2. Зміст і основні принципи кошторисного фінансування

На відміну від підприємств і організацій, діяльність яких заснована на комерційних засадах, видатки на утримання установ і закладів невиробничої сфери фінансуються з бюджету. Тому такі заклади називаються бюджетними закладами. Як правило, ці заклади своїх доходів не мають або мають у незначних об`ємах.

До бюджетних відносяться заклади освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту. Бюджетний порядок фінансування поширюється також на органи державного управління, правоохоронні, податкові і митні органи, заходи по обороні, науково-дослідні заклади.

Фінансування бюджетних закладів і централізованих заходів, які здійснюються за рахунок коштів бюджету, проводиться по затверджених для них кошторисах доходів і видатків.

Розрізняють такі принципи кошторисного фінансування:

• органічний зв’язок кошторисів з планом економічного і соціального розвитку регіону. Видатки бюджетних установ підтверджені економічним планом тієї адміністративно-територіальної одиниці, на території якої розташований заклад;

• строго цільове призначення бюджетних коштів. Всі видатки бюджетних установ згруповані у категорії економічної класифікації видатків, які відображають цільове направлення коштів. Кошти виділяються із бюджету при умові строгого дотримання бюджетними установами виробничих і фінансових планів, з урахуванням використання раніше виділених коштів;

• обумовленість планування видатків і ефективність використання коштів на певні цілі. Повинні бути проведені розрахунки кожної категорії видатків економічної класифікації, приведені основні виробничі показники, повинна бути здійснена перевірка основних виробничих показників;

• дотримання режиму економії у використанні коштів. Цей принцип передбачає таке використання коштів, при якому досягається максимальна ефективність діяльності закладу при мінімальних грошових затратах;

• проведення відповідними вищими і фінансовими органами систематичного контролю за фінансовою діяльністю бюджетних закладів.

Особливістю фінансування соціально-культурних установ у сучасних умовах є розвиток госпрозрахункових принципів у діяльності закладів освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту. Новий тип взаємовідносин вузів з юридичними і фізичними особами базується на договірних засадах, які передбачають цільову підготовку кадрів при частковому відшкодуванні затрат на їх підготовку.

3. Кошторис доходів і видатків бюджетної установи. Види кошторисів

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи є основним плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків для виконання нею своїх функцій.

Формування кошторису здійснюється на підставі лімітної довідки, яку доводить до установи відповідний вищий орган. Лімітна довідка про бюджетні асигнування містить затверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл.

Невід’ємною частиною кошторису є план асигнувань із загального фонду бюджету  це помісячний розподіл видатків загального фонду за скороченою формою економічної класифікації.

Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки, або на решту періоду року з часу утворення установи.

Кошторис має дві складові:

а) загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

б) спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення спеціальних видатків.

Кошторис складається з двох частин  доходи і видатки.

У дохідній частині кошторису зазначаються планові обсяги асигнувань, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів.

Формування дохідної частини спеціального фонду кошторису здійснюється на підставі розрахунків доходів за кожним джерелом доходів.

За основу цих розрахунків беруться такі показники як обсяг надання тих чи інших платних послуг (площа приміщень, вартість обладнання, що здаються у оренду, кількість місць у гуртожитку, кількість відвідувань музеїв) та розмір плати в розрахунку на одиницю показника.

У видатковій частині кошторису зазначається річний розподіл видатків загального і спеціального фондів за повною економічною класифікацією.

Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи затверджуються керівником відповідної вищого органу, а підписуються керівником та головним бухгалтером установи. Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань.

Кошторис затверджується за загальним і спеціальним фондами на рік без розподілу за періодами року в обсязі, що дорівнює сумі цих фондів.

Здійснення видатків установ без затверджених у встановленому порядку кошторисів і планів асигнувань припиняється через 30 календарних днів після затвердження річного розпису призначень та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.

Виконання кошторисів і планів асигнувань здійснюється наростаючим підсумком з початку року.

У бюджетному плануванні виділяють наступні види кошторисів: індивідуальні, кошториси на централізовані заходи та зведені кошториси.

Індивідуальні кошториси  це кошториси конкретних бюджетних закладів, як складаються за відповідною формою по видах бюджетних установ (школа, дитяча дошкільна установа, лікарня, поліклініка, будинок культури, бібліотека, і.т.д.).

Кошториси на централізовані заходи складаються міністерствами, відомствами або управліннями виконкомів місцевих рад для фінансування видатків на підготовку кадрів, придбання спеціального, дорогостоячого інвентаря, медичного обладнання, проведення централізованих заходів і міроприємств.

Зведені галузеві кошториси  це об’єднання в один індивідуальних кошторисів і кошторисів на централізовані міроприємства.