Тема 1. Соціально - економічній зміст страхування. Поняття страхування. Поняття страхової діяльності

1.1. Історія становлення інституту страхування. Об'єктивні і суб'єктивні фактори, що стали підставою виникнення страхування як соціального інституту.

1.2. Страхування як соціально-економічний інститут. Сутність страхування.

1.3. Організаційні форми страхових фондів.

1.4. Функції та принципи страхування.

1.5. Поняття та ознаки страхової діяльності.

1.1. Історія становлення інституту страхування. Об'єктивні і суб'єктивні фактори, що стали підставою виникнення страхування як соціального інституту

З давніх-давен люди завдавали неочікуваних збитків, зокрема, від стихійних явищ, а потім від невдалих експедицій. Отже, логічно, що вони шукали спосіб, у який би можна біло мінімізувати ймовірні втрати від непередбачуваних подій.

Так, ще за часів правління вавілонського царя Хаммурапі (з 1792 по 1750 рік до нашої ери) учасники торговельного каравану укладали між собою договір, в якому сторони погоджувалися спільно відшкодовувати збитки, що можуть з’явитися в будь-кого з них у результаті пограбування, крадіжки або зникнення речей. І це не є єдиним прикладом. За свідченням Талмуда (зібрання релігійно-етичних і правових норм іудаїзму, що склалися за період з 3 сторіччя до нашої ери по 5 сторіччя нашої ери) такі договори укладалися в Палестині і Сирії на випадок падежу, крадіжки чи зникнення худоби в одного з учасників каравану.

Подібні відносини наявні і в історії нашої країни. В ХІІІ-ХVІІ століттях на терені сучасної України значну роль у торгівлі країни відігравало чумацтво. Чумаки подорожували на возах, запряжених волами. Тим, хто під час подорожі зазнавав збитків, зусиллями всього гурту відновлювалися потрібні засоби пересування.

Цей період (період становлення та розвитку ідеї страхування) характеризується відсутністю спеціально створених організацій, що беруть на себе зобов’язання надавати страхові послуги. Ризик загибелі власного майна і відшкодування пов’язаних з ним збитків ніс власник, чи то шляхом самострахування у його примітивній формі (створення запасів), чи то шляхом страхування окремих видів небезпек у кредитоспроможних купців, чи то шляхом колективного самозахисту.

За свідченням істориків перші страхові товариства виникли в Англії у 80-ті роки ХVІІ століття в галузі вогневого страхування. Поштовхом, що прискорив утворення страхових товариств, як прийнято вважати, слугувала історична пожежа, що сталася у Лондоні в 1666 році і згубила 70 тисяч осіб. Водночас виникають страхові товариства в галузі морського страхування у Франції (1686 рік, Париж). Згодом страхові товариства з’являються і в інших країнах: в Італії (1741 рік), в Данії (1746 рік), у Швеції (1750 рік) і т.ін.

Перша страхова компанія на терені України була створена в 1863 році в Полтаві у формі товариства взаємного страхування від вогню.

Згодом подібні товариства взаємного страхування почали створюватися в Одесі, Києві, і Харкові. Ці товариства приймали на страхування будівлі, тварин, меблі, одяг, засоби транспорту, вантажі та обслуговували, переважно багатих домовласників, купців і фабрикантів у межах відповідного міста. Страхувальникам, які укладали договори страхування на кілька років підряд, надавалися пільги і навіть допускалося безплатне страхування за так званим „золотим полісом".

Досить поширеним було й самострахування. Так, створене 1857 року „Русское общество пароплавания и торговли" мало своєю головною базою Одесу.

З часом набули поширення товариства взаємного страхування серед землевласників. За прикладом Ліфляндського товариства було організоване товариство взаємного страхування землевласників у Києві. Воно ставило своїм завданням відшкодування збитків, завданих вогнем землевласникам Київської, Подільської та Волинської губерній.

З 1894 року встановлено державний нагляд за діяльністю акціонерних страхових товариств, який здійснювався Міністерством внутрішніх справ Російської імперії. Інспектори цього міністерства утримувалися на кошти від спеціальних внесків страхових організацій.

На початку XX століття страхові товариства почали відігравати важливу роль у розвитку міжнародних економічних відносин шляхом передачі своїх ризиків у перестрахування іноземним страхови­кам і одержання від них ризиків у перестрахування.

Особливо інтенсивно діяльність страхових товариств проявилася у розвитку теорії і практики організації страхування життя. Воно розглядалося як важливе досягнення економічної думки, а тому поширення цієї ідеї вважалося не тільки бажаною, але й необхідною справою.

1909 року у м. Харкові було засновано Товариство страхування від вогню майна гірничих і гірничозаводських підприємств.

У дореволюційні роки одним із важливих центрів страхування в Україні була Одеса. Тут функціонували самостійні страхові товариства, а також філії провідних страхових компаній Петербурга та Москви, іноземних страховиків, діяльність яких була дозволена з 1885 року.

Історія активного становлення товариств взаємного страхування бере свій початок з жовтня 1899 року, коли було створено «Одеське товариство взаємного страхування фабрикантів та ремісників від нещасних випадків з їхніми робітниками і службовцями».

Перше на західних землях України страхове товариство „Дністер” було створене у Львові 9 грудня 1891 року в організаційній формі кооперативного товариства взаємного страхування від вогню. Товариство активно розпочало свою діяльність насамперед на зем­лях, компактно заселених українцями, де воно відчувало велику підтримку, а тому відразу почало досягати значних успіхів. Свідченням цього є те, що вже до кінця 1892 року ним було застраховане майно селян із 58 сіл Галичини і чотирьох сіл Буковини.

З метою обслуговування страхового поля, що охоплювало значну територію, страхове товариство "Дністер" користувалося на периферії послугами більше тисячі страхових агентів (лише у Львові їх працювало близько сотні), які, обходячи численні дрібні господарства, розташовані у селах і містечках Галичини й Буковини, укладали договори та отримували страхові внески.

Всього за чверть віку своєї діяльності товариство реалізувало близько чотирьох мільйонів полісів на надання страхових послуг, переважно щодо захисту від вогню, який залишався найбільшою загрозою для сіл та містечок Галичини й Буковини. За цей час було отримано 41 млн. крон страхової премії і виплачено страхове відшкодування збитків на суму 21 мільйон крон. "Дністер" став вагомою фінансовою інституцією не лише Гали­чини, але й усієї Австро-Угорської імперії: поряд із провідною "дев'яткою" таких же страхових товариств імперії він на паритетних умовах уклав угоду із потужним віденським страховим об'єднанням-пулом "Тейлюнгсферайн" щодо поділу сфер впливу на страховому ринку Австро-Угорщини.

Слід зазначити, що на початку 20-го століття страховий ринок Галичини ділився між "Флоріанкою" з Кракова та "Дністром" зі Львова. Цей поділ в основному здійснювався за національною ознакою: перше охоплювало польське населення, друге - українське. У тіні цих двох товариств поволі розвивалося засноване в 1909 році у Львові "Сільське товариство взаємного страхування "Вісла", яке змушене було задовольнитися лише тим страховим полем, що складали дрібні господарства польських селян.

Поява спеціально створених організацій реформує процес розвитку страхової діяльності порівняно з попередньою історією її існування. Основною характеристикою даного періоду розвитку страхової діяльності стало те, що “страхові операції отримали комерційний характер, а підприємець – страховик почав вести справу для отримання прибутку”.