1. Поняття та кримінологічна характеристика організованої злочинності.

Організована злочинність – це суспільно небезпечне явище, яке охоплює усю сукупність злочинів, учинених організованими злочинними угрупованнями, організованими (злочинними) групами та організаціями злочинними (Юридична енциклопедія, т. 4, с. 310).

Відповідно до Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», під організованою злочинністю слід розуміти сукупність злочинів, що вчиняються у зв’язку з створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань.

Як свідчать статистичні дані, з перших років незалежності й до 1999 р. в Україні спостерігалася тенденція зростання організованої злочинності. Так, у 1995 р. було виявлено 288 злочинних груп; у 1996 р. – 322; у 1997 р. – 600; у 1998 р. – 953; у 1999 р. – 1057. Але, починаючи з 2000 р., кількість виявлених організованих злочинних угруповань зменшується і становить: у 2000 р. – 960; у 2001 р. – 770; у 2005 р. – 551; у 2006 р. – 466; у 2007 р. – 420, у 2008 р. – 378. Далі йде незначне збільшення числа виявлених організованих злочинних груп та злочинних організацій (2009 р. – 379, 2010 р. – 397, 2011 р. – 395).

Вказані статистичні дані свідчать, скоріш за все, не про посилення протидії організованій злочинності з боку держави та її органів, а про зростання організованості та «професіоналізму» таких угруповань, уміння протидіяти правоохоронним органам та приховувати сліди злочинної діяльності.

Організованій злочинності притаманні такі ознаки, що відрізняють її від інших видів злочинності:

• стійкість;

• структурованість та системність;

• масштабність;

• мета;

• способи;

• забезпечення власної безпеки.

Стійкість організованих злочинних угруповань полягає, насамперед, у триваючому характері злочинної діяльності, її організованому й планомірному характері.

Структурованість злочинних угруповань полягає в чіткій внутрішній організації з виділенням керівного ядра, субординації й певній спеціалізації окремих структурних ланок. Для таких угруповань притаманна сувора дисципліна та жорстокі покарання за її порушення. Ознака системності організованої злочинності полягає в розподілі сфер діяльності, злочинних зв’язках та взаємодії окремих угруповань між собою, їх об’єднанні в різного роду злочинні асоціації. При цьому, не виключається конкуренція між окремими злочинними угрупованнями, постійні перерозподіли сфер впливу.

Масштабність організованої злочинності полягає в її місцевому, регіональному, міжрегіональному, національному чи транснаціональному характері діяльності. Організована злочинність охоплює все більші території й набуває міжнародного характеру.

Метою організованих злочинних угруповань є отримання злочинним шляхом доходів та збагачення у великих і особливо великих розмірах.

Способи вчинення злочинів учасниками організованих злочинних структур відрізняються раціональним вибором об’єкта та суб’єкта посягання, належною підготовкою до злочину та високим професіоналізмом його вчинення. Для злочинів характерним є використання різного роду техніки та інформації; планування й розподіл ролей; створення сприятливих для вчинення злочину умов та приховування злочинної діяльності; організація взаємодії як окремих осіб так і злочинних груп; рішучість і жорстокість дій.

Особливістю організованої злочинності є наявність функції забезпечення безпеки злочинних угруповань, їх учасників від соціального та правового контролю. Для виконання охоронної функції виділяються окремі учасники або й цілі структури, налагоджуються зв’язки з окремими працівниками правоохоронних органів, розробляються й дотримуються певні правила конспірації.

Розрізняють різні види організованих злочинних угруповань. Класифікують їх за різними критеріями, зокрема:

за рівнем організації:

• організована злочинна група – формування з трьох і більше осіб, які зорганізувалися в стійке об’єднання для вчинення одного або декількох злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (ч. 3 ст. 28 КК);

• злочинна організація – стійке ієрархічне об’єднання декількох осіб (п’ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації так і інших злочинних груп (ч. 4 ст. 28 КК).

За масштабом діяльності організовані злочинні угруповання поділяються на:

• місцеві (діють у межах населеного пункту);

• регіональні (у межах певного регіону: району, області, АРК);

• міжрегіональні (поширюють свою діяльність на кілька областей;

• національні (діють у більшості регіонів або в масштабі всієї країни);

• транснаціональні (поширюють свою дію на Україну та інші країни).

За напрямом діяльності організовані злочинні угруповання поділяють на такі, що діють у сфері:

- кримінального бізнесу – незаконний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин, зброї; контрабанда культурних цінностей; торгівля людьми та людськими органами; викрадення автомобілів; організація азартних ігор, проституції і т. ін.;

- тіньової економіки – створення та забезпечення функціонування тіньових підприємств, контроль і вилучення частини прибутку діючих тіньових підприємств чи окремих структурних підрозділів тощо;

- легальної економіки – відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом, інвестування їх у високоприбуткові підприємства і т. ін.

Негативні фактори, які детермінують організовану злочинність в сучасних умовах:

• криза політичних, соціально-економічних та культурних основ організації життя суспільства;

• недостатня активність органів державної влади, зумовлена дефектами політичного устрою, корумпованістю, слабкістю політичних лідерів, їх нездатністю ефективно діяти в складних умовах;

- незабезпеченість (матеріальна, організаційна, культурна) раціонального функціонування демократичних інститутів суспільного устрою;

• міждержавні протиріччя, які перешкоджають концентрації зусиль суспільства в боротьбі зі злочинністю;

• кримінальне самовідтворення (здатність злочинності до самоорганізації і самодетермінації злочинної діяльності);

- неефективність заходів боротьби з кримінальними проявами.