4. Практичне значення кримінологічного аналізу особи злочинця

Дослідження проблеми особи злочинця має не стільки теоретичне значення для розвитку кримінологічної науки, а, насамперед, прикладне значення для практичної діяльності правоохоронних органів.

Результати наукових кримінологічних досліджень особи злочинця, зокрема, щодо її видів та типів, використовуються в діяльності правоохоронних органів у процесі розслідування злочинів, оперативно-розшуковій діяльності, щодо встановлення осіб, винних у їх учиненні, виявлення причин та умов учинення конкретних злочинів, при обранні запобіжних заходів щодо цих осіб, призначенні виду та розміру покарання, можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності та від відбування покарання визначенні умов його відбування, при вирішенні питань щодо умовно-дострокового звільнення такої особи від відбування покарання.

За допомогою статистичного аналізу злочинності за особою злочинця можна створити узагальнений кримінологічний портрет сучасного злочинця. Сучасний злочинець – це молода людина віком 25-30 років з низьким рівнем освіти і соціального статусу, як правило, неодружений або розлучений, що не займається суспільно корисною діяльністю, перебуває під час вчинення злочину в нетверезому стані, вчиняє злочин у складі групи і раніше вже притягався до відповідальності.

Встановлення відомостей про факти, що характеризують особу обвинуваченого (підозрюваного), належить до обставин, які входять у предмет доказування в будь-якій кримінальній справі.

Детальне вивчення і врахування психологічних особливостей особи обвинуваченого під час досудового слідства надає слідчому можливість передбачити ту чи іншу позицію обвинуваченого під час розслідування справи, спрогнозувати поведінку обвинуваченого під час проведення тієї чи іншої слідчої дії і згідно з цим вибрати правильну тактику як розслідування загалом, так і тактику здійснення окремих слідчих дій, що, у свою чергу, сприяє швидкому й повному розкриттю злочинів, забезпеченню принципу всебічного, повного й об’єктивного встановлення істини у справі.

Метою покарання за вчинений злочин є, зокрема, перевиховання і ресоціалізація засуджених, що здійснюється шляхом цілеспрямованого впливу на особу засудженого. Процес перевиховання буде успішним лише за умови використання ефективних засобів виховного впливу, що враховують специфіку особливостей і властивостей особи засудженого. Насамперед, визначається тип особи злочинця, а потім щодо нього обираються науково обґрунтовані і рекомендовані для даного типу особи заходи виховного впливу.

Важливу роль особа винного відіграє також при призначенні судами законного, обґрунтованого й достатнього для виправлення особи покарання. Використання типології особи у процесі призначення покарання створює певну наукову базу для рішення суду, що носить, загалом, суб’єктивний характер.

Необхідність урахування особи винного є однією із загальних засад призначення покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК). Можливість застосування до винного більш м’якого покарання, ніж передбачене законом, законодавець так само пов’язує з особою винного (ч. 1 ст. 69КК).

У діяльності правоохоронних органів застосовується метод формування психологічного портрету розшукуваного злочинця, який ґрунтується на положеннях про те, що при вчиненні злочинів, насамперед, тяжких (таких як убивства, зґвалтування), виявляються психологія і патопсихологія злочинців. На основі дослідження оперативних матеріалів і матеріалів кримінальної справи складають портрет можливого злочинця, де зазначають його можливі психологічні й фізіологічні якості, а також соціальні характеристики (рівень освіти, культури, можлива сфера діяльності тощо). Найефективніше цей метод застосовувати при розслідуванні серійних злочинів.