3. Причини й умови, що детермінують необережні злочини

Причинами необережних злочинів є егоїстично-споживацьке та легковажно-безвідповідальне ставлення до правил безпеки, необачність у професійній і побутовій діяльності з боку певних осіб.

Формування таких негативних якостей особи зумовлюється негативними традиціями та несприятливою атмосферою сімейно-побутового і виробничого середовища; негативним прикладом і впливом осіб, які допускають відповідні порушення; тиском з боку вищестоящих посадових осіб, що вимагають вирішення виробничих проблем «будь-якою ціною»; атмосферою невимогливості, негативного ставлення до виконання наказів, вказівок, розпоряджень.

У широкому розумінні необережні злочини зумовлюються суперечностями між суб’єктивними обставинами (особа, її цілі, наміри, поведінка) і об’єктивними (ситуація, знаряддя або засоби).

При цьому зауважимо, що коли причиною конкретного злочину, вчиненого з необережності, є взаємодія особи з небезпечною ситуацією і засобами, то безпосередньо дефекти особи, небезпечні властивості ситуації, що призводить до кримінальної необережності, лежать у соціальних причинах і умовах.

Механізм вчинення необережного злочину полягає у створенні такої взаємодії суб’єктивного і об’єктивного, коли необережне заподіяння шкоди є результатом суперечностей між об’єктивними вимогами ситуації, що висуваються до особи, і неадекватним суб’єктивним сприянням особою цій ситуації, небажанням дотримуватись вимог цієї ситуації.

Причина необережних злочинів полягає у взаємодії негативних якостей певної особи, небезпечної ситуації, знарядь і засобів, якими вона користується.

Умовами, що можуть призвести до виникнення небезпечної ситуації, а та, у свою чергу, – до вчинення необережного злочину, є:

• неритмічна робота багатьох підприємств, установ, організацій, закладів, будівництв, транспортних вузлів тощо;

• неефективна діяльність і корумпованість державних контролюючих органів та інстанцій;

• зниження рівня контролю та формалізм з боку посадових або спеціально уповноважених осіб за технікою безпеки, за дотриманням норм і правил з охорони праці;

• недостатній рівень професійної підготовленості працівників в окремих галузях, де використовуються механізми підвищеної небезпеки;

• порушення працівниками встановлених умов експлуатації устаткування;

• відсутність на виробництві, у цехах, на робочих місцях необхідної нормативної та інструктивної інформації;

• недостатній рівень технічних систем забезпечення безпеки, природоохоронних систем, вимірювальної або контрольної апаратури;

• незабезпеченість працівників засобами індивідуального захисту;

• недотримання режиму праці й відпочинку на виробництві;

• конструктивні недоліки машин і механізмів;

• фізичне та моральне зношування основних фондів на виробництві, зокрема машин і механізмів;

• неякісний ремонт техніки, транспорту та іншого устаткування;

• застарілі технології виробництва, порушення правил технологічного процесу;

• високий рівень концентрації промислових об’єктів у окремих регіонах країни;

• низький рівень культури виробництва;

• приклади уникання відповідальності за діяння, що не потягли за собою особливо тяжких наслідків;

• поширення пияцтва і випадків вживання на виробництві і в побуті наркотиків і токсичних речовин та ін.