2. Кримінологічна характеристика особи жінки, що вчинила злочин

Кримінологічні дослідження жіночої злочинності дають змогу скласти соціальний портрет середньостатистичної жінки, яка вчинила злочин.

Насамперед, це громадянка України, так як число злочинів, учинених жінками з іноземним громадянством чи без громадянства є надзвичайно малим.

Це, як правило, мешканка великого міста, так як саме ними вчиняється понад 70 % усіх злочинів, учинених жінками. 20 % злочинів вчиняють сільські жителі і 10 % – особи без певного місця проживання.

Більшість злочинів учиняють жінки віком до 30 років (понад 52 %). Окремі злочини (у сфері службової діяльності, у сфері господарювання) вчиняють жінки, переважно, середнього та старшого віку. Дещо старшого віку й жінки-рецидивістки.

На момент учинення злочину більшість жінок були заміжніми й мали на вихованні дітей. Як свідчить статистика, у чверті жінок, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, розпадаються сім’ї. Серед жінок-рецидивісток сім’я зберігається лише у кожної десятої.

Для жінок, які вчинили злочини характерним є вищий рівень освіти, ніж для чоловіків. До 10 відсотків таких жінок мають вищу освіту, 70 % – середню спеціальну та середню загальну освіту. Переважна більшість із них мають спеціальність.

Понад 60 % жінок на момент учинення злочину мали постійну чи тимчасову роботу або навчалися. Відповідно, 40 % – не працювали й не навчалися, тобто не мали певного роду занять. Серед жінок-рецидивісток постійну роботу має менше 20 %.

Результати кримінологічних досліджень особи жінки-злочинниці свідчать, що близько 25 % засуджених до позбавлення волі жінок мали різні психічні аномалії. Найчастіше це психопатія, олігофренія, органічні ураження центральної нервової системи, результати черепно-мозкових травм тощо. Найчастіше психічні аномалії спостерігаються у неповнолітніх осіб.

Серед жінок, які вперше вчинили злочин, незначна частка хворих на алкоголізм та наркозалежних осіб. Проте, серед жінок-рецидивісток частка алкоголічок та наркозалежних сягає 20 %, а серед осіб, які мають 5 і більше судимостей – до 80 %.

Значна частка жінок перед учиненням злочину вели аморальний спосіб життя. Зловживали спиртними напоями чи вживали наркотичні засоби, вели безладне статеве життя, не займалися суспільно корисною працею і не навчалися, вчиняли адміністративні правопорушення, займалися проституцією.

Серед жінок, які вчинили злочини поширеними є венеричні захворювання, а серед жінок-рецидивісток, окрім венеричних, поширеними є захворювання на туберкульоз, захворювання печінки тощо.

3. Причини і умови вчинення злочинів жінками

Історично склалися три теорії причинності жіночої злочинності: моралістична, антропологічна (біологічна) і соціологічна.

Моралістична теорія виходила з того, що жінка здатна на злочинні вчинки з часів Єви, тобто для неї немає моральних важелів стримування злочинної поведінки.

Антропологічна (біологічна) теорія причини злочинності жінки вбачала в її біологічних особливостях.

Обидві ці теорії є хибними й неспроможними пояснити детермінанти жіночої злочинності.

Сучасні вчені-кримінологи виходять з пріоритету соціальних чинників та їх впливу на злочинність в цілому і на жіночу злочинність, зокрема.

Жіночу злочинність спричинюють ті ж чинники, що й чоловічу (проблеми соціально-економічного характеру, розшарування суспільства тощо), а також деякі чинники, притаманні саме жіночій злочинності.

Розглянемо детальніше найбільш суттєві чинники, що детермінують жіночу злочинність.

1. Значно більша і дедалі зростаюча активність жінок у суспільному виробництві й соціальному житті як наслідок емансипації. Жінки сьогодні складають половину усіх працюючих, а в таких сферах як охорона здоров’я, освіта, культура й мистецтво, наука, торгівля, громадське харчування та деяких інших – абсолютну більшість. Жінки сьогодні є політиками й державними службовцями, керівниками виробництва й підприємцями. Разом з тим, процес емансипації жінок поруч з позитивними має й певні негативні наслідки. Жінки втрачають властивий їм раніше соціальний статус, дедалі частіше опановують чоловічі професії (армія, поліція, спорт тощо). Маскулінізація жінок призводить до появи у них чоловічої психології, що штовхає певну їх частину до «чоловічих» злочинів (вбивства, нанесення тілесних ушкоджень, шахрайство, грабежі, розбої). Активна участь жінок у соціальному та економічному житті підвищує їх частку в таких злочинах, як службові, господарські, проти власності.

2. Істотне послаблення основних соціальних інститутів і насамперед сім’ї. Сім’я та сімейно-побутові відносини є найважливішими для кожної жінки. Сім’я впливає на формування особи жінки, її позитивного чи негативного спрямування. В сучасних умовах послабленню сім’ї сприяють потяг жінки до суспільного виробництва, з одного боку, як прояв емансипаційної хвилі, з іншого – як сувора потреба підтримати життєздатність родини, яку не може матеріально забезпечити чоловік, не кажучи вже про родини без чоловіка (майже 15 %). Це відбувається у частині сімей на фоні саморуйнівної поведінки (алкоголь, наркотики тощо) одного, а то й обох членів подружжя. Через це у сім’ях наростають конфлікти. У сімейних конфліктах підвищується активність саме жінок.

3. Поширення серед жінок наркоманії, алкоголізму, проституції, бродяжництва. Збільшення чоловічих рис у характері жінок спричиняє зловживання алкоголем, наркотичними засобами, які значно швидше, ніж чоловіків, призводять жінок до алкогольної чи наркотичної залежності. Ці чинники сприяють становленню частини жінок на шлях злочинності і проституції. Мотивом значної кількості злочинів, учинених жінками є намагання здобути кошти на придбання алкоголю чи наркотиків. Окрім того, частину злочинів жінки вчиняють у нетверезому стані.

4. Вплив на жіночу психіку наростаючого в суспільстві напруження й конфліктності.

Зазначені негативні явища відбуваються на тлі подальшого зростання конфліктності й агресивності в суспільстві загалом, зниження моралі, посилення напруження і побоювання за майбутнє, подальшого матеріального розшарування суспільства. Несприятлива соціально-економічна обстановка в Україні спричинила погіршення морально-психологічного стану суспільства. Жінки є надзвичайно вразливі до цих змін, які безпосередньо негативно впливають на виробничу і сімейно-побутову сфери.

Інші причини жіночої злочинності збігаються з причинами чоловічої злочинності.

Для жіночої злочинності є притаманними ті ж умови, що й для злочинності взагалі (див. тему 3). Специфічними умовами, що сприяють учиненню злочинів жінками є, насамперед, певні біологічні чинники. Такими, зокрема є фази менструального циклу, вагітність і післяпологовий період, а також період клімаксу. Явища передменструального синдрому (напруження) загострюють емоційний стан жінки; психіка жінки під час вагітності й після пологів перебуває у певному хворобливому, аномальному стані; клімактеричні процеси викликають також негативні зміни у психіці (наприклад, підвищена дратівливість, підозрілість, маячіння, ревнощі тощо). Усе це негативно впливає на поведінку жінки, у тому числі зумовлює й учинення злочинних дій.