4. Попередження жіночої злочинності

Запобігання жіночій злочинності є складовою частиною системи запобігання злочинності взагалі. Воно також здійснюється на двох рівнях: загальносоціальному і спеціально-кримінологічному.

Загальносоціальне запобігання жіночій злочинності полягає у здійсненні комплексу заходів щодо вдосконалення суспільних відносин в адміністративно-політичній, економічній та соціально-економічній сферах життя нашого народу. Метою цих заходів має стати вирішення проблем становища жінки в нашому суспільстві. Перш за все, жінкам має бути забезпечена реальна рівність у правах з чоловіками. Загальновідомо, що в разі будь-яких скорочень на виробництві, першими скорочують жінок; жінки також отримують меншу платню, ніж чоловіки; при прийомі на роботу перевага також надається чоловікам.

Окрім того, держава має створити належні умови для материнства й дитинства. Жінка-мати повинна мати можливість зосередитися на сім’ї та вихованні дітей. Як засвідчують соціологічні дослідження, більшість працюючих жінок, не заперечуючи проти емансипації як такої, погодилися б залишити роботу і присвятити себе сім’ї, якби мали для цього матеріальну можливість.

Спеціально-кримінологічне запобігання жіночій злочинності включає заходи кримінологічної профілактики, відвернення злочинів та їх припинення.

Кримінологічна профілактика полягає у передбаченні ймовірного розвитку жіночої злочинності та випереджуючому запобіжному впливу на її детермінанти.

Кримінологічна профілактика включає широкий комплекс заходів: соціально-економічних (забезпечення жінки роботою і заробітною платою, підвищення її освіти і кваліфікації, допомога сім’ї тощо); ідеологічних (захист моральності, гідності і честі жінки, поліпшення адаптаційних можливостей тих, хто відбуває покарання у місцях позбавлення волі, боротьба з кримінальною субкультурою тощо); соціально-виховних, які перешкоджають виникненню, поширенню і рецидиву криміногенних явищ зовнішнього середовища, де відбувається фізична і моральна деформація жінки (рання сексуальна деморалізація, розпад сім’ї, позашлюбна народжуваність, відмова від виховання дітей, розумова відсталість та ін.); лікувально-профілактичних (наприклад, рання діагностика та виправлення різних психічних аномалій, психопатій, вдосконалення системи соціально-трудової адаптації жінок з такими відхиленнями психіки, патронаж тощо).

Негативні суспільні явища, що детермінують жіночу злочинність не можуть бути усунуті вказаними заходами, але їх криміногенний вплив може бути суттєво обмежений. Так, зменшення криміногенного сімейного неблагополуччя, віктимності, кримінальної субкультури, пияцтва, наркоманії, бездоглядності дітей, бродяжництва, жебрацтва сприятимуть зменшенню рівня злочинності жінок.

Відвернення злочинів полягає в тому, щоб не допустити їх вчинення певними особами чи групами осіб, у яких є намір на вчинення злочину, або їх поведінка свідчить про таку ймовірність.

Насамперед, це стосується тих жінок, у яких склалася несприятлива конкретна життєва ситуація в сім’ї чи на виробництві, або які ведуть аморальний спосіб життя, зловживають алкогольними напоями, вживають наркотичні засоби тощо.

Важливим засобом відвернення злочинів є здійснення систематичної індивідуальної профілактичної роботи з жінками-рецидивістками, бродягами, проститутками та ін.

Індивідуальна робота щодо запобігання злочинам з боку жінок має охоплювати ті сфери життєдіяльності жінок, які формують їх негативні риси і найчастіше викликають намір вчинити злочин. Це сім’я, побут, виробництво. Заходи протидії злочинній мотивації складаються із заходів переорієнтації антисуспільної установки і заходів активної протидії. Мета останніх – активно протидіяти криміногенній обстановці, ситуаціям, створювати такі умови, які б усували або обмежували поширення тієї чи іншої злочинної мотивації. До заходів індивідуального запобігання злочинам можна віднести заходи переконання, примусу, застереження, допомоги. Ці заходи досить різноманітні і для їх здійснення мають залучатися різні суб’єкти запобігання злочинності.

Припинення злочинів застосовується щодо злочинів на стадії готування або замаху на злочин з метою запобігання настання суспільно-шкідливих наслідків злочину чи зниження ступеня їх суспільної небезпечності.

Для запобігання незакінченим злочинам можуть використовуватися заходи спонукання, обережності або активного втручання.

Заходи спонукання здійснюються з метою досягнення добровільної відмови від продовження злочинної діяльності (своєчасне виявлення розпочатої злочинної діяльності, спонукання винних до добровільної відмови, усунення умов, які безпосередньо сприяють вчиненню злочину, та ін.).

Заходи обережності застосовуються для того, щоб створити умови, які виключають саму можливість чи перешкоджають продовженню розпочатої злочинної діяльності (наприклад, посилення патрулювання громадських місць, зміна режиму роботи особи, виклик до міліції з поясненням причин антигромадської поведінки, вирішення міжособистістних стосунків мирним шляхом тощо).

Заходи активного втручання – це оперативна робота відповідних правоохоронних органів щодо припинення розпочатого злочину, який не встигли попередити (затримання під час вчинення незаконних дій, притягнення жінок до кримінальної відповідальності за інші закінчені посягання, арешт та ін.).