2. Кримінологічна характеристика особи, що вчиняє економічні злочини.

Відомий американський кримінолог Е. Сатерленд, характеризуючи економічну злочинність, назвав її злочинністю «білих комірців». Він мав на увазі, що цей вид злочинності притаманний, переважно, інженерно-технічному та адміністративно-управлінському персоналу, а не робітникам, які носять спецівки темного кольору.

Кримінологічний аналіз економічної злочинності дозволяє зробити кримінологічний портрет середньостатистичного злочинця, який спеціалізується на вчиненні економічних злочинів.

Економічні злочини – це, як правило ненасильницькі злочини з чітко вираженою корисливою спрямованістю.

Економічні злочини вчиняють, як правило, працівники підприємств, установ та організацій різних форм власності, які виконують адміністративно-розпорядчі та обліково-фінансові функції, а також приватні підприємці. Саме ними вчиняється переважна більшість податкових злочинів. Нагадаємо, що податкові злочини складають близько 80 % від усіх учинених економічних злочинів.

Особи, які вчиняють економічні злочини, мають, переважно, вищу освіту.

Переважна більшість економічних злочинів вчиняється шляхом умисного невиконання або неналежного виконання посадовими особами службових обов’язків або зловживання ними службовим становищем. На момент учинення злочину, понад 90 % осіб, які вчинили економічні злочини, мали постійне місце роботи. Практично всі вони мали сім’ю, житло і позитивно характеризувалися за місцем роботи чи проживання. Як правило, такі особи не мали кримінального минулого, не допускали правопорушень.

Усі економічні злочини вчиняються з умисною формою вини.

Значну частину економічних злочинів вчиняють організовані злочинні групи чи злочинні організації, які, нерідко, очолюють керівники господарюючих суб’єктів.

Слід відзначити також підвищений вік осіб, які вчиняють економічні злочини. Як свідчить кримінальна статистика. понад 75 % із них є старшими 30 років.

Для економічної злочинності також є притаманним нетипове співвідношення між кількістю чоловіків та жінок. Якщо для злочинності в цілому таке співвідношення складає 87 % і 13 %, то для економічної злочинності – 60 % і 40 %.

3. Причини й умови, що детермінують економічну злочинність

Причини економічної злочинності в Україні мають як об’єктивний, так і суб’єктивний характер.

Серед чинників, що мають об’єктивний характер, особлива роль належить соціально-економічним обставинам.

Перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки відбувався в умовах розвалу колись єдиної країни, що призвело до розірвання виробничих і торговельних зв’язків.

В Україні не було чіткого й послідовного розуміння процесу входження, адаптації економіки до ринкових відносин. Тому були прийняті й реалізовані непродумані рішення економічного й правового характеру.

Через неврегульованість або неефективне вирішення важливих економічних питань у країні почалося «первісне накопичування капіталу», часто злочинними способами та засобами.

Значна частина промисловості зі зношеними основними фондами й відсталою технологією не може конкурувати в умовах ринку, підприємства банкрутують і закриваються, росте безробіття. Внутрішній ринок України заповнили низькоякісні, але дешеві товари, переважно. китайського виробництва.

Значні помилки були допущені державою при проведенні приватизації державних об’єктів. Розвивається тіньова економіка, паразитуючи за рахунок легальної, і водночас не сплачуючи податків.

Населення країни, яке не мало досвіду існування в ринковій економіці, сподівається від держави вирішення всіх проблем, воно, у своїй масі є надто довірливим. Усе це вигідно злочинцям, які продовжують створювати усілякі фінансові «піраміди», інші шахрайські схеми.

Націлена на прибуток діяльність комерційних банків не відповідає завданням структурної перебудови економіки.

Усі вказані обставини призвели до різкого зниження темпів і обсягів виробництва в усіх галузях народного господарства, зменшення національного продукту і національного доходу, а отже, до різкого зниження рівня життя населення.

В умовах глобальної економічної кризи, що охопила усі розвинені країни світу, економіка України понесла особливо великі втрати, мало місце суттєве зниження обсягів виробництва, зростання безробіття та подальше падіння рівня життя народу.

