Тестові завдання

1. Злочинність неповнолітніх являє собою:

а) сукупність злочинів, що вчиняють особи у віці від 16 до 18 років;

б) сукупність злочинів, що вчиняють особи у віці від 14 до 18 років;

в) сукупність злочинів, що вчиняють особи у віці від 14 до 16 років;

г) сукупність злочинів, що вчиняють особи, які не досягли 18 років.

2. У структурі злочинності неповнолітніх переважають:

а) крадіжки;

б) зґвалтування;

в) хуліганство;

г) вбивства.

3. Основними типами неповнолітніх злочинців є:

а) криміногенні та некриміногенні;

б) індивідуальні та групові;

в) ситуативні і злісні;

г) випадкові, ситуативні, злісні.

4. Чинник, який найбільш суттєво впливає на злочинність неповнолітніх:

а) негативний вплив сім’ї;

б) засоби масової інформації;

в) відсутність життєвого досвіду;

г) бажання виділитися серед однолітків.

5. Коли прийнято Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»:

а) 1995 р.;

б) 1999 р.;

в) 2001 р.;

г) 2005 р.

6. Які тенденції притаманні злочинності неповнолітніх в сучасних умовах:

а) тенденція до зростання чисельності злочинів;

б) тенденція до зменшення чисельності злочинів;

в) тенденція до стабілізації чисельності злочинів;

г) тенденція до зменшення числа неповнолітніх злочинців з психічними аномаліями.

7. Які тенденції притаманні злочинності неповнолітніх в сучасних умовах:

а) тенденція до зниження рівня організованості злочинності;

б) тенденція до зменшення чисельності злочинів;

в) тенденція до стабілізації чисельності злочинів;

г) тенденція до зменшення неповнолітніх злочинців з психічними аномаліями.

8. Причинами злочинності серед неповнолітніх є:

а) негативний вплив сім’ї;

б) негативний вплив неформальних угруповань;

в) негативний вплив соціально-економічних негараздів у державі;

г) вірно все вищенаведене.

8. Причинами злочинності серед неповнолітніх є:

а) негативний вплив сім’ї;

б) негативний вплив неформальних угруповань;

в) незайнятість;

г) вірно все вищенаведене.

10. Конвенція ООН про права дитини була прийнята:

а) 1948 рік;

б) 1961 рік;

в) 1989 рік;

г) 2001 рік.

Рекомендовані джерела: [1, 4, 12, 16, 17, 18, 29, 47, 57, 69, 75, 76, 86, 94, 96, 118, 123, 139, 143, 159, 164, 172, 194].

Тема 10. Кримінологічна характеристика і попередження жіночої злочинності.

1. Кримінологічна характеристика злочинів, які вчиняють жінки.

2. Кримінологічна характеристика особи жінки, що вчинила злочин.

3. Причини й умови вчинення злочинів жінками.

4. Попередження жіночої злочинності.

1. Кримінологічна характеристика злочинів, які вчиняють жінки

Жіноча злочинність являє собою сукупність злочинів, які вчиняються жінками. Цей вид злочинності не є домінуючим, але він є складовою загальної злочинності і детермінується тими ж самими причинами та умовами. Разом з тим, жіноча злочинність має певні особливості, пов’язані як з біологічними так і соціальними факторами, що визначають фізіологічне призначення жінки як матері та її соціальне становище у суспільстві. Жіноча злочинність, як і злочинність неповнолітніх, є показником морального здоров’я суспільства.

Жіноча злочинність відрізняється від злочинності чоловіків кількісними показниками, характером злочинів, роллю жінок у злочинах, вчинених разом з чоловіками, способами і знаряддями вчинення злочинів.

За статистичними даними МВС України, починаючи з 2007 року, спостерігалася стійка тенденція до збільшення числа виявлених жінок, які вчинили злочини (з 27 256 осіб у 2007 році до 31 457 осіб у 2010 році). Тільки у 2011 році мало місце незначне зниження показників жіночої злочинності (30 489 осіб). Частка жінок серед виявлених осіб, що вчинили злочини, за ці роки спостережень складала 12,7-13,9 %.

Для порівняння, у США частка жіночої злочинності становить близько 17 %, у Німеччині й Нідерландах – близько 25 %.

