Контрольні запитання

1. Розкрийте сутність господарського ризику в управлінні підприємством.

2. Невизначеність в управлінні підприємством – ризикова ситуація.

3. Наведіть класифікацію ризиків

4. Дайте характеристику видам ризику, що виникають в інвестиційній діяльності підприємства.

5. Дайте характеристику видам ризику, що виникають в управлінській діяльності підприємства.

6. Опишіть призначення аналізу ризику і його основні методи.

7. Розкрийте сутність управління ризиком і його основні методи.

8. Ризик-менеджмент на підприємстві і його основні методи.

Рекомендована література

1. Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. – К.: ТОВ «Борисфен-М», 1996. – 336 с.

2. Лігоненко Л.О. Управління підприємницьким ризиком як елемент протидії банкрутству. Навч. пос. – К.: КДТЕУ, 1998.

3. Ушакова Н.М., Кукурудза Л.О. Методи оцінки рівня господарського ризику. – К.: КДТЕУ, 1995.

4. Хозяйственный риск и методы его измерения / Пер. с венг. Бачкаи Т., Месена Д., Мико Д. и др.– М.: Экономика, 1979.

Тема 8. Антикризове управління підприємством.

Кризові явища є об’єктом антикризового управління, тому слід ретельно вивчати їхню природу.

Криза характеризується своєю двоїстою природою, яка виявляється в тому, що, з одного боку, вона є наслідком внутрішніх суперечностей системи, а, з іншого - формою їх розв'язання, виконуючи функцію оздоровлення (санації) економічної системи.

Визначення “нормальної ситуації” на підприємстві є вихідним пунктом у виявленні симптомів кризи. Саме на фоні характеристик нормальної ситуації будь-які відхилення від неї можна розглядати як наявність особливої, надзвичайної та нестандартної ситуації.

Під “нормальним станом” підприємства слід розуміти таке його функціонування, яке забезпечує досягнення основних цілей підприємства (організації). Такими цілями перш за все є: випуск продукції (надання послуг) належної якості для задоволення потреб цільової групи споживачів, що забезпечує підприємству необхідний рівень конкурентоспроможності та стійку (міцну) позицію на ринку і, як результат, - достатній рівень прибутковості та рентабельності. Досягнення “нормального стану” на підприємстві можливо за рахунок балансування кризових явищ (ситуацій) та заходів щодо їх запобігання або пом’якшення.

Будь-яка кризова ситуація характеризується такими параметрами: наявністю загроз найбільш важливим цілям організації; дефіцитом часу (особи, що приймають рішення, мають в розпорядженні мало часу, щоб урегулювати кризу); ефектом несподіванки для осіб, що є відповідальними за подолання кризи; тиском оточуючих на осіб, що приймають рішення.

Важливу роль в розробці заходів щодо анткиризовго управління підприємством займає процес ідентифікації криз. У зв’язку з цим доречним є вивчення класифікації криз в діяльності підприємств. слід зазначити, що в сучасній літературі існує досить велика кількість підходів до виділення критеріїв класифікації та окремих класифікаційних груп.

Найчастіше кризи та кризові ситуації класифікують за такими ознаками:

в залежності від рівня і глибини розвитку:локальна криза та системна криза.

в залежності від причини та місця виникнення кризи виділяють: в залежності від причини та місця виникнення.

Локальна криза охоплює певну підсистему підприємства, а її результати в значній мірі відбиваються на роботі всього підприємства. В разі застосування вчасних та адекватних антикризових заходів може бути ліквідована. Якщо такі заходи не були впроваджені, то локальна криза може перерости в системну кризу.

Основними симптомами локальної кризи є :

Втрата ключових співробітників апарата управління.

Змушене порушення ритмічності виробничого процесу.

Зайва ставка на можливу успішність певного інвестиційного проекту.

Участь підприємства в судових розглядах з невизначеним результатом.

Втрата ключових контрактів

Недооцінка необхідності постійного технічного й технологічного відновлення.

Неефективні довгострокові угоди.

Системна криза - це криза, що охоплює всі підсистеми підприємства і призупиняє його діяльність, вона утворюється з сукупності кризових ситуацій та локальних криз, розвиток яких вчасно не було зупинено.

Основними симптомами системної кризи є :

Повторювані істотні втрати в основній виробничій діяльності.

Перевищення критичного рівня простроченої довгострокової заборгованості.

Надмірне використання короткострокових позикових засобів як джерело фінансування довгострокових вкладень

Стійко низькі значення коефіцієнтів ліквідності.

Хронічна недостача оборотних коштів.

