8 Лікування

Терапія залежить від форми хвороби. При гострій формі бруцельозу необхідно призначати антибіотики в досить високих курсових дозах. Недостатні дози й передчасна відміна препаратів обумовлює надалі розвиток хронічного бруцельозу. ВООЗ на даний момент рекомендує у дорослих одночасне застосування доксицикліну 0,1 г на добу в поєднанні з рифампіцином по 0,6-0,9 г на добу протягом 6 тижнів. Можливе застосування доксицикліну 0,1 г на добу протягом 6 тижнів разом із стрептоміцином 1 г за добу в/м 2-3 тижні. Цей останній варіант антибактерійної терапії вважається більш ефективним для запобігання рецидиву. У цьому варіанті можлива заміна доксицикліну на ципрофлоксацин, чи стрептоміцину на гентаміцин або амікацин у відповідних дозуваннях. Комплексна терапія бруцельозу не виключає рецидивів захворювання. Рецидиви частіше бувають через 7-8 місяців, а іноді через 1-2 роки після проведеного курсу лікування.

Призначається також різноманітна патогенетична терапія: детоксикація, протизапальні засоби. При виражених запальних змінах (орхіт, неврити тощо) призначають глюкокортикоїди протягом 2-3 тижнів.

Для лікування підгострого, а також хронічного бруцельозу у період рецидиву можна застосовувати вакцинотерапію, що поєднують з лікуванням антибіотиками та іншими препаратами. Найефективніший внутрішньовенний метод вакцинотерапії. Перший раз в/в вводять 250 000 мікробних тіл вакцини і спостерігають за хворим упродовж 6 годин, враховуючи його реакції. При помірно вираженій реакції, що має цілюще значення, розпочинають проведення курсу вакцинотерапії. Якщо ж виникає шокова реакція, то від проведення цієї терапії відмовляються. Перша лікувальна доза вакцини повинна складати 500 000, потім з інтервалами 3-4 дня вводять 1 000 000, 3 000 000, 5 000 000, 10 000 000, 25 000 000, 50 000 000 та закінчують дозой 75 000 000 мікробових тіл на ін'єкцію; всього роблять 8 внутрішньовенних вливань вакцини. У багатьох країнах світу вакцинотерапію при бруцельозі вважають недоцільною.

При хронічних формах призначення антибіотиків виправдане лише за наявності гарячки. Найбільш ефективна вакцинотерапія, що має не лише десенсибілізуючий ефект, але й стимулює імуногенез. Для стимуляції резистентності організму застосовують метилурацил, нуклеїнат натрію тощо, проводиться фізіотерапія: електрофорез, парафінові аплікації, лікувальна гімнастика, лікувальний масаж, сірководневі, радонові ванни, грязелікування.

Профілактика полягає перш за все у ліквідації інфекції серед сільськогосподарських тварин і обеззараженні навколишнього середовища. У місцевості, де серед худоби зустрічається захворювання на бруцельоз, велике значення набуває обеззараження продуктів та сировини тваринного походження. Молоко корів і кіз можна споживати тільки після кип'ятіння або пастеризації. Усі молочні продукти повинні готуватися з пастеризованого молока. Основою профілактики повинен бути комплекс санітарно-ветеринарних заходів. При роботі із хворими тваринами потрібно використовувати захисний одяг і дезінфікуючі препарати.

Значну роль у профілактиці поширення бруцельозу серед тварин грає вакцинація спеціальними вакцинами. Є жива протибруцельозна вакцина. Однак, імунізація живою вакциною створює лише нетривалий імунітет. Вакцина на основі штаму 19 В. abortus застосовується винятково для вакцинації сільськогосподарських тварин. До введення живих протибруцельозних вакцин людині потрібно відноситися з великою обережністю. У вакцинованих часто відзначалися скарги на погіршення самопочуття, що проявляється артралгіями, невралгіями, лімфаденопатією. У цей час вчені працюють над створенням хімічних й інактивованих корпускулярних вакцин проти бруцельозу.

10 Бруцельоз у тварин

Ураження колінного суглобу при бруцельозі, який спричинила Br. suis у карібу.

