Навчальне завдання №2

Завдання 1.

Проаналізуйте діяльність відомих вам українських та зарубіжних фірм і спробуйте визначити, який тип міжнародного маркетингу вони застосовують. Результати досліджено та спостережень занесіть у наступну таблицю.

Таблиця 1

№ п/п	Тип міжнародного маркетингу	Українські фірми	Зарубіжні фірми
1.	Внутрішній
2.	Експортний
3.	Зовнішньоекономічний
4.	Транснаціональний
5.	Глобальний
6.	Імпортний

Тестові завдання

Кожне з наступних питань має тільки одну вірну відповідь.

1. Концепція міжнародного маркетингу виникла:

а) на початку XX ст.

б) після II Світової війни.

в) в 60-х роках XX ст.

г) в 80-х роках XX ст.

2. Кожна одиниця «місцевої» економіки на шляху до «глобальної», як правило, проходить наступні стадії і інтернаціоналізації:

а) експортна експансія, консолідація з зарубіжним ринком, глобалізація діяльності;

б) спорадичний експорт, експортна експансія, розвиток зарубіжних філій, глобалізація діяльності;

в) спорадичний експорт, нестабільний експорт, експортна експансія, розвиток зарубіжних філій, консолідація з зарубіжним ринком, транснаціоналізація діяльності, глобалізація діяльності.

3. Залежно від геополітичних меж діяльності суб’єктів виділяються два типи маркетингу:

а) експортний та глобальний;

б) місцевий та глобальний;

в) внутрішній та міжнародний;

г) мікро-маркетинг та макро-маркетинг.

4. Оперативний маркетинг – це:

а) оперативне, швидке “ зняття вершків” в певній ринковій ситуації;

б) інструмент реалізації корпоративної маркетингової стратегії в конкретний проміжок часу;

в) маркетингова діяльність, спрямована на швидке проникнення на зарубіжний ринок;

г) інструмент корегування стратегії компанії при зміні чинників бізнес-середовища.

5. Зовнішньоекономічний маркетинг відрізняється від експортного:

а) більшим охопленням цільових зарубіжних ринків;

б) глибиною проникнення на цільові ринки;

в) створенням зарубіжних представництв, філій;

г) всі відповіді вірні;

д) вірні відповіді А) та В);

є) всі відповіді невірні.

6. Концепція транснаціонального маркетингу передбачає розробку:

а) стратегії для кожного ринку;

б) єдиної стратегії для всіх ринків;

в) декількох субстратегій.

7. “Мислити глобально, діяти локально!” - це девіз:

а) оперативного маркетингу;

б) транснаціональних компаній;

в) великих експортерів;

г) глобальних компаній.

8. Засновником концепції глобального маркетингу є:

а) Філіп Котлер;

б) Теодор Левітт;

в) Раймонд Верном;

г) Уоррен Кееган.

9. Концепція глобального маркетингу виникла у:

а) 1965р.

б) 1973р.

в) 1983р.

г) 1985р.

д) 1993р.

10. Девіз глобальних компаній “ Весь світ – мій ринок!” означає, що:

а) більшість країн світу є ринком збуту продукції (послуг компанії завдяки розгалуженій мережі філій, дистриб’юторів тощо);

б) весь світ потенційно є ринком збуту продукції ( послуг компанії завдяки наявності спільних потреб споживачів в різних країнах).

11. Глобальна компанія:

а) застосовує стратегію глобального маркетингу;

б) реалізує товари/послуги в більшості країн “Тріади”;

в) обидві відповіді вірні;

г) немає вірної відповіді.

12. Можливість стандартизації міжнародного маркетингового комплексу визначається:

а) цілями та ресурсними можливостями компанії;

б) природною глобальністю товару/послуги;

в) взаємодією глобальних чинників на користь стандартизації та локальних чинників на користь адаптації;

г) всі відповіді вірні;

д) немає вірної відповіді.

13. Для успішної глобалізації товару/послуги найбільш важливі:

а) наявність у товару сукупності ознак, що дозволяють віднести його до групи товарів, потенційно придатних для застосування стратегії глобального маркетингу;

б) вміле застосування маркетингових заходів для формування глобального попиту на товар.

14. Найвищий природний рівень глобальності мають такі товари:

а) сировина, високотехнічне обладнання, унікальні товари;

б) універсальні споживчі товари;

в) продукція харчової промисловості;

г) послуги.

