Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2.конспект лекццій історії україни.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
519.17 Кб
Скачать

Зовнішня політика гетьмана п. Скоропадського

Чималих успіхів досяг уряд Скоропадського в зовнішній політиці. Гетьман встановив дипломатичні стосунки, крім Німеччини та Австрії, із Швейцарією, Болгарією, Польщею, Фінляндією, Туреччиною. У червні 1918 р. було укладено мирну угоду з РСФРР. За цією угодою припинялися воєнні дії, відновлювалося залізничне сполучення. Завдяки дипломатичним зусиллям до Української держави було прилуче­но ряд повітів Могильовської, Курської, Воронезької, Мінської губерній, а також Холмщину, Підляшшя, 12 повітів Берес­тейщини, Маріуполь. А 8 серпня Україна і Велике Військо Донське уклали договір про врегулювання взаємних стосунків. Розпочався українсько-румунський діалог щодо роз­в'язання проблем українських земель Бессарабії (Акерманщини і Хотинщини), окупованих Румунією. Робилися спро­би злуки України й Криму. Однак новий спалах громадян­ської війни поклав край цим планам. Гетьманат намагався встановити контакти з представниками Америки, Франції, Англії. Проте вони негативно ставилися до самостійної української держави і перебували під цілковитим впливом ідей "єдиної і неділимої Росії".

Поразка країн Четверного союзу, листопадові революції в Австро-Угорщині та Німеччині спричинили зміну зовніш­ньополітичної орієнтації гетьманського уряду. 14 листопада 1918 р. П. Скоропадський видав грамоту про федерацію з майбутньою небільшовицькою Росією. Тоді ж було сформо­вано новий уряд з російських монархістів. Та це вже не мог­ло стримати опозиційного руху гетьманському режиму.

Поряд з цими незаперечними досягненнями уряд Скоро­падського допустився і політичних прорахунків. Це, насам­перед, залежність його від Німеччини, окупаційні війська якої безсоромно грабували Україну. Компрометували геть­мана і його тісні зв'язки із заможними верствами україн­ства, які намагалися скасувати соціальні завоювання тру­дящих. Особливо велике невдоволення викликали такі вкрай непопулярні заходи, як "каральні експедиції", організовані поміщиками за допомогою німецьких військ для помсти над селянами, котрі рік тому конфісковували поміщицькі землі. Багато українців небезпідставно звинувачували Скоропад­ського та його уряд в проросійській політиці. Адже росіяни зайняли чиновницькі посади, а більшість уряду становили члени російської партії кадетів. В Україні почали виника­ти такі загальноросійські шовіністичні організації, як Мо­нархічний блок, Союз відродження Росії, Національний центр та ін. їх об'єднувала ненависть до української державності, до "сепаратизму".

Спроби П. Скоропадського відновити поміщицькі маєт­ності, а також жорсткі німецькі реквізиції стали причиною масових селянських повстань. На Київщині та в ряді повітів сусідніх губерній у повстанському русі взяло участь майже 40 тис. чоловік. У листопаді 1918 р. могутній повстанській рух роз­горнувся на Поділлі. Активно діяли й більшовики. Під їхнім впливом посилилася страйкова боротьба робітників. Проко­тилася низка селянських виступів.

І як висновок слід зазначити: Гетьманщина проіснувала менше восьми місяців. Найбільшою помилкою П. Скоропадського була спроба відновити на селі старі дореволюційні порядки, тому селянство — найчисленніша верства населен­ня України — не стало опорою його влади. Українська держава навіть з більш-менш твердою владою впала, поховавши ще одну соціально-політичну утопію часів революції – побудувати українську державність на підвалинах консервативної ідеї.