11. Розвиток сухопутного транспорту у період давніх цивілізацій

Розвиток сухопутного транспорту. У період давніх цивілізацій подорожували пішки, на верблюдах, конях, у ношах. Археологічні дослідження свідчать, що перші колеса з’явилися на території Шумеру (сучасний Ірак) у середині ІV тис. до н. е. Винахід колеса із спицями та маточини, що оберталась, дозволив зробити візки більш зручними в користуванні.

період ХV-ХVІІ ст. характеризується удосконаленням транспортної мережі та транспортних засобів: будуються великі вітрильні кораблі, здійснюються заходи щодо будівництва мережі каналів, виникає державна служба регулярних міжміських сполучень пасажирськими й поштовими диліжансами. Подорожі стають більш дешевими, створюються численні установи для обслуговування подорожуючих. Популярними у цей період стають поїздки на мінеральні води, до відомих навчальних центрів Європи, країн з відомими історичними пам’ятками великих цивілізацій Південної Європи та Північної Африки.

12. Розвиток сухопутних видів транспорту у період середньовіччя.

Революційного значення переворот в структурі транспорту відбувається з появою залізниць, а точніше, з винаходом паровоза. В порівнянні з внутрішнім водним транспортом залізничний, по-перше, набагато швидше, по-друге, грузоподъемнее, в третіх, не залежить від маршрутів, прокладених природою, хоча водний залишається дешевшим, особливо при перевезенні масових вантажів. Власне, відмічений вище розвиток внутрішніх водних перевезень відбувався саме тому, що залізниць ще не існувало. Як тільки вони з'явилися, почалося їх дуже швидке поширення - зростання, практично минующий стадію впровадження. Це рідкісне явище пояснюється просто - підготовленістю ринку до цього товару, дозрілим, хоча і прихованим попитом.

Залізничний транспорт - основний вид транспорту індустріальної епохи. Як ніякий інший, він пов'язаний з інфраструктурною мережею, і його розвиток був залізничним освоєнням території. Це освоєння грало величезну інноваційну роль. Прокладення залізниці різко змінювало економіко-географічне положення тієї або іншої території, відкривало доступ до природних ресурсів, означало приплив капіталів і динамічних, орієнтованих на розвиток мігрантів, початок індустріалізації, а разом з нею залучення до сучасної цивілізації, розширення кругозору жителів, залучення їх в систему внутрішньонаціональних і інтернаціональних інтенсивних зв'язків, включаючи міграції.

Автотранспорт, на відміну від залізниці, пережив тривалу стадію впровадження (жартівливий, на перший погляд, гасло "автомобіль - не розкіш, а засіб пересування" мав цілком реальний агітаційний сенс опісля десятиліття після винаходу автомобіля). І тільки в другій половині ХХ століття він не лише практично повністю витісняє вьючно-гужевой, але і починає тіснити залізничний. Але останній, залишаючись самим вантажопідйомним, продовжує переважати у вантажних і пасажирських перевезеннях, хоча його доля неухильно знижується у зв'язку з прогресом автотранспорту.

13,14 . Розвиток транспортної системи у період Bеликих географічних відкриттів (XV-XVII ст.)

З ХV ст. відбувається активний розвиток сухопутного транспорту та будівництво доріг. Це пов’язано з виникненням у Європі великих держав із централізованою владою.

Наприклад, у Франції було побудовано мережу доріг із кам’яним покриттям, що отримала назву "шосе” (від французького слова, що означало “взута”). Тільки від м. Парижу починалися 11 трактів, що з’єднували столицю регулярним сполученням із 43 містами.

У цей час було створено поштову службу – поштові карети здійснювали регулярні перевезення дорогами Франції та Англії. Для подорожей використовують зручні ресорні карети. У Великобританії регулярні перевезення здійснювали на “етапних” візках (фургонах). Зупинки від одного до іншого постоялого двору визначали етапи поїздки. Шість та більше коней тягли візок на 40 осіб із швидкістю 5 км на годину. Більш заможні громадяни використовували “уарлкоут” – найману карету. У ХVІІ ст. в Європі розпочалось перевезення багатомісними кінними візками на 8-10 осіб.

В Україні перевезення здійснювались основними сухопутними шляхами: Муравським, або Соляним, що з’єднував Україну з Кримом; на Лівобережжі – Ромоданівським, Сагайдачним, Гетьманським, Українським (вів до Москви); на Правобережжі – один шлях від Києва пролягав через Білогородку, Васильків, Фастів, Немирів, Тульчин, Тростянець до Бендер і Константинополя; другий – через Острог і Львів до Варшави; Кучманським – що йшов між Дністром і Бугом, Покутсько-Золотим – між Прутом і Дністром.

Зазнав удосконалення й український віз, виникли легкі брички. Використовують карети західноєвропейського виробництва або різноманітні коляски, ридвани, тарантаси, що зроблені місцевими майстрами. Взимку їздили на санях або у кибитках.

У ХУІІ ст. в Російській імперії розпочалось регулярне перевезення пошти та будівництво поштових станцій. З 1669 р. встановлено регулярне сполучення між Києвом і Москвою за допомогою кінної пошти.

Розвиток водного транспорту у ХV-ХVІ ст. характеризується появою нових технологій та центрів суднобудування, нових типів більш швидкісних суден. У цей період європейці відкривають Новий Світ та здійснюють торговельні експедиції до азіатських країн. Будуються удосконалені судна – галаси, з’являються і нові типи суден: іспанські галеони, португальські каравели, англійські барки, голландські пінаси та флейти. Тоннаж зростає до 1 тис. т, покращуються мореплавні якості суден. Каравела мала систему вітрил, що дозволяла розвивати швидкість до 20 км/год.

В Україні використовувалися судна – чайки. На них запорозькі козаки здійснювали подорожі Дніпром та виходили у Чорне море. Днище чайки було видовбане з товстої колоди, борти зроблені з дощок. На носі й кормі чайка мала стерна, а вздовж бортів – по 10-15 кочетів. Таке судно брало на борт до 50-60 осіб із провіантом.

Найбільший у світі флот у цей період належав Нідерландам. Він нараховував 4,5 тис. суден. Щорічно в країні будувалося до 1000 великих та малих морських суден. Саме у Нідерландах ХVІ ст. вперше почали ходити під вітрилами заради власного задоволення. Одним із перших яхтсменів був голландський хірург Генрі де Вогг.

Нідерландський “яхтінг” мав великий вплив на суднобудування в інших країнах. Яхт-клуби з’явилися у Великобританії, Данії, Пруссії, Росії. Особливої популярності яхтінг набув в аристократичному середовищі. Наприклад, король Великобританії Карл ІІ Стюарт особисто брав участь у гонках.

Європа не була єдиним місцем у світі, де широкого розвитку набуло суднобудування. В Азії арабські судна доу вдало конкурували з європейськими суднами, а пізніше з пароплавами і збереглися до тепер у майже незміненому вигляді. У цей період починається пошук нових морських шляхів на Схід через Атлантику, що призвело до вдосконалення транспортних засобів та здійснення Великих географічних відкриттів.

Отже, період ХV-ХVІІ ст. характеризується удосконаленням транспортної мережі та транспортних засобів: будуються великі вітрильні кораблі, здійснюються заходи щодо будівництва мережі каналів, виникає державна служба регулярних міжміських сполучень пасажирськими й поштовими диліжансами. Подорожі стають більш дешевими, створюються численні установи для обслуговування подорожуючих. Популярними у цей період стають поїздки на мінеральні води, до відомих навчальних центрів Європи, країн з відомими історичними пам’ятками великих цивілізацій Південної Європи та Північної Африки.