5.2. Основні види класифікації товарів

Усі товари, з якими зустрічаються покупці в побутовій і господарській діяльності, можуть бути об'єднані в однорідні групи відповідно до різних принципів.

Визначальною класифікаційною ознакою є мета застосування товару. Виходячи з цього принципу, усі товари підрозділяються на:

1. товари, безпосередньо призначені для задоволення особистих потреб людей, тобто споживчі товари;

2. товари, які використовуються для продовження виробництва інших товарів, тобто товари виробничого призначення.

У свою чергу, споживчі товари класифікуються ще за двома ознаками.

Перша ознака — характер споживання товарів. Відповідно до цієї ознаки виділяють три категорії споживчих товарів:

1. товари короткострокового користування, що застосовуються один чи кілька разів (газета, сірники, мило);

2. товари тривалого користування, що застосовуються багаторазово (автомобілі, холодильники, телевізори);

3) послуги — це дії, що приносять людині корисний результат і задоволення. Послуги є об'єктом продажу (пошивка одягу, ремонт годинників). Послуги невловимі, що означає неможливість їхнього транспортування, збереження, упакування. Багато послуг не можна відокремити від того, хто їх робить, наприклад послуги лікаря, вчителя, юриста.

Другою класифікаційною ознакою споживчих товарів є поведінка покупця, його звички в споживанні. Відповідно до цієї ознаки виділяють:

1. товари повсякденного попиту – це товари, що купують не задумуючись і з мінімальними зусиллями на їхнє порівняння між собою: різні канцелярські приналежності, продукти повсякденного харчування й ін.;

2. товари попереднього вибору – це товари, при покупці яких споживач здійснює порівняння цін, якості, зовнішнього оформлення різних марок даного виду продукції, витрачає значні зусилля на пошук потрібного товару (меблі, одяг, електропобутові товари й ін.);

3. товари особливого попиту – це модні або престижні товари, які мають унікальні характеристики чи асоціюються з назвами відомих фірм-виробників (наприклад, краватка від фірми «Діор»).

Товари виробничого призначення (засоби виробництва) залежно від ступеня їхньої участі в процесі виробництва підрозділяються на дві групи:

1. засоби праці — товари, за допомогою яких здійснюється процес виробництва інших товарів. Вони протягом тривалого часу зберігають свою споживчу вартість.

2. предмети праці — це товари, що цілком витрачаються у процесі виробництва протягом календарного року, переносячи свою вартість на готову продукцію.

Процес виробництва – це свідоме і планомірне комбінування чи перетворення одних благ, внаслідок чого створюються інші блага. Блага, які вводяться у виробництво, називають ресурсами, або факторами виробництва. Блага, які є результатом виробничих процесів, називають продукцією.

Розрізняють наступні фактори виробництва:

1. диспозитивні – це управлінська діяльність, яка вирішує задачі планомірної організації виробництва і збуту продукції, контролю, займається залученням і комбінуванням всіх інших факторів;

2. основні (первинні) – безпосередньо зайняті у процесі виробництва:

   1. споживані фактори – в процесі виробництва використовуються один раз:

      1. ті, що субстанційно входять у продукт, тобто перетворюються у інше благо (сировина, матеріали);

      2. ті, що субстанційно не входять у продукт, тобто такі, які сприяють виробничому процесу, повністю витрачаються під час нього, але до складу виробленого продукту не входять (електроенергія, мастильні матеріали на технологічні цілі);

   2. потенційні фактори – в процесі виробництва віддають свої корисні властивості:

      1. ті, що зайняті у процесі виробництва (працівники та засоби праці, які безпосередньо зайняті випуском продукції);

      2. ті, що не зайняті безпосередньо у процесі виробництва, проте сприяють нормальному його перебігу (будівлі);

3. додаткові фактори – пов’язані з виробництвом, але в рамках виробничого процесу, як правило, точно не можуть бути визначені (податки, відсотки за кредит тощо).

Відповідно до маркетингового підходу всі товари можуть бути поділені на дві групи: стандартизовані і диференційовані товари.

Під стандартизованим товаром розуміється товар, який пропонується різними підприємствами, проте сприймається покупцями як однорідний у всіх випадках. Наприклад, сільськогосподарські продукти, такі, як огірки, томати й ін. Покупців у даному випадку не цікавить, яке сільськогосподарське підприємство виростило цю продукцію. Товари, продавані на біржах, такі, як бавовна, сира нафта, метал, цінні папери, валюта, також є стандартизованими.

Під диференційованим товаром розуміється товар, який пропонується різними підприємствами і сприймається покупцями як різний у кожного продавця.

Більшість диференційованих товарів продаються як фірмові товари. Під фірмовим товаром розуміється диференційований товар стандартної якості, що у стандартних кількостях і упакуванні продається під визначеним найменуванням на значному сегменті ринку. Наприклад, кросівки «Адідас», кава «Нестле».