Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2.конспект лекццій історії україни.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
519.17 Кб
Скачать

Видатні досягнення українських учених

Прізвище

Сфера діяльності

Н. Ахієзер, С. Бернштейн, М.Кравчук, М.Крейн, Г.Пфейффер

Математика

М. Крилов, М. Боголюбов, Д. Граве.

Ма­тематика, нелінійна математика.

0. Палладін

Біохімія

О. Богомолець

Медицина. зробив вагомий внесок у дослідження інфекційних хвороб і розробку питань фізіології. 1931 року під його керівництвом створено Інститут клінічної фізіології в Києві. У 1930 р. очолював Всеукраїнську академію наук (ВУАН)

Є. Патон

Фізика, електрозварювання. Розробив теорію електрозварювання, яка сприяла вдоско­наленню машинобудування. Під його керівництвом 1934 року в Києві був заснований Інститут електрозварювання, який згодом назвуть його ім'ям.

Ю. Кондратюк

Винахідник, розробник теорії космічних польотів. Йому належать сенсаційні для того часу дослідження в галузі космонавтики, яка тоді тільки зароджувалася. Він першим об­числив космічну швидкість (11 км/с), що дає змогу подолати силу земного тяжіння, обчислив орбіту польоту космічної ракети на Місяць. Не­залежно від російського вченого К. Ціолковського він розробив теорію багатоступінчастих ракет. Йому належить ідея ство­рення станції-супутника Місяця (проміжна стан­ція для заправляння паливом космічних ракет). Робота «Завоювання міжпланет­них просторів» на замовлення NASA (США) пе­рекладена англійською мовою. Ідеї та розрахунки вченого використані для підготовки польоту аме­риканського космічного корабля «Арроlо» на Місяць.

М. Стражеско

Медицина, кардіологія

В. Філатов

Медицина, офтальмологія. у 1936 році організував в Одесі Ук­раїнський науково-дослідний експериментальний інститут хвороб очей і тканинної терапії, який з часом буде названий його ім'ям.

М. Холодний, А. Сапєгін, В.Юр'єв, І. Агол

Генетика і селекція

Л. Ландау, Є. Ліфшиц

Теоретична, ядерна фізика. Робота з кінетичної теорії плазми. Дослідження в галузі термоядерного синтезу

М. Грушевський, Д. Багалій, М.Василенко, М. Слабченко

Історія, джерелознавство

С. Єфремов, М. Возняк, М. Зеров, А.Кримський

Теорія та історія української літератури, мо­вознавство

«Розстріляне відродження».

Індустріалізація країни і колективізація сільського господарства були тісно пов'язані з культурною революцією, яка вважалася одним з головних напрямів соціалістичного будівництва.

Історичні умови розвитку української культури в 1930-ті pp.:

  1. Становлення то­талітарного ре­жиму і культу особи Сталіна

  2. Масові реп­ресії

  3. Ліквідація неписьменнос­ті. Запровадження загаль­ної обов'язкової чотирічної освіти, перехід у містах до семирічної освіти

  4. Згортання україні­зації. Ідеологічний тиск на митців.

  5. Партійний конт­роль.

  6. Русифікація

Наслідки:

  1. Насад­ження єдиного творчого методу — соціаліс­тичний реалізм

  2. Завершення «культурної революції». Наприкінці 1930-х pp. неписьменні складали 15 % дорослого населення. Охоплення осві­тою дітей всіх вікових груп.

  3. Повний партійно-держав­ний контроль над освітою

Риси розвитку української культури в 1930-ті pp.

  1. Жорсткий контроль з боку держави.

  2. Ідеологізація культури.

  3. Чітка визначеність форм, стилів і жанрів.

  4. Підпорядкованість поглядам вождя.

Головна мета: показати велич і «вічність» режиму та зміцнити культ вождя.

Репресії проти тих, хто своєю творчістю йшов наперекір існуючому режиму.

