Тестові завдання

1. Система соціально-психологічних властивостей і якостей, в яких відображені зв’язки та взаємодія людини із соціальним середовищем через практичну діяльність – це:

а) особа людини;

б) особа злочинця;

в) суспільні відносини;

г) кримінально-правові відносини.

2. Структура особи злочинця включає такі елементи:

а) соціальний статус;

б) соціальні функції;

в) морально-психологічні установки;

г) вірно все вищенаведене.

3. Психофізіологічними ознаками особи є:

а) освітній та інтелектуальний рівні;

б) сімейний стан, рівень матеріальної забезпеченості, місце проживання;

в) світоглядні та моральні риси і властивості, погляди, переконання, ціннісні орієнтації;

г) стать, вік, стан здоров’я, особливості фізичної конституції, природні властивості нервової системи тощо.

4. Відмінність особи злочинця від особи незлочинця полягає у:

а) факті вчинення злочину;

б) криміногенності особи;

в) правовому нігілізмі;

г) ставленні до соціальних цінностей.

5. Сукупність соціально-психологічних властивостей особи, що за певних ситуативних обставин призводять до вчинення злочину – це:

а) особа людини;

б) особа злочинця;

в) характер особи;

г) мотивація поведінки.

6. Класифікація злочинців – це:

а) кримінологічна характеристика особи злочинця;

б) розподіл їх на групи за певними критеріями;

в) підвищення кваліфікації злочинців;

г) вірної відповіді немає.

7. Криміногенність особи – це:

а) знання особою кримінального права;

б) наявність у особи непогашеної чи незнятої судимості;

в) здатність особи вчинити злочин;

г) участь особи у розкритті злочинів.

8. Вивченням злочинної поведінки осіб з психічними аномаліями займається наука:

а) судова патопсихологія;

б) судова медицина;

в) судова психологія;

г) судово-медична експертиза.

9. Розлади психічної діяльності особи, які не виключають осудності, але спричинюють особистісні зміни, які можуть мати криміногенне значення – це:

а) психічне захворювання;

б) розлад душевної діяльності;

в) психічні аномалії;

г) вірної відповіді немає.

10. За характером учинених злочинів виокремлюють таких злочинців:

а) насильницьких;

б) корисливих;

в) необережних;

г) вірно все вищенаведене.

Рекомендовані джерела: [4, 7, 18, 20, 21, 24, 27, 35, 36, 38, 42, 44, 54, 57, 63, 67, 73, 90, 94, 114, 119, 143, 146, 153, 166, 168].

Тема 5. Індивідуальна злочинна поведінка.

1. Причини й умови окремого злочину.

2. Обставини формування особи.

3. Зовнішні обставини вчинення злочину (ситуація).

4. Мотивація злочину.

1. Причини й умови окремого злочину

У природі та суспільстві всі явища та події знаходяться у певному взаємному зв’язку між собою. Одні з них породжують інші явища чи події, тобто є причинами, інші – сприяють цьому процесу, тобто є умовами. Такий зв’язок між явищами та подіями називають причинним зв’язком.

Дослідження причин та умов злочинності взагалі і певного конкретного злочину, зокрема, є важливою складовою предмета кримінологічної науки.

Злочинна діяльність, як і будь-яка інша поведінка людини, є наслідком певної взаємодії людини і соціального середовища.

Поняття «причина» і «умова» вже розглядалися раніше (див. тема 3).

Індивідуальна злочинна поведінка визначається й обумовлюється особливостями особи й конкретною (криміногенною) ситуацією.

Певний конкретний злочин детермінується, з одного боку, індивідуальними властивостями особи злочинця – його потребами, інтересами, мотивами, цілями, поглядами і ставленням до соціальних цінностей, які формують негативну, суспільно небезпечну спрямованість особи, а з іншого – сукупністю зовнішніх об’єктивних обставин, які сприяють, чи, принаймні, не перешкоджають вчиненню злочину.

Вчинення конкретного злочину є результатом взаємодії негативних морально-психологічних властивостей особи, що формуються внаслідок несприятливих умов становлення індивіда, і зовнішніх об’єктивних обставин, що створюють ситуацію злочину (криміногенну ситуацію).

Цей процес взаємодії особистості та зовнішнього середовища називають механізмом поведінки людини, у тому числі й злочинної поведінки. Складовими такого механізму є, насамперед, мотивація вчинення злочину, планування злочину та його практичне вчинення. Не для всіх злочинів притаманною є наявність усіх зазначених стадій вчинення злочину. Так, для необережних злочинів відсутні стадії планування та мотивації злочину, для злочинів, учинених у стані сильного душевного хвилювання – стадія планування тощо.

Отже, в індивідуальній злочинній поведінці причинно значущо виявляються як ситуація, так і негативні психологічні деформації особи, що набирають форми суспільної небезпечності особи, а визначальну роль у детермінації конкретного злочину відіграють соціальні фактори.

Далі розглянемо детальніше ці причини та умови вчинення певного конкретного злочину.