Політика Польщі щодо українських земель (1921 —1939 pp.)

Період

Характеристика

1921— 1923 рр.

Намагання показати світовій громадськості, що уряд до­тримується прав національних меншин. Конституційно було закріплено право українців на власну мову й отри­мання початкової освіти українською мовою. Східній Га­личині були надані автономні права

1923 — 1926 рр.

Після визнання країнами Антанти належності Східної Га­личини польський уряд узяв курс на асиміляцію укр. населення. Українці зазнавали дискримінації в усіх областях. Роздача укр. зе­мель польським осадникам. Переслідування українських політичних партій і діячів

1926 — 1937 рр.

Спроби пошуку порозуміння з українством. Регіоном для цього мала стати Волинь. Створення двомовних (утраквестичних) шкіл, призначення укр. на високі де­ржавні посади тощо. У той же час проводилися акції па­цифікації (умиротворення)1930р.

1937 — 1939 рр.

Повернення до жорсткої антиукраїнської політики

Щоб придушити опір українців, за ініціативи польського прем'єр-міністра Юзефа Пілсудського в Галичині проведено «пацифікацію» — ма­сові репресії проти українців, здійснені за допомогою військових та поліції.

Національні утиски доповнювалися соціально-економіч­ним гнобленням. Польський уряд поділив країну на дві території: «Поль­щу А»( етнічні польської землі) та «Польщу Б»( з/українські та з/білоруські). Для території «А» був визначений швидкий індустріальний розвиток, а територія «Б» мала залишатися ринком збуту польських товарів та джерелом сировини. 85% підприємств цього краю були дрібними й не витримували серйозної конкуренції. Так, у Польщі «Б» була надзвичайно обмежена видача дозволу відкриття промислових підприємств, а встановлені урядом ви­сокі залізничні тарифи обмежували її зв'язки з ринками Поль­щі «А».

Галицькі українці намагалися протистояти іноземному економічному впливу. Сформувалася розгалужена мережа кооперативів, котра включала кре­дитні спілки, об'єднані в асоціацію «Центробанк», сільські споживчі й торгові спілки, координовані «Центросоюзом», мо­лочні кооперативи, об'єднані спілкою «Маслосоюз».

У липні 1919 р. польський сейм схвалив «Основи земельної реформи». Аграрна реформа, здійснювана в Польщі, не ліквідувала без­земелля в краї. Лише частина поміщицьких земель підлягала парцеляції і розподілу між селянами. Її головною метою було економічне підкорення селянства та ко­лонізація краю вихідцями з корінних польських земель.

На стан с/г згубно вплинула світова економічна криза й зумовлені нею стрімке падіння цін на с/г продукти, що стало однією з причин ско­рочення посівних площ.

Робочий день на укра­їнських землях Польщі тривав до 10-14 годин. Реальна заробітна плата не збільшувалася, а зменшувалася. Робочий день с/г ро­бітників не регламентувався. Платню видава­ли натурою, рідко грішми. Була поширена система відробітків за випас худоби, за зи­мові позички тощо.

Матеріальна скрута, нестерпні житлові умови підривали здоров'я населення. На окупованих землях лютували епідемії тифу, дизентерії, скарлатини. У 1939р. природний приріст на­селення Західної України різко зменшився: у Галичині він становив 8 на 1000 чол.