3. Структура і динаміка злочинності

Якісним показником, що характеризує стан злочинності є її структура.

Структура злочинності – це співвідношення між окремими видами й групами злочинів, а також між злочинами, вчинених різними категоріями злочинців.

Розрізняють три основних види структури злочинності: соціально-демографічну, кримінально-правову та кримінологічну.

Соціально-демографічна структура злочинності являє собою співвідношення між різними видами та групами виявлених злочинців. Критеріями класифікації тут можуть бути вік, стать, рід занять, освіта, місце проживання, громадянство тощо.

Кримінально-правова структура злочинності являє собою співвідношення між окремими видами зареєстрованих злочинів. Критеріями класифікації тут можуть бути родовий чи безпосередній об’єкт злочину, ступінь тяжкості злочину, форма вини, мотивація злочинів тощо.

За об’єктом розрізняють злочини, передбачені відповідними главами Особливої частини КК України. Наприклад, злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров’я особи, проти власності тощо.

За тяжкістю розрізняють злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

За формою вини злочини бувають умисні та з необережності.

За мотивацією розрізняють злочини, вчинені з корисливих мотивів, із хуліганських мотивів, з помсти тощо.

Кримінологічна структура злочинності може бути представлена таким чином:

• корислива злочинність (крадіжки, шахрайство, пограбування, розбої, вимагання);

• насильницька (агресивна) некорислива злочинність (умисні вбивства, тілесні ушкодження, зґвалтування тощо);

• економічна злочинність (корупція посадових осіб, розтрата, привласнення чужого майна, контрабанда, ухилення від сплати податків та ін.);

• організована злочинність;

• професійна злочинність;

• рецидивна злочинність;

• жіноча злочинність

• злочинність неповнолітніх

• необережна злочинність та ін.

Критеріями для такої класифікації є сфера суспільного життя, особа винного, форма вини, особливості мотивації та ін.

Як свідчить статистика, чисельні показники злочинності не є сталими, вони постійно, з року в рік, змінюються. Так, у 2008 році в Україні було зареєстровано 384 424 злочини, у 2009 році – 434 678, у 2010 році – 500 902, у 2011 році – 515 833 злочинів. Вказані показники свідчать про стійку тенденцію до зростання числа зареєстрованих злочинів. За 2012 і 2013 роки поки що немає таких статистичних даних, але є всі підстави вважати, що тенденція до зростання рівня злочинності зберігається й надалі.

Такі зміни кількісних та якісних показників злочинності протягом певних проміжків часу отримали назву «динаміка злочинності». Залежно від того, як змінюються ці показники, розрізняють динаміку зростання рівня злочинності, динаміку стабілізації рівня злочинності та динаміку зниження рівня злочинності.

Динаміку злочинності досліджують як за короткі проміжки часу (рік і менше), так і за тривалі часові інтервали (5-10 років і більше). Ці дані використовують при перспективному прогнозуванні рівня злочинності із застосуванням методів екстраполяції.

Динаміку злочинності досліджують як у загальнодержавному масштабі, так і в межах окремих регіонів чи населених пунктів. Це дозволяє забезпечити конкретизацію та порівнянність результатів. Виявлені негативні тенденції динаміки злочинності в регіоні чи населеному пункті дозволяють своєчасно розробити й реалізувати адекватні заходи протидії злочинності, щоб не допустити її подальшого зростання тощо.

На динаміку злочинності впливають різні соціальні чинники. Насамперед, це соціально-правові детермінанти. Вони проявляються у правотворчій і правозастосовній діяльності держави та її органів. Криміналізація окремих суспільно небезпечних діянь та декриміналізація окремих злочинів шляхом внесення змін до Кримінального кодексу України тягне за собою зміни кількісних та якісних показників рівня злочинності. На рівні правозастосування вирішуються питання щодо вибору та призначення певного виду та розміру покарання конкретним винним особам, щодо їх звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання тощо.

Окрім соціально-правових чинників, на динаміку злочинності впливають соціально-економічні, соціально-культурні, історичні, демографічні, етнічні та інші детермінанти. Усі вказані чинники діють не відособлено, а системно, у комплексі. Будь-які негаразди, проблеми, що виникають, наприклад, у сфері економіки, тягнуть за собою ріст злочинності практично всіх видів, а не тільки економічної злочинності.