15. Правило “Тріади” у міжнародному маркетингу проголошує:

а) жоден з трьох методів визначення рівня ціни (витратний, за рівнем попиту, за рівнем пропозиції) не має самостійного значення;

б) якщо товари користуються попитом на ринках Північної Америки, Західної Європи та Японії, то вони користуватимуться попитом у всьому світі;

в) при виборі зарубіжного ринку слід застосувати три методи – дискретний, дискретний і комплексний.

16. Суб’єкти міжнародного маркетингу виділяються за такими критеріями:

а) юридичний статус фірми;

б) галузева належність;

в) національна належність;

г) необхідність враховувати особливості світового ринку;

д) жодний з названих критеріїв;

є) всі названі критерії.

17. Імпортер є суб’єктом міжнародного маркетингу:

а) так;

б) ні;

в) так, якщо він займається міжнародною маркетинговою діяльністю;

18. Суб’єкт міжнародних економічних відносин є одночасно і суб’єктом міжнародного маркетингу:

а) так;

б) ні.

19. Основною відмінністю міжнародного маркетингу від внутрішнього є:

а) можливість вибору ринку або виходу з нього;

б) проблема збереження частки ринку;

в) необхідність більш ретельного дотримання принципів та методів теорії маркетингу.

20. Метою як внутрішнього, так і міжнародного маркетингу є:

а) покращення результатів діяльності фірми;

б) збільшення прибутку;

в) задоволення потреб споживача;

г) створення довгострокових конкурентних переваг шляхом задоволення потреб споживачів.

21. За метою дослідження та впливу чинників міжнародне середовище поділяється на:

а) макро та мікро-середовище;

б) національне, регіональне, глобальне середовище;

в) національне, множинно-національне, регіональне, глобальне середовище.

22. Серед маркетологів вважається, що найбільш загрозливим для ведення бізнесу є:

а) статичне середовище;

б) динамічне середовище;

в) турбулентне середовище.

23. Чинники міжнародного макро-середовища є:

а) неконтрольованими з боку фірми;

б) переважно неконтрольованими;

в) контрольованими.

24. Чинники міжнародного мікро-середовища є:

а) переважно контрольованими з боку фірми;

б) переважно неконтрольованими;

в) повністю контрольованими;

г) повністю неконтрольованими.

25. Який тип середовища є найбільше сприятливим для ведення бізнесу:

а) статичне;

б) турбулентне;

в) динамічне;

г) залежно від характеристик продукції.

26. Нерівномірність збільшення світових цін на основні види товарів характеризують такі показники міжнародної торгівлі:

а) структурні показники;

б) ЗТО, “генеральна” торгівля і “спеціальна” торгівля;

в) експортна, імпортна і зовнішньоторговельна квоти;

г) індекс “умови торгівлі”.

27. Сучасні обмеження в міжнародній торгівлі, які застосовуються замість традиційних форм обмеження небажаного імпорту або як доповнення до них, це:

а) лібералізація;

б) протекціонізм;

в) монополія держави на зовнішню торгівлю;

г) неопротекціонізм;

д) селективний протекціонізм.

28. Збільшення експортної квоти свідчить про:

а) збільшення частки експорту у ВВП;

б) перевищення обсягів експорту над імпортом;

в) лібералізацію торгівлі в аспекті кількісних обмежень експорту (квот).

29. Виділіть основні тенденції сучасного етапу розвитку міжнародної торгівлі:

а) збільшення конкуренції між складовими “Тріади”;

б) збільшення ролі НІК у міжнародній торгівлі;

в) зменшення експортних квот країн;

г) вірні відповіді (б) і (в);

д) вірні відповіді (а) і (в).

30. Якщо надходження за експорт товарів перевищують платежі за імпорт товарів, то:

а) сальдо торговельного балансу додатне, а баланс активний;

б) сальдо торговельного балансу від’ємне, а баланс пасивний;

в) сальдо балансу з поточних операцій від’ємне, а баланс пасивний.

31. Сальдо балансу поточних операцій відрізняються від сальдо балансу послуг і некомерційних операцій на розмір сальдо:

а) балансу послуг;

б) платіжного балансу;

в) торговельного балансу.

