4.Складіть словник літературних понять до теми «Шістдесятництво як культорологічне й соціальне явище»

Література:

Основна:

Р.В. Мовчан. Українська література 11 клас. –К.: «Грамота» 2011

Додаткова:

Семенюк Г.Українська література.-К.: «Освіта» 2011

ТЕМА №5

ПОСТШІСТДЕСЯТНИЦТВО (ОКРЕМІ ЗАУВАЖЕННЯ ДО ОЗНАЧЕННЯ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ЯВИЩА)

Семестр-2

Мета: ознайомлення з постшістдесятниками, проаналізувати світогляд “витісненого покоління”

Зміст теми

Витіснене покоління, також Постшістдесятники — ґенерація поетів в українській літературі, найбільша активність яких при¬падає на сімдесяті роки XX століття. Термін було запропоновано українським письменником Іваном Андрусяком, який, зокрема, спирався на оцінки критика Володимира Моренця.

На думку критика Володимира Моренця, поети «витісненого покоління», на відміну від шістдесятників, не вдосконалювали соцреалізм, а творили нову для української літератури поетику.

Такі естетичні настанови офіційна радянська критика зустріла відверто вороже, тож більшість поетів «витісненого покоління» десятиліттями не мали змоги надрукувати свої твори навіть у районних газетах.

Яскраві дебюти цих поетів не вийшли за межі поодиноких журнальних і газетних публікацій. Лише Тарас Мельничук устиг видати першу книжку. Наклад першої книжки Василя Голобородька, унаслідок втручання радянської цензури, було знищено. Фактично творчість цього покоління відбувалася підпільно, в умовах «внутрішньої еміграції».

Термін «витіснене покоління», на думку Івана Андрусяка, є значно переконливіший за термін «постшістдесятники», який досі іноді вживається . Некоректність терміну «постшістдесятники», на його думку, полягає в тому, що поети «витісненого покоління» не були продовжувачами шістдесятників, а створили новий формально-есетичний напрям в українській поезії.

Недоречно зараховувати цих письменників і до вісімдесятників. Адже хоча їхні поетичні збірки справді з'явилися у 80-х роках минулого століття, писалися вони в сімдесятих, і лише через заборону друкуватися в той час з'явилися на десятиліття пізніше.

Основні представники «витісненого покоління»: Тарас Мель¬ничук, Василь Голобородько, Микола Воробйов, Віктор Кордун, Михайло Григорів, Станіслав Вишенський, Василь Рубан, Григо¬рій Чубай, Олег Лишега.

Завдання: Перечитайте , складіть план статті, ознайомтеся з окремими загальними зауваженнями до означення даного культурологічного явища «постшістдесятництва».

Рекомендована література:

Основна:Р.В. Мовчан. Українська література 11 клас. –К.: «Грамота» 2011

Додаткова: Семенюк Г.Українська література.-К.: «Освіта» 2011

ТЕМА №6

ГРИГІР ТЮТЮННИК «ОДДАВАЛИ КАТРЮ». ПРОЧИТАТИ, ВМІТИ ПОЯСНИТИ ЕПІГРАФ ДО ТЕМИ «НОВЕЛИ НАГАДУЮТЬ МОВБИ ГРАВЮРИ НА СТОЛІ»

Семестр-2

Мета: дослідження малої прози Григора Тютюнника , виробляти вміння аналізувати літературний образ

ПЛАН

1.Живопицець правди

2.Завдання

Зміст теми

«Тепло й достовірність — ось мої літературні критерії», «Не святі горшки ліплять майстри, а майстрами стають люди. Я — людина. Я буду майстром!»,— читаємо в щоденнику письменника-новеліста Григора Тютюнника. Така самооцінка й ви¬могливість до себе заслуговують на повагу. І він дійсно став май¬стром художнього слова, точного, лаконічного, яскравого, теп¬лого, талановитого. Безперечно, Тютюнник творив своєрідно. Саме творив, а не писав. Кожну новелу він спершу виношував, як мати дитя під серцем. Не раз він говорив своїм друзям: «Мені здається, що спочатку йде робота душі. Часом напружена, інколи прихована. Але постійна робота душі. І колись настає мить, що вигострилась думка до краю, біль серця такий, що воно обки¬пає кров'ю, а напруга така, ніби кожен нерв, як напнута струна на скрипці, ледь-ледь торкни, і він застогне словом. Цей процес схожий, як ото лінза збирає сонячні промені в один пучок. Так і тут: думка, серце й нерви повинні сконцентруватися в слові». Зна¬ходив таке слово, яке іншим не заміниш. Довгий шлях пошуку потрібного слова не зупиняв його, бо знав, що «у художнього слова одна-єдина функція. Ця функція зветься необхідністю». Його слова то ніжністю, то любов'ю, то ненавистю, то ганебністю влучали прямо в серце. Дивовижно правдиво змальовував життєві ситуації, умів повно, об'ємно розкрити внутрішній світ героя, бо вважав, що «письменник повинен не просто стежити за вчинками героїв, а думати над ними».

2.Завдання

1.Прочитайте новелу Григора Тютюнника «Оддавали Катрю», поясніть епіграф до твору.

2.Дайте відповіді на запитання

1. З якою метою донька Степана Безверхого Катря приїхала в село?

2. Що ви можете розповісти про її родину? Про саму Катрю?