Організаційно-управлінські обставини пов’язані з неспроможністю державного апарату здійснювати ефективний вплив на ринкові економічні відносини, забезпечити реальний захист інтересів держави та пересічних громадян від злочинних посягань.

Так, зокрема, система контролю за банківськими розрахунками і діяльністю комерційних банків з боку НБУ була недосконалою. Держава значною мірою втратила контрольні функції у сфері економіки, було ліквідовано органи народного контролю, відомчого ревізійного апарату, торговельної інспекції та ін. Це дало можливість злочинним елементам вільно використовувати канали банківських розрахунків для розкрадання значних коштів.

В Україні на той час не було підготовлених фахівців з ринкової економіки, що зумовило появу багатьох проблем в економічній сфері і стрімке зростання економічної злочинності.

Обставини у сфері нормативно-правового регулювання.

Правова система України була зорієнтована на адміністративно-командну державного управління економічною сферою і не відповідала вимогам ринкової економіки. І в сучасних умовах правове регулювання відносин у сфері економіки має суттєві недоліки. Існує багато прогалин у вітчизняному законодавстві, а вже прийняті закони та інші нормативно-правові акти частково не узгоджені між собою, не відповідають Конституції України та чинним міжнародним договорам України, а частково просто не виконуються через відсутність організаційного та матеріального забезпечення.

Ці недоліки чинного законодавства сприяли поширенню злочинності в економічній сфері, зокрема надзвичайно поширилися податкові злочини, різного роду порушення правил зайняття підприємницькою діяльністю тощо. Завдяки нечіткості та неконкретності правових актів у цій сфері, відбувається поширення корумпованості серед окремих службовців, від яких залежить вирішення певних питань, зокрема, дозвільного та реєстраційного характеру. Занадто широкі межі чиновницького розсуду при вирішенні питань щодо оподаткування, ліцензування, реєстрації тощо, змушують підприємців та інших зацікавлених осіб давати чиновникам хабарі навіть за дії, які останні й так, по закону, зобов’язані вчинити. Чиновникам тепер платять не за послуги, а за те, аби ті не чинили перешкод у господарській чи іншій діяльності. Чиновницьке свавілля змушує частину підприємців йти «у тінь», допускати інші порушення закону.

Поки що населенню нашої державі притаманний низький рівень правової й економічної культури. Люди не вірять правоохоронним органам і не поважають закон. А звідси й формуються почуття необов’язковості його дотримання й можливості порушення.

Умовами поширення економічної злочинності були недоліки в діяльності місцевих органів влади і недостатній рівень боротьби з ними правоохоронних органів.

Серед недоліків діяльності правоохоронних органів основними були такі:

• низький рівень професійної підготовленості і недостатній досвід співробітників;

• недостатня взаємодія правоохоронних органів та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування;

• несвоєчасне виявлення нових проявів економічної злочинності й запізніле реагування на них.

Основними недоліками в діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування є:

• при реєстрації статутів комерційних структур в окремих випадках не визначаються джерела їх забезпечення сировиною, матеріалами, устаткуванням, приміщеннями, що призводить до збільшення випадків розкрадань, підкупів службових осіб;

• не забезпечується дотримання вимог чинного законодавства щодо заборони обрання й призначення на керівні та матеріально відповідальні посади осіб, які раніше були засуджені;

• затвердження на керівних посадах осіб, що скомпрометували себе на попередніх посадах;

• недостатній контроль за наданням та використанням банківських позик, що уможливлює їх привласнення або використання не за призначенням;

• порушення вимог чинного законодавства щодо заборони зайняття підприємницькою діяльністю державними службовцями чи службовцями місцевого самоврядування;

• недостатній контроль за припиненням діяльності комерційних структур, які всупереч вимогам законів здійснюють діяльність, не зазначену в їх статуті;

• недостатній рівень контролю за здійсненням бухгалтерського обліку на суб’єктах підприємницької діяльності.

Поява й поширення нових економічних злочинів потребує висококваліфікованих професіоналів для їх виявлення й розслідування.