21. І Литовський статут 1529.: структура та основний зміст.

Найважливішою пам’яткою права Литовсько-Руської держави були статути. Упродовж 60 років литовський уряд тричі здійснював кодифікацію права, результатом якої стали три Литовські статути: 1529 року («Старий»), 1566 року («Волинський») і 1588 року («Новий»). Їхня структура та змістовна подібність дала підстави деяким дослідникам говорити про статути як про три послідовні редакції однієї і тієї ж пам’ятки. Проте більшість учених схиляється до думки, що то були три різні пам’ятки права.

Ініціатива видання І Литовського статуту належала шляхті, представники якої на сеймі 1514 року подали великому князеві литовському прохання «дарувати» писані закони, в яких знайшли би відображання їхні права і привілеї.

І Литовський статут (згодом він дістане назву «Старий»), ухвалений на сеймі 29 вересня 1529 року, складався з 13 розділів і 264 артикулів. У перших трьох розділах було зібрано, в основному, норми державного права та принципові положення інших галузей права, в четвертому та п’ятому – шлюбно-сімейне та спадкове, в шостому – процесуальне, в сьомому – кримінальне, у восьмому – земельне, в дев’ятому – лісове та мисливське, в десятому – цивільне, в одинадцятому, дванадцятому і тринадцятому – кримінальне та процесуальне право.

У 30-40хх роках ХVI ст. у Великому князівстві Литовському сталися значні соціально-політичні зміни. Змінилося економічне та правове становище шляхетства. Значну частину шляхти не задовольняв Литовський статут 1529 року. Тому, починаючи з 1544 року шляхта на кожному сеймі наполегливо вимагала внести в її інтересах зміни до нього. Впродовж 20 років великий князь та магнати відхиляли наполегливі прохання шляхти. Але у роки Лівонської війни їм довелося піти на створення спеціальної комісії для перегляду цього документа.

22. Іі Литовський статут 1566 р.: структура та основний зміст.

З метою розроблення проекту ІІ Литовського статуту 1551 року було створено комісію з 10 осіб (п’ятеро католиків і п’ятеро православних), до складу якої увійшли «радники маршалкові, урядники земські, хорунжі та інші особи роду шляхетського, доктор прав чужоземних». Проект було затверджено на засіданні сейму 1554 року, а чинності статут набрав з 1566 року. Він законодавчо оформив панування шляхти в суспільно-політичному житті Великого князівства Литовського.

ІІ Литовський статут 1566 року поділявся на 14 розділів і 367 артикулів. Розділ перший, другий, третій регулювали норми державного права, розділ четвертий було присвячено судоустрою, розділи з п’ятого по десятий – приватному праву, нарешті, розділи з одинадцятого по чотирнадцятий регулювали кримінальне та процесуальне право.

23. Ііі Литовський статут 1588р. : структура та основний зміст.

Робота над ІІІ Литовським статутом уможливила подальший розвиток правової системи Великого князівства Литовського. Правова система за статутом 1588 року – це синтез принципів станового ладу і нових правових понять, спрямованих у майбутнє. Найкращим доказом того, що цей синтез виявився успішним і відповідав вимогам епохи, є те, що два з половиною століття статут був взірцем для законодавців і задовольняв судову практику на литовських, українських та білоруських землях. Чинність ІІІ Литовського статуту не поширювалась на Брацлавщину, Київщину, Волинь через приєднання цих територій 1569 року до польської корони. Тут зберігав чинність ІІ Литовський статут.

Статут 1588 року складався з 14 розділів, які налічували 488 артикулів. То був класичний кодекс феодального права, що всебічно регулював найважливіші суспільні відносини того історичного періоду.