Частка позикових коштів, що збільшилася до небезпечних меж, у загальній сумі джерел фінансових ресурсів

Про настання системної кризи на підприємствах України можна судити за величиною коефіцієнтів ліквідності та платоспроможності. (таблиця 1)

Системна криза може розвиватись у двох основних напрямках: керована криза, коли ще можливо, створюючи нову систему управління з підсистемою антикризового управління, нормалізувати ситуацію на підприємстві; некерована криза, єдиним виходом з якої є ліквідація підприємства з використанням процедури банкрутства або процедури санації підприємства.

Показник	Формула розрахунку за даними фінансової звітності	Норма-тивне значення
2. Показники ліквідності підприємства
2.1. Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності)	Кпокр=Ф1стр.260/Ф1стр.620	>1
2.2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Ка.лік.=Ф1стр.(220+230+240)/Ф1стр.620	0,2-0,25
3. Показники платоспроможності підприємства
3.1. Коефіцієнт платоспроможності	Кплат.=Ф1стр.380/Ф1стр.640	>0,5
3.2. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	Кз.вл.з.=Ф1стр.(260-620)/Ф1стр.260	>0,1
3.3 Коефіцієнт маневреності власного капіталу	Кманевр.=Ф1стр.(260-620)/Ф1стр.380	>0
3.4. Коефіцієнт покриття запозичених засобів	Кпокр.з.з. = Ф1стр.(045+050+070+130+140+150+ 160+180+210+220+230+240+250)/Ф1стр.(480+620)	>2

в залежності від причини та місця виникнення кризи виділяють: кризу збуту, фінансову кризу, кризу постачання, виробничо-технологічну кризу, кризу управління персоналом, організаційну кризу розглянемо сутність цих криз, симптоми, методи ідентифікації та механізми антикризового управління цих різновидів.

Криза збуту. це вид кризи, яка формується на основі певного переліку кризостворюючих факторів і впливає на підсистему збуту, що характеризується наявністю неліквідних запасів, втратою клієнтів, зменшення загальних обсягів виробництва і прибутків, що може призвести до загально кризового стану підприємства.

Основними симптомами кризи збуту на підприємстві є: зменшення обсягів реалізації; збільшення залишків готової продукції на складах; зменшення обігових засобів; зменшення обсягів замовлень; скорочення асортименту продукції; зниження прибутковості навіть при збільшенні обсягів реалізації; збільшення кількості рекламацій та ін.

фінансова криза – це вид кризи, при якій в динаміці спостерігається погіршення показників поточної ліквідності, фінансової стійкості з одночасним зростанням коротко- та середньострокової заборгованості, що призводить до неплатоспроможності підприємства

фінансова криза – це робота підприємства у безприбутковій зоні, яка призводить до втрати потенціалу успіху, загрожує його платоспроможності та по дальшому існуванню як суб’єкту господарювання.

Система заходів щодо подолання фінансової кризи поділяється на оперативні (негайні), тактичні та стратегічні.

До надзвичайних заходів щодо подолання фінансової кризи відносяться: заходи, спрямовані на призупинення “відтоку” готівки (заморожування рахунків до оплати; одержання короткострокових поступок по оплаті боргів; визначення й оплата термінових зобов'язань; призупинення витрат на модернізацію обладнання, підвищення кваліфікації і т.д.) та заходи, спрямовані на інтенсифікацію “притоку” готівки (продаж/здача в оренду основних чи фондів устаткування; відмовлення від закупівлі мало споживаних видів сировини і матеріалів на користь найбільш необхідних; розгляд варіантів кредитування і т.д.). Тактичні заходи можуть мати вигляд постійно-діючих планів або спеціальних планів по фінансовому оздоровленню. Прийняття рішень щодо змісту та часових характеристик заходів залежить від типу та глибини фінансової кризи.

Для фінансового оздоровлення, застосовують заходи у таких напрямках: подолання кризи платежів; реструктуризація кредиторської заборгованості, в т.ч. по основному боргу, санкціях тощо; забезпечення достатнього рівня надходження коштів; економія поточних витрат тощо. Реструктуризація заборгованості – один з найважливіших заходів, що дозволяє забезпечити базу для подальших антикризових перетворень в організації. Фінансова реструктуризація займає чильне місце у загальному процесі реструктуризації підприємств. Заходи виходять за межі суто фінансових важелів та потребують участі практично усіх підрозділів підприємства.

Фінансове оздоровлення може існувати у формі фінансової санації. Згідно Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” санація розглядається як система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського стану боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів та капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Санація може здійснюватися з ініціативи власників або кредиторів підприємства, що передбачає поглинання фірми, що знаходиться на межі банкрутства іншою компанією; випуск нових цінних паперів для мобілізації грошового капіталу; збільшення кредитів та державних субсидій; зменшення відсотків за облігаціями, які раніше були випущеними та відстрочки їх погашення; реструктуризація заборгованості; повна або часткова купівля державою акцій підприємств. Санаційні заходи можуть оформлятися у вигляді плану або програми, які відрізняються цілями, структурою, часовими характеристиками та складом виконавців.