Тестові завдання

1. Закон «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю був прийнятий:

а) 1990 р.;

б) 1993 р.;

в) 1996 р.;

г) 2001 р.

2. Ознаками організованої злочинності є:

а) стійкість;

б) масштабність;

в) системність;

г) вірно все вищенаведене.

3. Ознаками організованої злочинності є:

а) чисельність;

б) вік учасників;

в) структурованість;

г) озброєність.

4. Видами організованих злочинних угруповань є:

а) група осіб;

б) злочинна організація;

в) злочинна спільнота;

г) об’єднання професійних злочинців для здійснення злочинної мети.

5. Видами організованих злочинних угруповань є:

а) організована злочинна група осіб;

б) злочинна організація;

в) вірно все вищенаведене;

г) вірної відповіді немає.

6. Декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення одного чи більше злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи – це:

а) злочинна організація;

б) організована група;

в) банда;

г) вірної відповіді немає.

7. Стійке ієрархічне об’єднання декількох осіб (п’ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів – це:

а) злочинна організація;

б) організована група;

в) банда;

г) вірної відповіді немає.

8. Що таке транснаціональна злочинність:

а) окремий вид злочинності, що має міжнародний характер;

б) складова частина організованої злочинності;

в) один з видів групової злочинності;

г) об’єднання професійних злочинців.

9. Ознакою якого виду організованих злочинних угруповань є спеціальна мета: вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів:

а) злочинна організація;

б) організована група;

в) банда;

г) вірної відповіді немає.

10. Чисельність злочинної організації:

а) законодавчо не визначена;

б) 3 і більше осіб;

в) 5 і більше осіб;

г) вірної відповіді немає.

Рекомендовані джерела: [2, 5, 6, 10, 11, 13, 14, 18, 19, 25, 26, 39, 40, 53, 57, 71, 94, 97, 103, 104, 134, 138, 148, 158, 162, 170, 182, 190, 202].

Тема 13. Кримінологічна характеристика і попередження економічної злочинності.

1. Кримінологічна характеристика економічної злочинності.

2. Кримінологічна характеристика особи, що вчиняє економічні злочини.

3. Причини й умови, що детермінують економічну злочинність.

4. Попередження економічної злочинності.

1. Кримінологічна характеристика економічної злочинності

Економічна злочинність – це сукупність суспільно-небезпечних діянь, що посягають на валютно-фінансову систему країни, вчинених на певній території за певний період часу (Юридична енциклопедія, т. 2, с. 329).

Як складне соціально-економічне і правове явище економічна злочинність має багатофакторний, системно обумовлений характер і є небажаним, але закономірним продуктом суспільного розвитку. Як дестабілізуючий фактор суспільного життя економічні злочини виникають здебільшого саме в переломні періоди розвитку країни, у т.ч. в період національного відродження та докорінного реформування економіки, в період глобальної економічної кризи тощо.

В економіці будь-якої держави є суперечності й недоліки, які використовує злочинність. Україна здійснює перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки й приватного бізнесу. Відсутність досвіду, недосконалі правова база та організаційно-правовий механізм регулювання такою економікою створюють великі можливості для розкрадання загальнонаціональних багатств та злочинного збагачення.

Економічна злочинність погіршує життя суспільства загалом, а тому боротьба з нею є одним з пріоритетних завдань не тільки правоохоронних органів, а й усіх структур держави.

Ознаки економічних злочинів:

• такі злочини несприятливо впливають на відносини у сфері економіки;

• мають корисливий характер;

• їх вчиняють здебільшого службові особи.

Як уже зазначалося вище, економічні злочини посягають на валютно-фінансову систему держави. Тому недоцільно до економічних злочинів включати злочини проти власності. Економічними злочинами є частина злочинів у сфері господарської діяльності, передбачених у розділі VII Кримінального кодексу України «Злочини у сфері господарської діяльності».

