4. Профілактика рецидивної злочинності

Важливе значення для організації профілактики рецидивної злочинності має Концепція реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1209-р від 30 листопада 2011 р. Детально цей документ ми розглядали раніше (див. тему 7).

У Концепції, зокрема, підкреслюється гострота проблеми соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Серед заходів профілактики злочинності передбачено формування системи реінтеграції бездомних осіб і безпритульних дітей та соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, а також покращення умов для виправлення та ресоціалізації засуджених і соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, профілактики вчинення ними правопорушень, підвищення рівня соціально-виховної роботи, стимулювання правослухняної поведінки.

Профілактика рецидивної злочинності, як і злочинності взагалі, є загальносуспільною справою. Викорінити рецидивну злочинність як і злочинність взагалі є неможливим завданням. Основним завданням профілактики рецидивної злочинності є недопущення її зростання, стабілізація та зменшення негативного впливу на найважливіші сфери суспільного життя.

Профілактика рецидивної злочинності включає заходи загальносоціальної та спеціально-кримінологічної профілактики.

Загальносоціальна профілактика стосується злочинності в цілому і розглядалася раніше (див. тему 7).

Спеціально-кримінологічне запобігання рецидивній злочинності – це безпосередня протидія причинам і умовам, що її породжують або їй сприяють, формують стійку антисуспільну установку в злочинців, провокують повторні злочинні прояви, а також запобігання і припинення на будь-якій стадії розпочатого злочину і ресоціалізація та адаптація осіб, що відбули покарання. Воно складається з таких трьох головних напрямів протидії рецидиву: кримінологічної профілактики, відвернення злочинів і припинення злочинів.

Кримінологічна профілактика – це головним чином випереджальний напрям запобігання рецидивній злочинності. При його здійсненні боротьба з нею виноситься на ранні стадії соціалізації особи. Правопорушення і злочинність неповнолітніх є початковим етапом рецидивної злочинності. її запобігання необхідно починати із запобігання первинній злочинності неповнолітніх. Профілактика злочинності неповнолітніх є одночасно профілактикою потенційної рецидивної злочинності.

Запобігання рецидивній злочинності неможливе без підриву і руйнування кримінальної субкультури, традиції і звичаї якої суперечать загальним людським цінностям і спрямовані на формування стійкої негативної антисоціальної спрямованості особи.

Важливим напрямом запобігання рецидивізму злочинів є подальше вдосконалення правоохоронної діяльності, зокрема своєчасне виявлення і розкриття злочинів, неухильне забезпечення принципів невідворотності і більш суворого покарання злочинців за новий злочин. Щоправда, не завжди ці умови виконуються послідовно на практиці. Багато злочинців через різні обставини звільняються від покарання або засуджуються на незначні строки позбавлення волі.

Суттєвим чинником криміналізації особи є її перебування в пенітенціарній установі під час відбування покарання. Важливим напрямом профілактики рецидивної злочинності є підвищення ефективності діяльності пенітенціарної системи, її виховного та виправного впливу на засуджених. Результати діяльності цих установ слід оцінювати по рівню рецидиву серед осіб, які відбували там покарання.

Статистика МВС України за 2011 рік свідчить, що майже половина виявлених осіб, які вчинили злочини, мають кримінальне минуле (102 694 особи або 45.5 %), із них третина на момент учинення злочину мали непогашену і незняту судимість (35 828 або 15,9 %).

Наведені абсолютні цифри, що характеризують рівень рецидивної злочинності, свідчать як про низьку ефективність виховного та виправного впливу на засуджених пенітенціарних установ, так і про бездіяльність органів міліції, які здійснюють адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі. Потребує докорінної перебудови за європейським зразком уся пенітенціарна система України.

З метою здійснення постпенітенціарного запобігання рецидивній злочинності необхідно створити державну постпенітенціарну систему опіки з метою надання допомоги і підтримки особам, звільненим після відбуття покарання з місць позбавлення волі. Завданням цієї служби є здійснення соціальної роботи та нагляд за звільненими з місць позбавлення волі, надання їм психопедагогічної, психотерапевтичної, наркологічної, психіатричної, медичної, правової та матеріальної допомоги, сприяння зменшенню їх соціального відчуження та прискорення процесу їх соціальної адаптації.

Істотне значення для запобігання рецидивній злочинності має адміністративний нагляд за певною категорією осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Порядок встановлення та здійснення адміністративного нагляду визначається Законом України від 1 грудня 1994 р. «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі».

Запобіганню рецидивній злочинності можуть сприяти комплексні заходи соціального контролю і соціальної допомоги, неформальне проведення і дійсна зацікавленість у долі звільненого з місць позбавлення волі з боку правоохоронних органів, органів влади, трудового колективу, сім’ї.

Специфіка запобігання рецидиву з боку осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, умовно-достроково звільнених, пов’язана з наявністю іспитового строку. Іспитовий строк встановлюється з метою запобігання вчиненню засудженою особою нового злочину. Це досягається саме загрозою збільшення покарання у разі вчинення нового злочину, а також активною участю громадськості і трудових колективів у відповідній виховній роботі з метою закріплення результатів виправлення і залучення засуджених до чесного життя.

Особливої уваги потребує профілактична робота з такими категоріями осіб, звільнених з місць позбавлення волі, як психічно хворі, хронічні алкоголіки і наркомани, психопати, соціопати та ін. Для цього доцільним є створення центрів соціальної адаптації і ресоціалізації, які включають соціально-психологічну і наркологічну служби, що деякою мірою сприятиме зменшенню гостроти проблеми постпенітенціарного періоду.

Відвернення та припинення рецидиву злочинів. В основі запобігання рецидивній злочинності лежать заходи переорієнтації антисуспільної установки осіб, які звільняються після відбування покарання; активна протидія рецидиву; організаційно-превентивна робота.

Кримінологічні дослідження свідчать, що багато рецидивістів учиняють нові злочини у перші дні або місяці після звільнення. Це свідчить про те, що намір продовжити злочинну діяльність у них сформувався під час відбування покарання. Мета профілактичних заходів щодо відвернення рецидиву злочинів полягає в тому, щоб спонукати тих, хто відбуває покарання, і тих, хто звільняється від нього, відмовитися від продовження злочинної діяльності.

Організаційно-превентивна робота щодо запобігання рецидивної злочинності передбачає коло заходів, спрямованих на більш результативну боротьбу правоохоронних органів з рецидивною злочинністю. Необхідно забезпечити належний соціальний захист осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі; налагодити в країні через засоби масової інформації за допомогою і підтримкою громадськості контрпропаганду злочинної діяльності; протидіяти залученню у злочинну діяльність неповнолітніх та молоді.

До заходів цього напряму боротьби з рецидивною злочинністю належать також законотворча робота щодо вдосконалення кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного, кримінально-виконавчого законодавства.

Нагальною потребою є підвищення рівня оперативно-розшукової роботи з виявлення і припинення злочинної діяльності рецидивістів; забезпечення ефективної взаємодії і координації зусиль правоохоронних органів у виконанні програм боротьби з рецидивною злочинністю.

Потребує дальшого розвитку і вдосконалення міжнародне співробітництво у сфері боротьби з рецидивною злочинністю.