3. Право античних міст Північного Причорномор'я.

У VІІ ст. до н.е. на невеликому острові Березань переселенці з Греції заснували м. Борисфеніду, що стала першим елінським поселенням у Північному Причорномор’ї. Слідом за ним виникли Ольвія, Херсонес, Пантікапей, Феодосія та низка інших міст, розташованих на відстані від 12-15 км. Один від одного, в яких панівною формою соціального, економічного й політичного устрою суспільства була полісна модель, властива організації життя в самій Греції. Вона полягала в існуванні єдиного комплексу, до якого входило місто як центр культури, політики, ремесла, торгівлі, з одного боку, та прилегла сільська округа (хора), як осередок землеробства – з іншого.

За твердженням Арістотеля, поліс виник задля потреб життя, існував для блага людей і становив у той час найвищу форму усіх можливих об’єднань. Платон писав, що лише в полісі можна було задовольнити матеріальні і духовні потреби людини. Найвищими цінностями вважалися заняття землеробством, дотриманням батьківських традицій і шанування тих божеств, найчастіше олімпійських, які були покровителями поліса.

Об’єднавчі тенденції між грецькими містами – полісами привели до створення Боспорського царства. Воно склалось у V ст. н.е. внаслідок союзу кількох грецьких держав, таких як Пантікапей, Фанагорія, Гермонасса та ін.

Державний устрій міст Північного Причорномор’я визначався республіканськими традиціями, наявними в самій метрополії. Залежно від панівної в місті політичної сили поліси мали аристократичний характер, як міста Боспорського царства, чи демократичного, як Ольвія та Херсонес.

Вищим органом законодавчої влади у містах Північного Причорномор’я були народні збори, в роботі яких мало право брати участь лише повноправні громадяни міста, що досягли 25-річного віку. Жінки, іноземці та раби до участі у зборах не допускалися. Право громадянства надавалися тільки тим іноземцям, які зробили великі послуги державі.

На народні збори покладалося розв’язання питань зовнішньої політики, оборони держави, виборів посадових осіб (магістратів), утримання флоту тощо. Збори також ухвалювали закони щодо грошового обігу, надавали право на звільнення від митних зборів, приймали постанови про натуралізацію іноземців. Збори визначали винагороду та видавали почесні декрети на честь громадян ,які мали особливі заслуги перед своїм народом.

Затверджені народними зборами рішення викарбовувалися на плиті з білого каменю і встановлювалися у центрі міста для публічного ознайомлення.

Виконавчу владу здійснювали магістратури – колегії або окремі посадові особи – магістрати, обрані на народних зборах відкритим голосуванням терміном на один рік.

Суспільний лад міст Північного Причорномор’я і Боспорського царства характеризувався наявністю рабів і рабовласників.

Джерелами права в містах Північного Причорномор’я були рішення народних зборів, декрети рад міст, розпорядження магістратів і магістрів, місцеві звичаї.

У Боспорському царстві джерелом права стала законодавча діяльність царів.

Правовій регламентації підлягали майнові відносини, право приватної власності на будинок, майно, худобу, землю тощо. Земля могла перебувати як у приватній, так і у державній власності.

На основі зобов’язального права було розроблено систему договорів на позику, дарування, заклад тощо. Угоди укладали у відповідних установах при свідках і за присутності державних посадовців, які отримували за це від сторін певну винагороду.

Існувало законодавство про злочини та покарання за них. Серед злочинів найтяжчими вважалися злочини проти держави: змова з метою повалення демократичного ладу чи спроба його ліквідації, розголошення державної таємниці, державна зрада тощо. Названі злочини, а також посягання на приватну власність, карали смертю. За інші правопорушення могли призначатися штрафи, конфіскація майна.