4. Протидія організованій злочинності

Протидія злочинності, у тому числі організованій її формі, є одним з пріоритетних завдань Української держави. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30 червня 1993 року визначив систему державних органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю.

Систему державних органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю, становлять:

а) спеціально створені для боротьби з організованою злочинністю державні органи;

б) державні органи, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю в межах виконання покладених на них інших основних функцій.

До державних органів, спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю, належать:

б) спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України;

в) спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.

В разі необхідності Верховною Радою України на постійній або тимчасовій основі можуть бути створені й інші спеціальні органи для боротьби з організованою злочинністю.

До державних органів, які беруть участь у боротьбі з організованою злочинністю, належать:

а) органи внутрішніх справ України і Служби безпеки України;

б) органи прокуратури України;

в) органи доходів і зборів, органи Державної прикордонної служби України та органи державного фінансового контролю;

д) органи і установи виконання покарань та слідчі ізолятори;

е) розвідувальний орган Міністерства оборони України;

є) Служба зовнішньої розвідки України.

Основними напрямами боротьби з організованою злочинністю є:

створення правової основи, організаційних, матеріально-технічних та інших умов для ефективної боротьби з організованою злочинністю, організація міжнародного співробітництва у цій сфері;

виявлення та усунення або нейтралізація негативних соціальних процесів і явищ, що породжують організовану злочинність та сприяють їй;

запобігання нанесенню шкоди людині, суспільству, державі;

запобігання виникненню організованих злочинних угруповань;

виявлення, розслідування, припинення і запобігання правопорушенням, вчинюваним учасниками організованих злочинних угруповань, притягнення винних до відповідальності;

забезпечення відшкодування шкоди фізичним та юридичним особам, державі;

запобігання встановленню корумпованих зв’язків з державними службовцями та посадовими особами, втягненню їх у злочинну діяльність;

протидія використанню учасниками організованих злочинних угруповань у своїх інтересах об’єднань громадян і засобів масової інформації;

запобігання легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, використанню суб’єктів підприємницької діяльності для реалізації злочинних намірів.

Запобігання організованій злочинності як напрям профілактичної діяльності передбачає:

• достатню правову базу;

• спеціалізацію кадрів, що ведуть боротьбу з цією злочинністю, та їх підготовку;

• достатнє ресурсне забезпечення;

• сучасну інформаційну базу;

• комплексне програмування;

• знання реального стану і тенденцій організованої злочинності, обґрунтовані прогнозні оцінки.

Загальносоціальною основою запобігання організованій злочинності є подолання кризових явищ у країні: в економіці, політиці, ідеології, соціальній сфері, правоохоронній діяльності.

Необхідно поліпшити механізми реалізації законів про боротьбу з корупцією, про відповідальність за легалізацію злочинних доходів, про державний фінансовий контроль та ін.

Ефективними заходами протидії організованій злочинності та корупції є:

• регіональні оперативно-профілактичні та цільові операції щодо виявлення та припинення «злодійських» сходок, діяльності «злодіїв у законі», лідерів і активних учасників етнічних злочинних угруповань;

• перевірки дотримання законності в діяльності підприємств і служб безпеки приватних структур;

• перевірки дотримання банками порядку кредитування недержавних структур;

• підготовка правових актів щодо забезпечення безпеки осіб, які здійснюють негласну допомогу в боротьбі зі злочинністю;

• вибіркові перевірки підприємств щодо видобутку та переробки нафти, газу, кольорових і рідкісноземельних металів, які відвантажують продукцію за кордон;

• розробка заходів, що перешкоджають кримінальній діяльності організованих злочинних груп і корумпованих посадових осіб у цих галузях;

• заходи, що перешкоджають проникненню організованої злочинності в органи державної влади, у тому числі правоохоронні;

• проведення конференцій із проблем удосконалення боротьби з організованою злочинністю.

Профілактика організованої злочинності є одним із пріоритетних напрямів міжнародного співробітництва України у сфері боротьби зі злочинністю.

Організована злочинність набуває міжнаціонального характеру. Організація Об’єднаних Націй у своїх документах констатувала, що організована злочинність загрожує світовій спільноті і потребує спільних зусиль усіх держав для протидії цьому явищу. Для цього визнано за необхідне:

• домовитися між державами про співробітництво у сфері боротьби з організованою злочинністю, практикувати обмін інформацією між відповідними установами держав; надавати один одному взаємну правову допомогу;

• зміцнювати технічне співробітництво в різноманітних формах, розширювати консультативні послуги з метою обміну досвідом і новими досягненнями у боротьбі з організованою злочинністю;

• посилити митний, паспортний і транспортний контроль за незаконними міжнародними поставками товарів, які здійснюються організованими злочинними групами;

• створити або розширити банк даних на учасників транснаціональних організованих злочинних груп;

• закликати фінансові установи розширювати допомогу національним, регіональним і міжнародним програмам із запобігання організованої злочинності і боротьби з нею;

• надавати взаємну допомогу в галузі кримінального правосуддя;

• вести рішучу боротьбу з «відмиванням» грошей, здобутих злочинним шляхом;

• вживати заходи щодо обмеження банківської і комерційної таємниці;

• заохочувати в порядку, встановленому законом, виявлення підозрілих фінансових операцій та інформування про них компетентних правоохоронних органів; розширювати практику «заморожування» або арешту активів, прибутків, одержаних злочинним шляхом;

• прийняти більш дійові закони щодо боротьби з корупцією, яка значною мірою зумовлює діяльність організованих злочинних угруповань;

• зміцнювати інші механізми міжнародного співробітництва у протистоянні організованій злочинності.

Експерти ООН вважають, що кінцева мета міжнародного співробітництва полягає в тому, щоб: організація і діяльність транснаціональних злочинних організацій була завжди поєднана з підвищеним ризиком; уряди, комерційні структури і система кримінального правосуддя були невразливі для корупції, хабарництва і насильства з боку національних і транснаціональних злочинних угруповань.