В інфікованих тварин бруцельоз може перебігати безсимптомно, хоча й досить часто набуває хронічного перебігу, а збудник місяці й роки може персистувати

ворганізмі та виділяється з молоком, сечею (найчастіше це буває при інфікуванні Br. abortus). У кіз інфекція перебігає переважно з виразними клінічними проявами. За частотою розвитку маніфестних форм

вінфікованих тварин свині займають проміжне місце. Одним з найтиповіших (а іноді й єдиним) проявів бруцельозу у тварин є спонтанний аборт, за яким

нерідко випливають яловість, мастити, а в самців — орхіт. Поширення інфекції серед тварин відбувається головним чином з молоком (при годуванні телят) і статевим шляхом. У тварин з маніфестною або субклінічною формою бруцельозу збудник виявляється в крові, молоці, сечі, а після їхнього забиття тривалий час зберігається в м'ясопродуктах, на вовні. У тварин повне самовиліковування настає в більшості випадків.

У собак Br. canis передаються при розплідненні й контакті з абортованими плодами. Бруцели у собак зазвичай інфікують статеву і лімфатичну системи, очі, нирки, міжхребцеві диски. Ураження міжхребцевого диска є однією з причин дискоспондільозу собак. Клінічні прояви бурцельозу у собак включають аборт в самиць і запалення калитки з орхітом у кобелів. Гарячка є рідкістю. Зараження очей може призвести до увеїту[26].

Окрім свійських тварин Br. abortus також заражає зубрів і лосів в Північній Америці, Br. suis — карібу. Бруцели Br. pinnipediae і Br. ceti були виділені з декількох видів морських ссавців (ластоногих і китоподібних).

11 Бруцели як біозброя

Дослідження ΧΧ століття показали перспективу застосування бруцел як біозброї. Здатність бруцел до виживання створює можливість їх перенесення у снарядах і бомбах на далеку відстань. Але, наприклад, в США досить швидко відмовились від використання бруцел у біологічній війні через їх слабку здатність спричинювати швидку смерть ураженого (оціночна летальність була вирахована на рівні 3%, смерть наступала через місяці після ураження[27]), адже доктрина біологічної війни цієї країни вимагала летальної зброї. Вирахована інфікувальна доза коливається від 300 до 500 мікроорганзімів для людини в залежності від виду бруцел[28]. Взагалі у 1972 році програма розробки біозброї у США була припинена[29].

12Примітки

[1]Не плутати з Крим-Конго геморагічною гарячкою

[2][http://www.maltaramc.com/regsurg/m/marstonja.html Staff Medical Officers of the Malta Garrison. Marston Jeffery Allen.]

[3]Bruce D. Note on the discovery of a microorganism in Malta fever. The Practicioner 1887; 39: 161–170.

[4]Whonamedit? A dictionary of medical eponyms. Bernhard Lauritz Frederik Bang.

[5]Keefer, CS: Report of a case of Malta Fever originating in Baltimore, MD. Bull J Hopkins Hosp., 1924, 35:6-14.

[6]Traum J. Report of the chief of the bureau of animal industry. USDA. Washington, DC. 1914; pp. 30-5.

[7]BUDDLE (M.B.): Studies on Brucella ovis n. sp., a cause of genital disease of sheep in New Zealand and Australia. Journal of Hygiene, 1956, 54, 351–364.

[8]STOENNER (H.G.) and LACKMAN (D.B.): A new

species of Brucella isolated from the desert wood rat, Neotoma lepida Thomas. American Journal of Veterinary Research, 1957, 18, 947–951.]

[9]CARMICHAEL, L.E. Abortion in 200 Beagles. (News Report). J. Am. Vet. Med. Assoc., 149:1126, 1966.

[10]Cloeckaert, A., Verger, J. M., Grayon, M., and Grepinet, O. (1995). Restriction site polymorphism of the genes encoding the major 25 kDa and 36 kDa outer membrane proteins of Brucella. Microbiology 141, 2111–2121.

[11]Jahans, K.L., Foster, G., and Broughton, E.S. «The characterisation of Brucella strains isolated from marine mammals.» Vet. Microbiol. (1997) 57:373-382.

[12]SCHOLZ (H.C.), HUBALEK (Z.), SEDLÁČEK (I.), VERGNAUD (G.), TOMASO (H.), AL DAHOUK (S.), MELZER (F.), KÄMPFER (P.), NEUBAUER (H.), CLOECKAERT (A.), MAQUART (M.), ZYGMUNT (M.S.), WHATMORE (A.M.), FALSEN (E.), BAHN (P.), GÖLLNER (C.), PFEFFER (M.), HUBER (B.), BUSSE (H.J.) and NÖCKLER (K.): Brucella microti sp. nov., isolated from the common vole Microtus arvalis. Int. J. Syst. Evol. Microbiol., 2008, 58, 375–382.

