2. Обставини формування особи

На процес формування особи людини визначально впливають особливості макро- та мікросередовища, де ця людина постійно перебуває і здійснює свою діяльність, тобто формується її особистість.

Під макросередовищем розуміють суспільні відносини на рівні держави чи регіону або населеного пункту, великих соціальних груп людей. Такими, зокрема, є політичні, соціально-економічні, культурні та інші соціальні відносини.

Частина соціального середовища, з якою індивід (людина) підтримує прямі та безпосередні контакти, є мікросередовищем цієї людини.

На особу впливають як позитивні, так і негативні фактори мікро- та макросередовища, які, в кінцевому рахунку, виявляються в причинах її злочинної поведінки.

Як макро- так і мікросередовище людини не є стабільними та незмінними, вони постійно розвиваються, знаходяться в русі, змінюються. Зміни на рівні макросередовища мають об’єктивний характер і здійснюються незалежно від волі, бажання й можливостей певного окремого суб’єкта, а зміни мікросередовища, поряд з об’єктивними факторами, зумовлюються й суб’єктивними діями та бажаннями такого суб’єкта.

Визначальна роль у процесі формування особи людини належить саме мікросередовищу, де ця особа найтісніше спілкується з іншими людьми, формує свій світогляд, реалізує свої права та інтереси тощо.

Під мікросередовищем особи розуміють, насамперед, сім’ю та її найближче побутове оточення (друзі, сусіди, знайомі, різні неформальні угруповання тощо).

Найактивніше і найістотніше впливає на формування особи сім’я. Людина знаходиться в сім’ї з моменту її народження. Від самого народження відбувається процес виховання людини та становлення її як особистості.

Якщо в сім’ї культивуються позитивні якості, такі як взаємна повага, любов до праці, пошана до старших членів сім’ї, готовність прийти на допомогу іншій людині, співчуття, повага до держави й до закону та інші, то сім’я позитивно впливає на формування особи дитини.

Якщо ж у сім’ї мають місце насильство, взаємна нетерпимість, зневага чи навіть ненависть між її членами, зловживання алкогольними напоями чи наркотичними засобами, панує культ грошей та речей, то дитина сприймає це як належне, формування її особистості здійснюється під негативним впливом сім’ї.

Вплив сім’ї на формування особи дитини здійснюється або в активній формі шляхом постійного педагогічного виховного впливу на неї з метою формування певних моральних якостей, принципів та відповідної поведінки або в пасивній формі, коли дитина просто бере за взірець і наслідує поведінку дорослих членів сім’ї.

На формування особи в дитячому та юнацькому віці в сім’ї негативно впливають різні фактори й обставини, основними з яких є такі:

• негативні форми поведінки безпосередньо в сім’ї (пиятика, сварки, бійки, наркоманія, насильство у сім’ї тощо);

• відсутність психологічного, емоційного контакту між батьками й дітьми, а також у батьків між собою;

• відсутність належного контролю за поведінкою дітей;

• збочені уявлення батьків про виховання дітей в умовах «ринкової економіки», прищеплення дітям поглядів про необхідність збагачення будь-якими шляхами, у тому числі й злочинними [18, с. 58].

Як свідчить статистика, переважна більшість осіб, які вчинили злочини, виховувалася у неблагополучних чи неповних сім’ях. Через недогляд батьків та відсутність належного контролю за дітьми, ті, копіюючи поведінку дорослих, з раннього дитинства допускали антисуспільні вчинки: бродяжництво, крадіжки, жебракування, інші порушення моралі та правових норм

Слід зауважити, що негативні риси характеру особи формуються не лише у проблемних сім’ях, а й у зовнішньо благополучних сім’ях, де панує культ грошей та речей, правовий нігілізм тощо. Також мають місце випадки, коли діти законослухняних батьків стають членами неформальних, а то й злочинних угруповань. У цьому випадку батьки через велику професійну зайнятість упустили виховний процес щодо своїх дітей, не приділили їм необхідної уваги та спілкування і «вулиця» з її негативом заповнила цей вакуум людського спілкування.

Важливим фактором формування особи, у тому числі й негативного спрямування, є вплив найближчого побутового оточення – друзів, знайомих, сусідів, однокласників, різних неформальних об’єднань, з якими суб’єкт постійно й безпосередньо спілкується. Залежно від прийнятих у побутовому оточенні тих чи інших установок, правил поведінки та спілкування, ціннісної орієнтації, негативної чи позитивної соціальної спрямованості, формуються суспільно корисні чи суспільно шкідливі якості особи. Побутове оточення з яскраво вираженою антисоціальною спрямованістю називають криміногенним середовищем.

Особливу суспільну небезпечність мають неформальні криміногенні групи, які створюються за територіальною, національною чи іншою ознакою. Такі групи мають своїх лідерів, певну структуру, залучають до свого складу нових членів. Спеціалізуються вони на вчиненні окремих протиправних дій та злочинів (тероризують неповнолітніх, які не є їх членами, населення певного житлового масиву, займаються вимаганням, крадіжками, грабежами тощо). У таких неформальних групах сформувалися спотворені уявлення про такі соціальні цінності як справедливість, честь, гідність, повага до інших тощо. Діє культ сили і жорстка внутрішня дисципліна. Зловживання алкоголем та наркотичними засобами є нормою для таких угруповань.

Негативно впливають на формування особи й недоліки сучасної системи освіти. У загальноосвітніх навчальних закладах практично не проводиться соціально-виховна робота з учнями. Часто найбільш авторитетними в класі чи школі є учні, які не встигають у навчанні, порушують дисципліну, допускають антисоціальні вчинки тощо. Там, на фоні бездіяльності педагогів, добре навчання й дисциплінованість є непопулярними та переслідуються такими «мініавторитетами», а будь-які порушення дисципліни, – заохочуються.

Суттєве кримінологічне значення має своєчасне формування професійних інтересів та схильностей у підлітків і юнацтва. Якщо особа визначилася з своєю майбутньою професією, то докладає певних зусиль для її здобуття. У неї формується позитивне соціальне спрямування на суспільно корисну працю та законні способи заробітку.

Якщо ж особа навпаки, не зорієнтована на професійну зайнятість, зневажає будь-який вид трудової діяльності, то існує велика ймовірність того, що для задоволення своїх потреб вона стане використовувати злочинні засоби, тобто відбудеться криміналізація такої особи.

Певну специфічну роль у механізмі злочинної поведінки відіграють психічні аномалії особи, які не виключають осудності. Наявність таких аномалій може бути причиною нестриманості, агресивності, конфліктності, підвищеної навіюваності, неадекватної оцінки вчинків інших осіб чи певної ситуації тощо. Ці психічні відхилення особи за певних обставин можуть спровокувати суб’єкт на вчинення злочину.