Економічні злочини є різноманітними й можуть бути класифіковані за різними критеріями. Так. за об’єктом посягання вони поділяються на:

• злочини, що посягають на фінансові інтереси й фінансову систему держави: виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного збору чи голографічних захисних елементів (ст. 199 КК), незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення (ст. 200 КК), легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК), умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму (ст. 209-1 КК), нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням (ст. 210 КК), видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону (ст. 211 КК), ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) (ст. 212 КК), ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (ст. 212-1 КК), незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених. одержаних підроблених контрольних марок (ст. 216 КК), незаконна приватизація державного, комунального майна (ст. 233 КК);

• злочини, що посягають на порядок отримання й використання депозитного капіталу і такі, що завдають шкоди кредиторам і гарантам: фіктивне підприємництво (ст. 205 КК), доведення до банкрутства (ст. 219 КК), шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК), маніпулювання на фондовому ринку (ст. 222-1 КК), підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів (ст. 223-1 КК) виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224 КК);

• злочини, що посягають на встановлений порядок зайняття підприємницькою діяльністю: незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК), порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213 КК).

Велику загрозу економічній безпеці в Україні створює виключно висока за світовими вимірами "тінізація" економіки (понад 50 %), зокрема великого поширення дістало ухиляння від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів. На високому рівні перебувають також фальшування грошей, комерційне хабарництво, зловживання, пов’язані з нецільовим використанням бюджетних коштів (у тому числі призначених для виплати заробітної плати), злочини з підакцизними товарами.

Зауважимо, що абсолютна більшість злочинів у сфері господарської діяльності вчиняються з метою розкрадання коштів і майна, привласнення нерухомості й земельних паїв.

Одним з поширених злочинів є ухиляння від сплати податків. Податки – це ефективне знаряддя реалізації державної політики щодо життєдіяльності суспільства, а саме перерозподілу національного продукту в соціальному, віковому, територіальному та галузевому аспектах, компенсації недоліків ринкових механізмів розміщення ресурсів, забезпечення суспільними благами, заохочення бізнесу, ділової активності, мотивації праці, підтримки рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон’юнктури, нарешті, сплачування заробітної плати і пенсій. Порушення податкового законодавства є масовим явищем. При перевірках воно виявляється у 70-75 % організацій.

Останнім часом великого поширення дістало створення фіктивних підприємницьких структур. Третина всіх зареєстрованих суб’єктів підприємницької діяльності (СПД) нею не займається і податків не сплачує. Використовуючи фіктивні СПД, злочинні структури накопичують величезні кошти.

Перекачування валюти за кордон і її «відмивання» здійснюються за рахунок фіктивно створюваних спільних підприємств (СП), що дає можливість отримувати кредити і переводити їх за кордон. В Україну не надходить 70 % валютного прибутку, який осідає на рахунках закордонних банків, відкритих на підставних осіб.

Фіктивні фірми використовують також для вчинення злочинів у кредитно-фінансовій сфері, зокрема для фінансових шахрайств, розкрадання кредитів, незаконної конвертації грошей у вільно конвертовану валюту та їх переказ за кордон тощо. Фіктивні фірми широко використовують також для ухиляння від сплати податків.

Поширені також незаконне (необґрунтоване) одержання та нецільове використання кредитних ресурсів. Небезпека таких дій полягає в такому: часто одержані кошти переводять у готівку і привласнюють або переказують за кордон з метою незаконної конвертації і зберігання на незаконно відкритих рахунках в іноземних банках. Це спричинює до прямих збитків держави, прискорення інфляційних процесів.

Згідно з даними правоохоронних органів дедалі частішають факти отримання хабарів службовими особами місцевих адміністрацій та органів приватизації за оформлення необхідних документів з приватизації підприємств, за зниження вартості об’єктів приватизації, безпідставне списання основних фондів, завищення кредиторської заборгованості тощо.

У зовнішньоекономічній діяльності хабарі дають за отримання ліцензій на придбання високоліквідних товарів або сировини і вивезення їх за кордон.

Багато злочинів вчиняється і в аграрно-промисловому комплексі, зокрема, у зв’язку з розпаюванням землі й сільськогосподарського реманенту.

Для економічної злочинності характерною є висока латентність злочинів у цій сфері. Потерпілі від економічних злочинів, не бажаючи розголосу, що стали жертвами злочинного посягання, так як це може завдати шкоду їх діловій репутації, вважають за краще не повідомляти про злочин правоохоронним органам.

Для економічної злочинності нехарактерним є рецидив злочинів.

Щодо тенденцій економічної злочинності, то число економічних злочинів змінюється, в основному, як і загальна злочинність. Винятки складають періоди економічної кризи, різких економічних реформ тощо, коли спостерігається різке зростання числа таких злочинів.