Жіноча злочинність відрізняється від чоловічої й за якісними показниками. Для жіночої злочинності характерним є те, що значна частина злочинів учиняється жінками в сімейно-побутовій сфері. Конфлікти, що тут виникають, пов’язані з насильством у сім’ї, пияцтвом, ревнощами, корисливістю та іншими негативними обставинами. Найбільш поширеними злочинами у цій сфері, що вчиняють жінки є різної тяжкості умисні тілесні ушкодження та умисні вбивства, у тому числі умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини та вбивства на замовлення, організаторами яких є жінки. Злочини, які вчиняють жінки у сімейно-побутовій сфері мають, переважно, корисливо-насильницький чи насильницький характер.

На другому місці, де жінки найбільше вчиняють злочини, є сфера їх трудової, службової діяльності. Злочини, які вчиняють жінки у цій сфері, мають корисливий характер. Це, насамперед, різні злочини проти власності (крадіжка, шахрайство, привласнення). Предметом посягань тут є матеріальні цінності та кошти, довірені жінкам у зв’язку з їх трудовою діяльністю.

Останнім часом, у зв’язку з посиленням політичної та службово-господарської активності жінок, для жіночої злочинності характерними стали й злочини у сфері господарської діяльності (ухилення від сплати податків, зборів; ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування тощо) та злочини у сфері службової діяльності (зловживання владою або службовим становищем, незаконне збагачення, зловживання впливом тощо).

Згідно зі статистичними даними, кількість злочинів, які вчиняють жінки у названих сферах, приблизно однакова.

Жінки вчиняють також крадіжки особистого майна. Характерним злочином для жінок є шахрайство. Щодо корисливо-насильницьких злочинів (вбивства з корисливих мотивів, грабежі, розбійні напади), то вони не притаманні жінкам.

У зв’язку із поширенням жіночої проституції збільшилася кількість жінок, які притягуються до кримінальної відповідальності за зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 130 КК), зараження венеричною хворобою (ст. 133 КК) , а також умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК).

Для жіночої злочинності характерною є обставина, що переважна більшість жінок-злочинниць проживають у містах.

У злочинних групах жінки, як правило, виконують роль пособників. Вони переховують злочинців, приховують сліди злочину, скуповують та збувають предмети, здобуті злочинним шляхом тощо. Щоправда, є випадки, коли саме жінки стають організаторами чи керівниками організованих злочинних груп, але це поки що винятки із правил.

Рецидив злочинів притаманний також і жіночій злочинності. Характерним є те, що, незважаючи на переважну чисельність злочинців-чоловіків (87 %), серед рецидивістів, які мають по 6 і більше судимостей число чоловіків і жінок вирівнюється майже порівну. Це пов’язано з тим, що ресоціалізація жінок, які відбули покарання, важча, ніж чоловіків. Жінка, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі, як правило, втрачає сім’ю, житло, соціальні зв’язки. Вона не може влаштуватися на роботу. Під тиском цих обставин жінка після відбуття покарання або спивається й опускається на соціальне дно, або знову обирає злочинний шлях.

Великий вплив на жіночу злочинність чинять такі явища як алкоголізм, наркоманія та проституція. Як відомо, алкоголізація та наркотизація жінок проходить швидше і має більш шкідливі для організму наслідки. ніж у чоловіків. Здобуття коштів для придбання алкоголю чи наркотиків є метою злочинної діяльності таких осіб. Проституція не є злочином за діючим кримінальним законом, але вона є так званим «фоновим явищем» злочинності. Повії самі часто стають жертвами злочинів, або ж окрім проституції вчиняють інші злочини (грабежі, зараження венеричними хворобами, ВІЛ-інфекцією тощо).

Таким чином, для сучасної жіночої злочинності притаманними є всі ознаки злочинності взагалі (тенденції до зростання, молодшання тощо). Крім того, для жіночої злочинності є притаманними певні особливості, що відрізняють її від інших видів злочинності:

• відносно невелика її частка в загальній злочинності;

• переважно корисливий ненасильницький характер;

• вужча, порівняно з чоловічою злочинністю, сфера дії;

• менша суспільна небезпечність;

• підвищений рівень рецидиву.