3. Чому засумували батьки, коли дізнались,що Катря виходить заміж?

4. Чи любить дівчина свого нареченого?

5. Який висновок зробив батько щодо майбутнього чоловіка своєї доньки?

6. Поміркуйте, чому Катря викликає жаль і співчуття хоча виходить за того кого кохає?

Рекомендована література:

Основна:Р.В. Мовчан. Українська література 11 клас. –К.: «Грамота» 2011

Додаткова: Семенюк Г.Українська література.-К.: «Освіта» 2011

ТЕМА №7

Українська “химерна проза” ХХ ст.

Семестр-2

Мета: ознайомити зі специфічним національним явищев в українській літературі – “химерною прозою”, проаналізувати історію виникнення і розвитку “химерної прози”

План

1.Представники “химерної прози”

2.Причини виникнення цього явища

3.Ознаки “химерної прози”

4.Завдання

Зміст теми

Химерна проза стала досить помітним явищем у потоці україн¬ської літератури 70-80 рр. XX ст. Можна окреслити умовно певні «крайні точки» цього явища: від роману О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця» 1958 р., до творів

В. Шевчука «Дім на горі» та «На полі смиренному» (1983), охоплюючи широкий простір справді неординарних спа¬лахів — В. Земляка «Лебедину зграю», «Левине серце» П. Загребельного, Є. Гуцала «Позичений чоловік...», «Оглянься з осені» В. Яворівського.

Термін «химерний» з'явився в 1958 р. разом із романом з народ¬них уст О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа молодиця». На той час це — єдиний твір, у якому наскріз¬ним, центральним елементом поетики була саме умовність. Уже з перших сторінок роману О. Ільченка читач потрапляє в химерну атмосферу, де діють Господь Бог, святий Петро, безсмертний козак Мамай, Чужа молодиця (тобто Смерть), з усіма казковими героями трапляється безліч дивних, часом фантастичних пригод. Оповідь ведеться від першої особи. Це нагадує казку, де відчу¬вається присутність автора, іронічного сучасника, який оповідає в розважливій формі про якісь давноминулі події. Гумор і без¬ліч його відтінків (тонка іронія, сарказм, карикатура, бурлеск і травестія, гротеск) виступають основоположними принципами.

Після роману О. Ільченка була перерва в 13 років, а в 1971 р.

В. Земляк ніби відроджує це явище, хоча химерною свою дило¬гію «Лебедина зграя» та «Зелені Млини» він не називає, це уже критики активно використовують цей термін.

Суть найпоказовіших рис, які дозволяють об'єднувати окремі твори в химерні полягає в особливостях оповідної манери, де завжди присутній всюдисущий, іронічний, усезнаючий опові¬дач, тобто бачимо тяжіння до особливостей усного мовлення, простежуємо перехрещення різних планів бачення, що зумов¬лює складні стилістичні ефекти — хронологічну непослідовність у викладі матеріалу, зміну тональностей — від комізму до глибо¬кої лірики й драматизму, а то й трагізму, загальну романтичну піднесеність, композиційну розкутість, вільні комбінації з часом, власне часові маніпуляції.

Український химерний роман завжди ставився в контекст інших літератур, зокрема романів Гарсіа Маркеса, Ч. Айтматова, Н. Думбадзе, Й. Друце, В. Василаке, А. Бела, Ю. Ритхеу, В. Сангі тощо.

Витоки химерного роману сягають іще «Енеїди» І.П. Котля¬ревського, яка утвердила в українській літературі нові принципи художнього освоєння дійсності, народний світогляд. Близькими є також «Конотопська відьма» Г. Квітки-Основ'яненка, «Марко у пеклі» О. Стороженка, «Співомовки» С. Руданського, «Лісова пісня» Лесі Українки, «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського, «Вечори на хуторі біля Диканьки» М. Гоголя. При всій різності цих творів, співзвучності знаходимо у високому синтезі набутків народної творчості з літературними прийомами, в осмисленні фольклорного світобачення. Отже, ми можемо говорити про націо¬нальні витоки, власне підґрунтя химерної прози, яка не була запо¬зичена. Це явище являє собою синтез національних фольклорних набутків і літературної традиції. Тому найвідповіднішим цьому явищу є і сам термін «химерний».

Химерна проза — письмо, насичене міфологічністю, філософ¬ськими роздумами, художньою умовністю.

Ознаки химерної прози:

1. Використання міфів.

2. Міф не має хронотопу.

3. Присутність химерних образів.

4. Межа між світом реальним та ірреальним стерта.

4.Завдання

Перечитайте, складіть тези статті, запам’ятайте представників «химерної прози» ХХст.

Рекомендована література:

Основна:

Р.В. Мовчан. Українська література 11 клас. –К.: «Грамота» 2011

Додаткова:

Семенюк Г.Українська література.-К.: «Освіта» 2011

ТЕМА №8

ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ ХХ-ПОЧ.ХХІ ст. ЛІТЕРАТУРНІ УГРУПУВАННЯ

Семестр-2

Мета: здобутки сучасної української поезії, прози, драматургії, ознайомити з історією створення й діяльністю літературних угруповань та з найвідомішими представниками сучасної літератури

Українська література не призначена для читання. Її можна цитувати, за неї можна страждати, її можна любити, за неї боротися. Але для читання вона надто болісна, надто консервативна, надто багатовимірна, надто елітна.

Н. Сняданко

ПЛАН