32. Маркетолог має передбачити, що стійкий дефіцит платіжного балансу має такі наслідки:

а) посилення валютного контролю, зниження курсу валюти, зростання обсягу позик за кордоном тощо;

б) перетворення країни в нетто-експортера капіталу, посилення тиску з боку інших країн з вимогами лібералізації торгівлі тощо;

в) підвищення курсу національної валюти, збільшення обсягів експорту, покращення інвестиційного клімату.

33. При прийняті рішень з міжнародного маркетингу найбільше значення має наступній елемент соціально-культурного середовища:

а) політичний клімат;

б) законодавча база;

в) система цінностей суспільства;

г) мова;

д) релігія.

34. Головним чинником, що формує ставлення споживачів до товару є:

а) рекламна кампанія; б) рівень доходів населення;

в) культура

35. Чинники соціально-культурного середовища набувають найбільшого значення при:

а) розробці рекламної кампанія;

б) плануванні товарного асортименту;

в) прийнятті рішення щодо виходу на певний ринок;

г) розробці маркетингової стратегії.

36. Референтна група – це

а) цільова аудиторія при опитуванні;

б) частина цільового сегменту, яка першою сприймає певний товар;

в) група людей, яка своїм стилем життя, споживацькою поведінкою впливає на процес прийняття рішення щодо купівлі іншими людьми;

г) група референтів, які проводять вторинні маркетингові дослідження.

37. При аналізі соціально-культурного середовища маркетингом завжди вивчаються наступні його елементи: а) мова, релігія, система громадянства, ритуали, референтні органи;

б) референтні групи, робота та досуг, сім’я, освіта, мова релігія;

в) освіта, мова, соціальні інститути, структура влади, сім’я.

38. Моноактивні, поліактивні та реактивні культури Р. Льюіс виділяє за критерієм:

а) соціальної активності нації;

б) організації часу та його використання;

в) інтравертності - екстравертності.

39. На процес прийняття рішення споживачем впливають такі імпульси культури:

а) історія, релігія, сім’я, мова, освіта, мистецтво;

б) мораль, символи, правила поведінки, нрави, знання;

в) історія, релігія, сім’я, мова, нрави, правила поведінки.

40. Культури, в яких прийнято планувати своє життя, складати розклади, організовувати діяльність в певній послідовності, займатися тільки однією справою в даний момент є:

а) моноактивними;

б) полі активними;

в) реактивними.

41. Динамічні, легкі в спілкуванні народи, які звикли робити багато справ одразу, планувати їх черговість не за розкладом, а за степенем відносної привабливості, значення того чи іншого заходу в даний момент є:

а) реактивами;

б) моноактивами;

в) поліактивами.

42. Культури, в яких діяльність організовується не за строгим і незмінним планом, а в залежності від змінюючогося контексту, як реакція на ці зміни, є:

а) реактивами;

б) моноактивами;

в) поліактивами.

43. Співставлення чинників соціально-культурного середовища досліджуваної країни з відповідними параметрами національного середовища з метою пошуку спільних рис та суттєвих відмінностей, які необхідно врахувати в міжнародний маркетинговій діяльності – це:

а) порівняльний метод вивчення соціально-культурного середовища;

б) ідентифікаційний метод вивчення соціально-культурного середовища;

в) критеріальний метод вивчення соціально-культурного середовища.

44. В якості критеріїв при кросс – культурного дослідженні соціально-культурного середовища використовуються:

а)інтравертність – екстравертність; демократизм – авторитаризм; індивідуалізм – колективізм;

б) ВВП на душу населення; рівень медичного обслуговування;

розвиненість соціальної інфраструктури;

в) релігія, мова, система цінностей суспільства, освіта, сім’я, референтні групи.

45. До моно активних культур належать:

а) аргентинці, бразильці, чилійці, йєменці, французи;

б) норвежці, датчани, англійці, німці, американці;

в) швейцарці, японці, німці, корейці, французи.

46. Представниками полі активних культур є:

а) італійці, американці, колумбійці, чехи;

б) іспанці, португальці, греки, бразильці, катарці;

в) кіпріоти, філіппінці, австралійці.

47. Типовими представниками реактивних культур є:

а) італійці, іспанці , португальці;

б) канадці, американці, австралійці;

в) фіни, японці, китайці.

Література: 1, 3, 5, 6, 9, 11, 12, 15