4. Попередження необережних злочинів

Запобігання злочинам, учиненим з необережності, як і іншим видам злочинів, здійснюється на двох взаємопов’язаних рівнях: загальносоціальному і спеціально-кримінологічному.

Пріоритетними є заходи загальносоціального запобігання, спрямовані на удосконалення управління суспільством, розвиток науково-технічного прогресу, покращення умов і охорони праці, поліпшення техніки безпеки, впровадження сучасних засобів механізації, автоматизації, комп’ютеризації виробництва і до певної міри сфери побуту, посилення соціальної, виробничої і технологічної дисципліни, виховання у населення почуття громадянської відповідальності й обов’язку тощо.

Загальносоціальними є заходи соціального, економічного, організаційно-управлінського, технічного та іншого характеру, передбачені, як правило, загальнодержавними соціальними програмами та іншими актами вищих органів державної влади, розраховані на тривалий строк їх реалізації.

Успішне виконання заходів загальносоціального запобігання є запорукою зниження рівня необережної злочинності в Україні.

Спеціально-кримінологічні заходи запобігання необережній злочинності мають свою специфіку щодо такого ж виду заходів запобігання умисній злочинності.

Особливості спеціально-кримінологічних заходів запобігання необережній злочинності обумовлені специфікою необережних злочинів. При вчиненні необережних злочинів відсутні підготовка до злочину або замах на злочин, співучасть, і тому неможливо застосувати деякі форми і методи, що характерні для запобігання умисним злочинам (наприклад, виявлення особи, що готується до злочину, та запобігання злочину, припинення розпочатих злочинів, встановлення співучасників, злочинної організованої групи тощо). Тому в системі заходів запобігання необережній злочинності частка зальносоціальних заходів є значно вищою.

Серед заходів спеціально-кримінологічного запобігання злочинам, учиненим з необережності, домінуючою є профілактика, яка здійснюється за певними напрямами.

1. Вплив на знаряддя й засоби виробництва, джерела підвищеної небезпеки. Цей напрям передбачає розробку нових, безпечних для людини й довкілля машин і механізмів; впровадження сучасних нешкідливих технологій; технічне вдосконалення й підвищення надійності наявного на виробництві устаткування; посилення контролю за технічним станом знарядь і засобів та їх своєчасна діагностика; наявність відповідної технічної документації на устаткування, чітка регламентація правил його експлуатації і техніки безпеки при поводженні з ним та ін.

2. Вплив на криміногенну ситуацію. Цей напрям передбачає забезпечення належного технічного стану об’єктів, що становлять або можуть становити підвищену небезпеку (дороги, шахти, цехи, технологічні лінії тощо); поступове скорочення джерел підвищеної небезпеки; виведення з експлуатації будівель і споруд, що перебувають в аварійному стані, зменшення кількості робочих місць з небезпечними та шкідливими умовами праці; встановлення надійного попереднього контролю за небезпечною ситуацією, виявлення різних відхилень устаткування від норми на ранніх стадіях; впровадження на виробництві, транспорті спеціальних пристроїв, що сигналізують про наявність небезпечної ситуації, або блокують неправильні дії особи; чітку регламентацію дій у типових небезпечних ситуаціях і відпрацювання стандартів поведінки в них та ін.

3. Вплив на особу. Цей напрям передбачає належний підбір працівників для роботи, що пов’язана з джерелами підвищеної небезпеки, критеріями якого мають бути не тільки рівень освіти та наявність певної професії, а й психологічні та психофізичні якості; удосконалення контролю за діяльністю осіб, пов’язаною з підвищеною небезпекою; посилення відповідальності працівників за недотримання встановлених правил безпеки, а посадових осіб – за порушення правил охорони праці; забезпечення реального відшкодування заподіяної шкоди потерпілим винними особами; інструктаж та навчання осіб, що використовують у своїй роботі джерела підвищеної небезпеки правилам транспортної і пожежної безпеки, правилам експлуатації і використання техніки та пристроїв тощо; боротьбу з пияцтвом та загальне підвищення культури й дисципліни серед працюючих та ін. [80, с. 155-157].

Найбільш поширеним видом необережних злочинів є різні порушення правил дорожнього руху як водіями так і пішоходами, правил експлуатації транспортних засобів та інші правопорушення у сфері транспорту. Заходи профілактики злочинів у сфері транспорту полягають у комплексному впливі на всі елементи ланцюга «людина-дорога-транспорт». Такими заходами є забезпечення постійного дієвого контролю за додержанням правил дорожнього руху його учасниками; своєчасне запобігання порушенням незлочинного характеру та притягнення винних до адміністративної відповідальності; виховний і правовий вплив на всіх учасників дорожнього руху; масове вивчення та роз’яснення положень Правил дорожнього руху з усіма категоріями населення; підтримка в належному стані доріг і дорожнього господарства, технічного стану транспортних засобів тощо.

Усі заходи профілактики необережних злочинів подібні між собою через свій випереджувальний характер і менш конкретизований об’єкт профілактичного впливу.

Попередження необережних злочинів потребує значних витрат з боку держави, окремих підприємств, установ та організацій, суб’єктів підприємництва на поліпшення умов праці, удосконалення технологічних і технічних процесів, оновлення обладнання, охорони навколишнього середовища, підвищення кваліфікації кадрів, підготовки нових кадрів тощо.