[13]SCHOLZ (H.C.), NÖCKLER (K.), GÖLLNER (C.), BAHN (P.), VERGNAUD (G.), TOMASO (H.), AL DAHOUK (S.), KÄMPFER (P.), CLOECKAERT (A.), MAQUART (M.), ZYGMUNT (M.S.), WHATMORE (A.M.), PFEFFER (M.), HUBER (B.), BUSSE (H.J.) and DE (B.K.): Brucella inopinata sp. nov., isolated from a breast implant infection. Int. J. Syst. Evol. Microbiol., 2010, 60, 801–808.

[14]Ignacio López-Goñi, David O'Callaghan Brucella: Molecular Microbiology and Genomics. Horizon Scientific Press, 2012. — 261 р.

[15]Раніше мала назву Brucella pinnipediae

[16]Cloeckaert, A., Verger, J.M., Grayon, M., Paquet, J.Y., Garin-Bastuji, B., Foster, G., and Godfroid, J. «Classification of Brucella spp. isolated from marine mammals by DNA polymorphism at the omp2 locus.» Microbes Infect. (2001) 3:729-738.

[17]Раніше мала назву Brucella cetaceae

[18]Foster, G., Osterman, B.S., Godfroid, J., Jacques, I., and Cloeckaert, A. «Brucella ceti sp. nov. and Brucella pinnipedialis sp. nov. for Brucella strains with cetaceans and seals as their preferred hosts.» Int. J. Syst. Evol. Microbiol. (2007) 57:2688-2693.

[19]Guzmán-Verri C1, González-Barrientos R, HernándezMora G, Morales JA, Baquero-Calvo E, Chaves-Olarte E, Moreno E. Brucella ceti and brucellosis in cetaceans. Front Cell Infect Microbiol. 2012 Feb 6;2:3.

[20] Foster, G.; Osterman, B. S.; Godfroid, J.; Jacques, I.; Cloeckaert, A. (2007). «Brucella ceti sp. nov. and Brucella pinnipedialis sp. nov. for Brucella strains with cetaceans and seals as their preferred hosts». International Journal of Systematic and Evolutionary Microbiology 57 (11): 2688–2693. doi:10.1099/ijs.0. 65269-0. ISSN 1466-5026.

[21]María P. Jiménez de Bagüés, María Iturralde, Maykel A. Arias1, Julián Pardo, Axel Cloeckaert and Michel S. Zygmunt. The New Strains Brucella inopinata BO1 and Brucella Species 83-210 Behave Biologically Like Classic Infectious Brucella Species and Cause Death in Murine Models of Infection. J Infect Dis. (2014),210,(3):467-472.

[22]Walker, N M (2007), «Edward Almroth Wright», Journal of the Royal Army Medical Corps (Mar 2007) 153 (1): 16-7

[23]Huddleson Irvin Forest Brucella infections in animals and man; methods of laboratory diagnosis. New York, The Commonwealth Fund; London, H. Milford, Oxford University Press, 1934. 108 p.

[24]Ця реакція відома раніше в медичних колах колишнього СРСР як реакція Хеддельсона, хоча згідно сучасних правил відтворювання власних імен з англійської прізвище має звучати як Гуддлесон

[25]Burnet E, (1922) Sur un nouveau procede diagnostic de la fievre mideterraneenne. Comptes rendus hebdomadaires des seanses de l'Academie des sciences. 171:421

[26]Ettinger, Stephen J; Feldman, Edward C. (1995). Textbook of Veterinary Internal Medicine (4th ed.). W.B. Saunders Company.

[27]Doganay GD, Doganay M. Brucella as a potential agent of bioterrorism. Recent Pat Antiinfect Drug Discov. 2013 Apr;8(1):27-33.

[28]Pappas G, Panagopoulou P, Christou L, Akritidis N. Brucella as a biological weapon. Cell Mol Life Sci. 2006 Oct;63(19-20):2229-36.

[29]Woods, Lt Col Jon B. (ed.) (April 2005). USAMRIID’s Medical Management of Biological Casualties Handbook (6th ed.). Fort Detrick, Maryland: U.S. Army Medical Institute of Infectious Diseases. p. 53.

9

Возіанова Ж. І. Інфекційні і паразитарні хвороби: У 3 т. — К.: «Здоров'я»,2003. — Т.3.; — 848 с. ISBN 5-311-01326-5

Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина». — 2012. — С. 778 — 12с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-214-3

Centers for Disease Control and Prevention. Brucellosis. November 12, 2012 .

14Посилання

Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з бруцельозом тварин — Наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагропрому України від 25.01.2000 р. № 4.

Про заходи щодо профілактики захворювань на бруцельоз — Наказ № 490/59; прийнятий: 10-12- 2001 р. Міністерства охорони здоров'я України.