- •Опорний конспект з навчальної дисципліни
- •Менеджмент організації
- •Тема 1. Системна модель організації
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Тема 2. Еволюція підприємства
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Тема 3. Організаційний механізм менеджменту організації
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Тема 4. Організаційний інжиніринг та організаційний дизайн.
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Тема 5. Управлінські моделі
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Тема 6. Керівництво в організації
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Тема 7. Управління ризикозахищеністю підприємства
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Тема 8. Антикризове управління підприємством.
- •Існує досить багато підходів до визначення кризи постачання на підприємстві:
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Тема 9. Управління ефективністю організації.
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
Контрольні запитання
Розкрийте категорію «організаційний механізм господарювання».
Що є центральним елементом організаційного механізму
Розкрийте сутність категорії «організаційна структура управління»
Надайте характеристику зв’язків між елементами системи управління
Надайте характеристику основних видів структур управління в залежності від поєднання відповідних функцій з елементами субординації
Рекомендована література
Герчикова И.Н. Менеджмент. – М.:ЮНИТИ, 1997 –501с.
Глухов В.В. Менеджмент. - СПб.: Спец, л-ра, 1999.
Глухов В.В. Основи менеджмента. - СПб.: Спец, л-ра , 1995.
Мартыненеко Н.М. Технология менеджмента - К.: МП “Леся”,1997 – 798с.
Мартыненко Н.М. Менеджмент фирмы – К.: МП “Леся”, 1995 – 368с.
Менеджмент для магистров. Учебное пособие. Разделы 5, 6,7. Сумы ИТД «Универсальная книга»,2003.
Менеджмент организации: учебн. Пособие / Под ред. З.П. Румянцевой, Н.А. Саломатина. М., ИНФРА – М., 1995
Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. – М.: Дело, 1992.
Тема 4. Організаційний інжиніринг та організаційний дизайн.
На кожне підприємство як відкриту систему внутрішнє і зовнішнє середовище здійснює різноманітний вплив. Для того, щоб утримати цілісність та здатність функціонувати, система управління підприємства відповідає на нього певною протидією у визначений час, зокрема здійснює організаційний інжиніринг
Організаційний інжиніринг – практичне спрямування у сучасній теорії організаційного розвитку – управління організаційними змінами на рівні підприємства (корпорації).
Перший елемент організаційного інжинірінгу – спеціалізація робіт. Для уникнення проблем, пов’язаних зі спеціалізацією, існують альтернативні підходи: ротація робіт; укрупнення технологічних операцій; урізноманітнення процесу роботи; зміна характеристики роботи та методів робочих груп.
Другий елемент організаційного інжинірінгу – структуризація, тобто групування робіт за певною логікою (функціональний поділ та поділ за продукцією, за споживачами, за розміщенням).
Третій елемент організаційного інжинірінгу – звітність (для відображення субординації та управлінської норми, вертикальної та горизонтальної організації).
Четвертий елемент організаційного інжинірингу –повноваження (делегування, децентралізація та централізація).
П’ятий елемент організаційного інжинірингу – координація.
Центральний елемент організаційного інжинірингу – структура управління, яка поєднує технічну, економічну, виробничу та соціальну сторону діяльності підприємства, регламентує внутрішні виробничі зв’язки і за допомогою якої досягається стійка система службових взаємовідносин між структурами й працівниками апарату управління.
Структура управління – це упорядкована сукупність взаємозв’язаних елементів, що визначає поділ праці та службових обов’язків між структурними підрозділами і працівниками апарату управління з підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень. В залежності від конкретних змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі (ситуації) підприємство проводить організаційні зміни [7], тобто реструктуризацію системи управління: реорганізацію та реінжиніринг [9, 11, 13, 14, 15, 30].
Реорганізація передбачає визначений алгоритм дій:
- підготовка (створення реорганізаційної групи та розробка плану дій);
- збір інформації та визначення проблем;
- вироблення й доведення до виконавців розв’язуваних проблем;
- організаційно-технічне проектування.
- соціальне проектування;
- перетворення.
Реінжиніринг – фундаментальне переосмислення й радикальна перебудова бізнесу. Виступає як один з головних інструментів антикризового управління. В реінжинірингу виділяють: реінжиніринг розвитку і кризовий.
Виділяють різні підходи до реструктуризації бізнес-процесів: удосконалення (послідовне поліпшення діяльності фірми); перебудова (позбуваються ефективних процесів із заміною на нововведення, яке вписується в існуючу організацію і технологію); саме реінжиніринг (радикальні перетворення в існуючих технології і організації з переходом на якісно новий рівень бізнесу).
Реінжиніринг передбачає визначений алгоритм дій:
- постановка мети та завдань;
- створення моделі існуючої фірми та бізнес-процесів;
- перепроектування бізнес-проектів;
- розробка системи організаційної взаємодії персоналу;
- підготовка підтримуючої інформаційної системи;
- впровадження оновлених процесів.
Реінжиніринг вимагає виділення спеціального бюджету для його проведення.
Виконання організаційного дизайну, яке полягає у проектуванні та раціоналізації діючих організаційних структур управління, можливе лише на чітко науковій методологічній основі, якою є система принципів формування організаційних структур управління.
Такими принципами є:
Принцип єдності мети: передбачає наявність чітко сформульованої мети або цілей компанії.
Принцип первинності функцій і вторинності структури: побудова організаційної структури повинна базуватись на виявленні складу та змісту функцій управління.
Принцип функціональної замкнутості підрозділів апарату управління: коло завдань для кожного структурного підрозділу повинно бути чітко орієнтоване на досягнення мети управління з відповідної функції.
Простота організаційної структури: чим простіше тим чіткіше побудована структура управління, тим легше персоналові зрозуміти і пристосуватися до даної форми управління та активно брати участь у реалізації мети фірми. Крім того, кілька ланок і рівнів управління повинні бути мінімальними.
Принцип єдності розпорядництва: працівник повинен отримувати накази лише від одного начальника. Це необхідна умова єдності дій, координації зусиль.
Принцип оптимальної норми керованості: кількість підлеглих, що підпорядковані одному робітникові, повинна бути обмеженою. Норма керованості визначається характером роботи керівника та стосунками керівників і підлеглих.
Принцип зворотного зв'язку: завдяки цьому принципу забезпечується можливість здійснення постійного контролю за результатами функціонування системи та створюються умови для її користування.
Перелічені принципи побудови організаційних структур управління взаємопов'язані та взаємозумовлені. Кожен з них має самостійне значення, але тільки спільне їх використання забезпечує комплексний, науковий характер
При здійсненні організаційного дизайну важливим є не тільки спроектувати організаційну структуру компанії та її підрозділів, але й розробити систему внутрішніх регламентів та механізмів, які би змушували цю структуру ефективно працювати.
