2. Основні поняття віктимології (жертва, потерпілий, віктимність, віктимізація)

Основні наукові терміни, якими послуговується віктимологія є «жертва», «потерпілий», «віктимність» і «віктимізація».

Жертва злочину – це окрема людина або спільнота людей, яким злочином заподіяно моральної, фізичної чи матеріальної шкоди (Юридична енциклопедія, т. 2, с. 429).

У віктимології під жертвою розуміють постраждалу від злочину фізичну особу незалежно від того, чи визнана вона потерпілою у встановленому законом порядку і чи вважає себе такою.

Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК України).

Потерпілим є особа, яка подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до кримінального провадження як потерпілого (ч. 2 ст. 55 КПК України).

Особа набуває статусу потерпілого з моменту подання вказаної заяви. Жодних інших процесуальних документів щодо визнання особи потерпілою чинним КПК України не передбачено.

У разі неподання такої заяви, особа може бути визнана потерпілою лише за її письмовою згодою (ч. 7 ст. 55 КПК України).

Поняття «жертва» і «потерпілий» у віктимології вважаються тотожними.

Потерпілий вивчається віктимологією, насамперед, на індивідуальному рівні як фактор, що може впливати на виникнення наміру у потенційного злочинця вчинити злочин, а також на саму злочинну дію в процесі її виконання.

Віктимологія досліджує також потерпілих від злочинів у їх сукупності для визначення реальних суспільно шкідливих наслідків злочинності та її ціни для суспільства.

Метою дослідження потерпілих від злочинів є вироблення обґрунтованих пропозицій щодо підвищення ефективності профілактики як певних конкретних злочинів так і злочинності загалом шляхом здійснення цілеспрямованого впливу як на потенційних злочинців, так і на потенційних жертв злочинів.

Віктимність – це підвищена вірогідність за тих чи інших обставин стати жертвою правопорушення (Юридична енциклопедія, т. 1, с. 472).

Віктимність окремої особи (індивідуальна віктимність) – це об’єктивно притаманна людині здатність, схильність стати в певних обставинах жертвою злочину. Такі обставини можуть мати різний характер. Це і комплекс рис та якостей потенційної жертви, які виявляються в її негативній поведінці, що провокує вчинення злочину за наявності певної криміногенної ситуації.

Кожна людина є віктимною з моменту народження й до смерті, адже будь-хто може стати жертвою злочинного посягання.

У віктимології залежно від різних критеріїв класифікації розрізняють різні види віктимності.

Залежно від особистих якостей і поведінки конкретного індивіда, ступінь його віктимності може перевищувати середній (підвищена віктимність) або бути нижчим від середнього (понижена віктимність).

За масштабністю та рівнем узагальнення й спеціалізації розрізняють віктимність загальну і спеціальну (вибіркову).

Віктимність окремої особи є відносним поняттям, оскільки завжди реалізується в певній конкретній криміногенній ситуації. Одна й та ж особа своєю поведінкою в одній ситуації провокує вчинення злочину, в іншій ситуації – ні, незважаючи на те, що її особисті якості і характер поведінки не змінилися. Змінилася взаємодія особи та зовнішніх обставин (ситуації). Звідси, слід розрізняти віктимність особисту та ситуативну.

Загальна віктимність особи поєднує ситуативну та особисту віктимності. Частка цих складових компонентів у загальній віктимності може бути різною. Це залежить від багатьох факторів: професійної чи громадської діяльності потенційної жертви, способу життя, психофізіологічних якостей індивіда тощо. Так, наприклад, жертвою злочину став працівник міліції, який здійснював охорону громадського порядку. Тут буде відсутня або мінімальна особиста складова віктимності і максимальна ситуативна віктимність. Для жертви перевищення меж необхідної оборони домінуючою є особиста віктимність, так як своєю поведінкою (злочинний напад) ця особа спровокувала злочин.

Віктимізація – це процес перетворення потенційної жертви на жертву злочину, тобто процес реалізації віктимних потенцій і результат цього процесу.