«Розстріляне Відродження» — умовна назва лі­тературно-мистецької генерації 20-30-х pp. XX ст., репресованої більшовицьким режимом. Руйнування інтелектуальної і моральної спадкоємності ук­раїнської інтелігенції. Загалом бу­ло репресовано понад 500 осіб. З кінця 20-х pp. Комуністична партія почала розглядати літературу й мистецтво як одну з діля­нок культурного фронту.

Тоталітарний режим вста­новив свій контроль і над українською літературою, і над українським мистецтвом. Для літератури ці роки стали найтрагічнішими за всю її історію. Органи ДПУ (державного політичного управління) зачисляли пись­менників до членів «контрреволюційних організацій». Були ліквідовані усі українські літературні об'єднання і створена єдина Спілка письменників України (1934 p.). Літературний процес підпадав під партійний контроль, письменники повинні були стати на позиції соцреалізму, а хто не хотів цього робити, попадав під репресії. Основними рисами соціалістичного реалізму заведено вважати: при­сутність нового героя — революціонера-пролетаря, комуніста; оспіву­вання комуністичних ідеалів; відображення й оцінка життєвих ситуа­цій з точки зору марксизму-ленінізму; багатогранність художніх форм і проявів. Найбільшого поширення соціалістичний реалізм набув у СРСР, де вважався частиною офіційної ідеології.

Жертвами сталінських репресій стали: О.Вишня, О.До­світній, Л.Фальківський, глухонімий поет О.Близько, Кость Буревій, М.Зеров — усього 500 письменників Ук­раїни. Пристосувалися до режиму і прославляли його — П. Тичина («Партія веде», 1937 p.), М.Рильський, М. Бажан, І. Ле, В. Сосюра, А. Малишко, Ю.Яновський, Н.Рибак, Ю.Смолич, та ін., чия творчість була трагіч­ною даниною сталінському режимові, яку повинні були «платити» письменники за саму можливість жити і пра­цювати.

Пагубно вплинув сталінський режим і на творчість діячів мистецтва. Л. Курбаса було звинувачено в націо­налізмі, звільнено з роботи в театрі «Березіль», який він заснував, загинув у таборі. Заарештовано художни­ка М. Бойчука та знищено його школу. Були знищені творчі капели і ансамблі бандуристів, а кобза і бандура оголошені «класово ворожими інструментами» лише за те, що вони нагадували гетьманів та козацьку роман­тику. Спочатку були заборонені літературні товари­ства. Під невблаганним пресом терору опинилися науковці, освітяни, діячі сфери культури. Посилювалася боротьба проти «націоналістичних ухилів».

30-ті pp. пройшли під знаком жорстокого переслідування діячів націо­нальної культури. їх одразу зарахували до складу сфабрикованих органами ДПУ «контрреволюційних націоналістичних ор­ганізацій». Не витримуючи психологічного тиску, наклали на себе руки письменник М.Хвильовий та нарком освіти М.Скрипник. Жертвами ста­лінського терору стали відомі літератори Б. Антоненко-Давидович, М. Яловий, діячі Комуністичної партії Західної України Г. Бараба-Іваненко, П.Ладан, К.Мак­симович, Ф.Приступа та ін.

Але з самого початку 30-х років почався погром інте­лігенції; щодо України, то цей погром почався вже в к. 20-х років: була сфабрикована «шахтинська справа» про шкідництво «буржуазних спеціалістів» і інженерів. На поч. 30-х років почалися масові репресії, які трагіч­но відбилися на долях представників самих різноманіт­них професій: заарештований М.Грушевський і невдов­зі по цьому помер в Кисловодську (1934 р.) при невідо­мих обставинах; академіки Яворський і Ландау, фі­лософ Демчук, академік-геолог Світальський, вчені-історики Слабченко, Пархоменко, Горбань та ін. Взагалі українська історична наука була розгромлена і опини­лася в такій кризі, з якої вона до недавнього часу не могла вийти.

Заняття 11