2. Кримінологічна характеристика особи, що вчиняє корисливі злочини

Особа злочинця – одна з головних кримінологічних проблем.

Особливо важливою для розуміння корисливої злочинності є типологія особи корисливого злочинця. Типологія особи корисливого злочинця має велике значення для раціональної організації запобіжної діяльності та прогнозування можливого рецидиву.

Під час аналізу ролі особи корисливого злочинця в генезисі злочинної поведінки можливо визначити риси, що притаманні особам, які вчиняють злочини, і спрямувати заходи запобіжного впливу на них, а для розкриття кримінальних справ та їх розгляду у суді це дає можливість уявити, ким є обвинувачений, до якої типологічної групи він належить.

Кримінологічний портрет осіб, які вчиняють корисливі злочини, характеризують такі ознаки: демографічні, соціально-рольові, психологічні та кримінально-правові. Психологічні та кримінально-правові ознаки визначають тип особи злочинця.

Психологічними ознаками особи корисливого злочинця є:

• стійкість корисливої установки (спрямованості);

• готовність застосувати будь-які способи та засоби, у тому числі й злочинні, для досягнення своєї корисливої мети;

• характер мотивації, яка зумовлює виникнення корисливої установки або її реалізацію;

• негативне ставлення до права взагалі і права власності, зокрема.

Першою психологічною ознакою корисливого злочинця є стійкість корисливої установки, тобто ступінь стійкості психологічної готовності до здійснення злочинів, пов’язаних із протиправним збагаченням. За цією ознакою розрізняють чотири типи корисливих злочинців:

1) ситуативний тип – особа, яка вперше вчинила корисливий злочин невеликої або середньої тяжкості внаслідок збігу несприятливих життєвих обставин і раніше не вчиняла правопорушень;

2) нестійкий тип – особа, яка раніше вчиняла інші правопорушення, але вперше вчинила корисливий злочин невеликої або середньої тяжкості;

3) злісний тип – особа, яка неодноразово вчинювала середньої тяжкості або тяжкі корисливі злочини, за які вона вже була покарана;

4) особливо злісний тип – особа, яка неодноразово вчинювала особливо тяжкі корисливі злочини, за що відбувала покарання у виді позбавлення волі.

За рівнем готовності до вчинення корисливого злочину, у тому числі із застосуванням насильства, розрізняють шість типів особи корисливих злочинців:

1) потенційно безпечний – злочинець, який уперше вчинив корисливий злочин невеликої або середньої тяжкості із загрозою застосування насильства, безпечного для здоров’я;

2) потенційно небезпечний – злочинець, який уперше вчинив корисливий злочин із загрозою застосування насильства небезпечного для здоров’я;

3) потенційно особливо небезпечний – злочинець, який уперше вчинив корисливий злочин із загрозою застосування насильства, небезпечного для життя;

4) безпечний – злочинець, який учинив злочин із застосуванням насильства, безпечного для здоров’я;

5) небезпечний – злочинець, який учинив корисливий злочин із застосуванням насильства, небезпечного для здоров’я;

6) особливо небезпечний – злочинець, який учинив корисливий злочин із застосуванням насильства, небезпечного для життя.

За характером мотивації, яка зумовлює виникнення корисливої установки або її реалізацію, у вітчизняній кримінології зазвичай виокремлюють п’ять типів осіб корисливих злочинців:

1) який стверджується – злочинець, що використовує незаконне збагачення з метою самоствердження;

2) адаптивний – злочинець, який вчиняє корисливі злочини з метою пристосування до певного середовища або виживання;

3) алкогольно-наркотичний – злочинець, який вчиняє корисливі злочини з метою придбання та вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин;

4) ігровий – злочинець, який чинить корисливі злочини з метою задоволення потреби в гострих емоційних переживаннях, пов’язаних із ризиком під час азартних ігор;

5) сімейний – злочинець, який вчиняє корисливі злочини з метою вирішення сімейних проблем матеріального характеру.

Кримінально-правові ознаки, які характеризують особу, що вчинила корисливий злочин, поділяються на безпосередні та опосередковані.

До безпосередніх відносять: особливий службовий статус, який обумовлює вчинення корисливого злочину певного виду; вид співучасника; наявність незнятої або непогашеної судимості та ін.

До опосередкованих кримінально-правових ознак належать: тяжкість учиненого злочину; форма умислу, вказівка на корисливу мету або зацікавленість як обов’язкові ознаки суб’єктивної сторони складу відповідного злочину; вид і різновид множинності вчинених злочинів (сукупність, неодноразовість, рецидив); форма співучасті та ін.

Окремі види корисливих злочинів проти власності, більшість корисливих злочинів у сфері економіки й усі види злочинів проти інтересів служби в комерційних та інших організаціях вчинюються лише особами зі спеціальним статусом, завдяки якому мають доступ до майна, яке стає предметом посягання.

Кожний четвертий корисливий злочин вчинюється особою, яка має незняту або непогашену судимість. і за співучасті, зокрема кожен сотий – у складі організованої групи.

Демографічними ознаками особи, яка вчинила корисливий злочин, є: стать, вік, рівень освіти, місце проживання, ступінь осілості, рівень життя.

Переважна більшість осіб, що вчиняють корисливі злочини – це особи чоловічої статі, кожний десятий – неповнолітній. Серед тих, які вчинили корисливі злочини, переважають особи з середньою і неповною середньою освітою (понад 80 %). Частка осіб з вищою освітою поки що незначна, але має стійку тенденцію до збільшення. Це пояснюється вищою інтелектуальною наповненістю злочинів у сфері економіки, службових злочинів тощо.

Частка осіб, які не мали постійного легального джерела доходу, серед усіх, хто вчинив корисливі злочини, складала майже половину

Соціально-рольова характеристика осіб, які вчинили корисливі злочини, включає такі ознаки: громадянство; сфера зайнятості; професія; сімейний стан.

Практично всі особи, які вчинили корисливі злочини є громадянами України. Серед них більше половини ніде не працювали і не навчалися. Така ж частина вказаних осіб не мали сім’ї.