Тема 15. Кримінологічна характеристика і попередження корисливих злочинів.

1. Поняття та кримінологічна характеристика корисливої злочинності.

2. Кримінологічна характеристика особи, що вчиняє корисливі злочини.

3. Детермінанти корисливої злочинності та їх характеристика.

4. Запобігання корисливим злочинам.

1. Поняття та кримінологічна характеристика корисливої злочинності

Корислива злочинність – це сукупність передбачених кримінальним законодавством суспільно небезпечних діянь, в основі вчинення яких лежить корисливий мотив, тобто аморальне прагнення задовольнити індивідуальну потребу через протиправне, передбачене кримінальним законом заволодіння чужим майном, правом на нього або способом незаконного, за чужий рахунок, вивільнення від майнових обов’язків і скорочення звичайних та необхідних за відповідних обставин особистих витрат (Юридична енциклопедія, т. 3, с. 353).

Корислива злочинність – збірне поняття. Воно охоплює різні злочинні діяння, які об’єднує спільна для всіх ознака – корисливий мотив злочинної діяльності.

Корисливу злочинність становлять такі види злочинів:

1. корисливі злочини проти власності, які можна поділити на корисливі посягання, пов’язані з розкраданням та вимаганням майна (крадіжка, грабіж, розбій, шахрайство, вимагання, розкрадання чужого майна через привласнення, розтрати чи зловживання владою або посадовим становищем), та корисливі посягання на чужу власність за відсутності ознак розкрадання (спричинення майнової шкоди способом обману або зловживання довір’ям, привласнення знайденого або такого, що випадково опинилося у винного, чужого майна);

2. корисливі посадові злочини (одержання хабара, зловживання владою або посадовим становищем, вчинене з корисливих мотивів, та ін.);

3. корисливі господарські злочини (зокрема, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, незаконна торговельна діяльність, одержання незаконної винагороди від громадян за виконання робіт, пов’язаних з обслуговуванням населення);

4. інші корисливі злочини (корисливі злочини проти держави, наприклад, виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів; корисливі злочини проти особи – умисне вбивство, вчинене з корисливих мотивів; корисливі злочини проти правосуддя, наприклад, притягнення з корисливих мотивів завідомо невинного до кримінальної відповідальності тощо).

Об’єктом корисливих злочинів є право власності (право володіння, використання та розпорядження майном).

Об’єктивна сторона цих діянь полягає в тому, що винні особи будь-яким способом звертають чуже майно на свою користь або на користь інших осіб. Це вчиняється всупереч волі й бажанню законного власника чи володільця майна без будь-яких прав у винної особи на це майно.

Суб’єктивна сторона складу цих злочинів характеризується прямим умислом – винний усвідомлює, що майно, яке він звертає на свою користь, йому не належить і переслідує мету збагатитись за рахунок чужого майна.

Суб’єктом корисливих злочинів можуть бути особи, яким виповнилося 14 або 16 років.

Предметом цих посягань є будь-які матеріальні цінності або право на них.

Ознаками корисливих злочинів є:

1) корисливі злочини посягають на чуже майно або право на нього;

2) для цих злочинів притаманна корислива мета – протиправне збагачення винної особи шляхом звернення на свою користь чужого майна;

3) корисливе посягання вчиняється поза господарською діяльністю або без використання винним свого становища у сфері виробництва, розподілу, обігу матеріальних цінностей.

Під час проведення кримінологічних досліджень виділяється масив загальнокримінальних корисливих злочинів, до яких, зокрема, належать крадіжки, грабежі, розбої, шахрайство, вимагання та вбивства з корисливих мотивів. Корисливі злочини дуже поширені і складають близько 65 % від усього числа злочинів (у 2010 р. – 63, %, у 2011 р. – 65,8 %).

Найпоширенішим злочином у загальнокримінальній корисливій злочинності є крадіжка. У структурі злочинності проти власності крадіжки складають від 75 до 80 %.

Крадіжка є найбільш латентним злочином. Більша частина потерпілих від крадіжок не звертаються до правоохоронних органів, так як не очікують на допомогу з їх боку, або вважаючи нанесену шкоду не настільки значною, щоб витрачати час на звернення до органів міліції.

Окрім того, враховуючи високий професіоналізм злочинців, дуже складний процес розкриття крадіжок та встановлення винної особи. Рівень розкриття крадіжок не перевищує 50 %, а кишенькових крадіжок – 25 %.

Більшість крадіжок (понад 80%) вчиняються групою осіб, що робить їх небезпечнішими порівняно зі злочинами, що вчиняються одноособово.

У структурі цього виду злочинів переважають, як правило, крадіжки приватного майна.

Грабіж та розбій – це відкриті насильницькі форми заволодіння чужим майном. Вони, головним чином, розрізняються за ступенем небезпечності насильства, яке не є небезпечним (грабіж) або небезпечним (розбій) для життя і здоров’я потерпілого.

Необхідно зазначити, що розбої та грабежі – це злочини великих населених пунктів.

Грабежі та розбої вчиняються, переважно, злочинними групами. Вік грабіжників та розбійників, як правило, не перевищує 25 років. За статистикою, більшість встановлених осіб, які вчинили грабіж чи розбій, ніде не працювали й не навчалися. Значна частина з них мали вже кримінальне минуле або притягувалися до адміністративної відповідальності.

Шахрайство полягає у протиправному заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Шахрайство виділяється величезним розмаїттям різних способів його вчинення. Незмінними для шахрайства є корисливий мотив і мета – протиправне заволодіння чужим майном, правом на нього чи грішми. Сприяє вчиненню шахрайства надмірна довірливість і наївність людей. Резонансними стали такі види шахрайства як створення фінансових пірамід, фіктивних туристичних та будівельних фірм тощо. Жертвами таких шахрайств стали десятки тисяч громадян, а прибутки шахраїв обчислюються мільйонами доларів.

Нові види шахрайства вчиняють, як правило, особи, раніше не судимі, які володіють високим інтелектом і мають освіту, закордонні зв’язки. Із розвитком права приватної власності, приватизаційними процесами з’явилися і нові предмети шахрайства: житлові та нежитлові приміщення; земельні ділянки тощо.

У структурі загальнокримінальної корисливої злочинності шахрайство становить незначну частку всіх злочинів, що реєструються, від 2 до 5%. Але його динаміка дуже несприятлива, оскільки має стійку тенденцію до зростання. Половина шахрайств належить до злочинів економічної спрямованості. Більше 40% шахрайських дій вчиняється групами осіб. Однак шкода, що завдається, є значною. Цьому виду злочину притаманний також високий рівень латентності. Причини цього криються не тільки в різноманітності способів протиправного заволодіння чужим майном, а й у небажанні багатьох потерпілих звертатися до правоохоронних органів.

Досліджуючи структуру та динаміку корисливої злочинності, можна дійти висновку, що цей вид злочинності є найбільш поширеним видом злочинності і має стійку тенденцію до зростання. Особливо збільшується кількість шахрайств, урізноманітнюються способи його вчинення.