Тема 4. Ринкова економіка: суть, структура та інфраструктура План

1. Поняття ринку та умови його функціонування.

2. Ринковий механізм. Його сутність та елементи:

3. Структура ринку.

4. Інфраструктура ринку, її роль та значення.

5. Переваги та обмеження ринкового механізму.

Рекомендовані джерела

Основні: 2, 3, 5, 8, 10

Додаткові: 1-4, 6, 8, 11, 14, 19

Інтернет-ресурси, періодичні видання: 1-7

Міні-лексикон:

Ринок. Ринковий сектор. Бюджетний сектор. Суб’єкти ринкової економіки. Ринкові та суспільні блага. Позитивні та негативні екстерналії. Переваги ринку. Недоліки ринку. Інфраструктура. Біржі. Біржові угоди.

1. Поняття ринку та умови його функціонування

Відмінність ринкового та бюджетного секторів економіки

Ринковий сектор	Бюджетний сектор
Ринок – економічна система, що працює заради прибутку. Що, як і для кого виробляти вирішує зиск.	Виробляє необхідні для суспільства товари та послуги, але головна мета для нього – не прибуток, а задоволення потреб через виробництво суспільних благ.
Це самовідтворювальний сектор економіки.	Не запрограмований на самоокупність та самофінансування і тому потребує існування ринкового сектору.
Працює на задоволення економічного інтересу.	Працює на гроші, виділені з бюджету.
Ринковий сектор сам заробляє і сам на свій ризик витрачає.	Витрачає кошти суворо за цільовим призначенням.

2.Ринковий механізм. Його сутність та елементи:

Необхідним і важливим елементом механізму ринкової економіки є конкуренція.

Конкуренція (від лат. “конкуро” – зіткнення, зіштовхуватися) – це економічне суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення інтересів, пов’язаних з продажем продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим самим споживачам.

Конкурентність ринку визначається тими межами, в рамках яких окремі фірми здатні впливати на ринок, тобто на умови реалізації своєї продукції, насамперед на ціни. Чим менше окремі фірми впливають на ринок, де вони реалізують свою продукцію, тим більш конкурентним вважається ринок. Найвищий ступінь конкурентності ринку досягається тоді, коли окрема фірма на ринку не впливає на нього зовсім. Такий ринок є цілком конкурентним.

Ринок, в межах якого фірми ведуть між собою конкурентну боротьбу, не вважається цілком конкурентним. Таким чином, чим сильніша конкуренція, тим повніше формуються умови для її обмеження. Але ринок рухається вже не конкурентного, а до монопольного.

Типи компаній	Конкурентна стратегія
Віоленти	Віолентна (силова) стратегія характерна для фірм, які діють у сфері великого стандартного виробництва товарів та послуг на основі переваг широкомасштабного виробництва фірми-гіганта, наукових досліджень, розвинутої збутової мережі, великих рекламних компаній.
Патієнти	Патієнтна (сегментна) стратегія притаманна фірмам, що обрали шлях вузької спеціалізації на виготовленні унікальної продукції для обмеженого кола споживачів. Такі фірми зосереджують ресурси на виробництві економічних благ, що користуються обмеженим попитом.
Комутанти	Комутантна (локальна) стратегія переважає в умовах звичайного бізнесу в локальних масштабах і полягає у тому, що малі фірми легко йдуть на кардинальну зміну сфери комерційної діяльності, на яку інші фірми неспроможні.
Експлеренти	Експлерентна (піонерська) стратегія пов’язана зі створенням нових або радикальною зміною старих сегментів ринку. Така стратегія є пошуком вкрай ризикованих, але неймовірно вигідних у випадку успіху революційних рішень.

Основними видами конкуренції є внутрішньогалузева, міжгалузева та міжнародна.

Внутрішньогалузева конкуренція – це конкуренція між товаровиробниками, що діють в одній галузі народного господарства.

Міжгалузева конкуренція – це конкуренція між товаровиробниками, які діють в різних галузях народного господарства.

Міжнародна конкуренція – це конкуренція виробників на світовому ринку, яка поєднує внутрішньогалузеву і міжгалузеву конкуренцію.