4. Система лінгвістичних теорій й зміст теоретичного мовознавства

Мовознавство, або лінгвістика - наука про природну людську мову загалом і мови світу як її представників. Загальне мовознавство вивчає загальні особливості мови абстраговано від конкретних мов. До них належать суть мови, її природа, походження, закони розвитку, зв'язок із мисленням, культурою тощо. Воно вивчає також структуру й закономірності функціонування всіх мов світу. Загальне мовознавство створює лінгвістичну теорію, тому його часто називають теоретичним. Теоретичне мовознавство протиставляється прикладному. Прикладне мовознавство вивчає застосування мовознавчої теорії на практиці (у викладанні рідної та іноземної мов, у практиці перекладу, при створенні алфавітів для безписемних мов, для удосконалення правопису, навчання письма, читання).

5. Мо́вна но́рма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Це унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність.

Упродовж віків випрацьовувалися певні нормативні правила та засади, які стали визначальними й обов'язковими для сучасних носіїв літературної мови.

Суспільство, час і простір, у якому функціонує мова, змінюються і зазвичай змінюють ті чи інші мовні норми.

Оскільки мовна норма — категорія історична, вона, як уже зазначалося, змінюється разом із розвитком і зміною суспільства. На ґрунті старої норми утворюється нова, але стара до певної міри ще продовжує існувати. Таким чином з усталених нових правил нагромаджуються винятки.

6. Мова і мовлення

Мова — це найважливіший засіб спілкування і пізнання.

Мо́ва — система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людства, розвивається і має соціальне призначення.  Правила мови нормалізують використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування. Мовлення — це процес (або результат процесу) вираження думки засобами мови. Фердинанд де Сосюр характеризував мовлення як «комбінації, за допомогою яких суб'єкт, що говорить, користується мовним кодексом з метою вираження своєї особистої думки». Мовленнєва діяльність — це процеси «говоріння» і «слухання-розуміння», які є посередниками у переході від системи мови до мовленнєвих текстів.

7. Мовознавство і семіотика

Найбільш тісні зв'язки у мовознавства з наукою про загальну теорію знаків, з семіотикою. Сімеотика досліджує системи знаків: як прості типу кодів (телеграфний код, прийоми морської і повітряної сигналізації, знаки регулювання для транспорту), так і складніші (різні прийоми писемності і шифрів, знакову природу географічних карт, креслень, а також пальцьову техніку глухонімих) і, нарешті, знакову систему мови. Семіотика - наука про знаки та мову як знакову систему. Семіотика досліджує знаки і мову як знакову систему в трьох аспектах – семантичному ( значення мовних виразів), синтаксичному(правила поєднання й розміщення мовних знаків), прагматичному(способи використання знаків).

8. Лінгвосеміотичні школи

У „Курсі загальної лінгвістики” Фердинанда де Соссюра семіологія розглядається як „наука, що вивчає життя знаків всередині суспільства”. Лінгвістика лише частина цієї загальної науки . Якщо у певному спеціальному підрозділі наукових студій увага дослідників зосереджена на знакових аспектах об’єкта вивчення, то назва цього підрозділу зазвичай отримує складник „семіотика“, як от  семіотика літератури (дослідження символіки літературних творів),лінгвосеміотика  і т.д. Семіотика виділяє три основні аспекти вивчення знаку і знакової системи: 1)синтактіка, що вивчає внутрішні властивості систем знаків до інтерпретації; 2) семантика, що розглядає відношення знаків до того, що позначається; 3)прагматика, що досліджує зв'язок знаків з «адресатом».

9. Властивості знаків мови Знак — сприйманий об'єкт, який виступає в процесах пізнання та спілкування в ролі представника іншого предмета, явища, дії або події, і використовується для одержання, зберігання, перетворення та передачі інформації.

Основні властивості знаку:

• властивість інформативності — знак повинен нести смислову інформацію про означуваний об'єкт;

• властивість перцептивності — знак повинен бути доступним для сприйняття адресатом.

Види знаків:

І. Залежно від того, елементом якої системи є певні знаки, їх поділяють на мовні й позамовні. Мовний знак - літера, символ (одиниця природної або формалізованої мови як знакової системи), що має графічне зображення.

Позамовний знак є елементом у позамовній системі. Наприклад, зміна ареалу проживання декотрих диких тварин - знак порушення екосистеми на Землі.

ІІ. За способом зв'язку з позначуваним об'єктом знаки поділяють на знаки-копії, знаки-індекси, знаки-ознаки, знаки-символи.