3. Роль неподаткових надходжень в доходах бюджету

Важливим дохідним джерелом бюджету є неподаткові над­ходження, які становлять близько третини від загальної суми доходів. Залежно від видів та методів їхньої мобілізації вони об’єднуються у п’ять груп:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

3) інші неподаткові надходження;

4) власні надходження бюджетних установ.

5) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

Доходи від власності та підприємницької діяльності вклю­чають доходи, що зумовлені виконанням економічних функцій державою як власника, а саме: частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучається до державного бюджету (у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність; кошти, що перераховуються Національним банком України відповідно до Закону України "Про Національний банк України"; відрахування коштів, отриманих від проведення державних грошових лотерей; плата за розміщення тимчасово вільних коштів державного бюджету (крім коштів, отриманих вищими та професійно-технічними навчальними закладами від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право); кошти, отримані закордонними дипломатичними установами України як плата за розміщення належних їм бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків; рентна плата за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні; рентна плата за транзитне транспортування природного газу (якщо інше не встановлено законом про Державний бюджет України); рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами; рентна плата за транзитне транспортування аміаку.

Найпомітнішу суму серед таких доходів становить рентна плата, яка є однією з форм вилучення до бюджету частини прибутку суб’єктів підприємництва, одержання якої не зале­жить від їхньої господарської діяльності.

Нафтогазодобувні підприємства вносять до державного бюджету, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів Ук­раїни, рентну плату за нафту у встановленому грошовому роз­мірі - гривнях за 1 тонну та за природний газ - у гривнях за 1000 куб. метрів.

Суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють транспортування трубопровідним транспортом територією Ук­раїни природного газу, нафти та аміаку, вносять до державно­го бюджету:

- рентну плату за транзитне транспортування природного газу у гривнях за 1000 куб. метрів газу на кожні 100 кілометрів відстані (середня довжина транзитних шляхів територією Ук­раїни — 1040 кілометрів);

- рентну плату за транспортування нафти магістральними нафтопроводами в доларах США за 1 тонну нафти, що транс­портується;

- рентну плату за транзитне транспортування аміаку в дола­рах США за 1 тонну на кожні 100 кілометрів відстані (довжина транспортної магістралі аміакопроводу становить 804 кілометри).

Сплата зазначених платежів здійснюється щодекадно (15, 25 числа поточного місяця, 5 числа наступного місяця), виходячи з обсягів природного газу, нафти, аміаку, що транспор­туються територією України.

Рента плата за транспортування нафти магістральними нафтопроводами та рентна плата за транзитне транспортуван­ня аміаку сплачується у національній валюті України за офі­ційним курсом гривні до долара, встановленим Національним банком України на день, що передує дню сплати платежу.

Наступним за обсягом надходженням першої групи є над­ходження від перевищення власних доходів над видатками На­ціонального банку України. Сума цього перевищення визна­чається щорічно на основі кошторису доходів і видатків НБУ.

Дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) госпо­дарських товариств, які є у державній власності, сплачують ак­ціонерні та інші господарські товариства, створені у процесі приватизації й корпоратизації підприємств загальнодержавної власності, які мають акції (частки, паї), що є у державній влас­ності. Джерелом сплати дивідендів є прибуток підприємниць­ких структур, який залишається в їхньому розпорядженні піс­ля відрахувань, встановлених законами податків, зборів, інших обов'язкових платежів.

Наступним видом доходів першої групи є надходження від грошово-речових лотерей. Державна грошова лотерея — це лотерея, умови якої передбачають наявність призового фонду в обсязі не менше як 50 відсотків від суми отриманих доходів, а також відрахувань до державного бюджету не менше як 30 відсотків під доходів, що залишаються у розпорядженні агента з проведення державної грошової лотереї після виплат призо­вого фонду. Такі лотереї можуть випускати агенти, що мають відповідні свідоцтва, видані Міністерством фінансів України. Агент при здійсненні діяльності повинен виконувати податко­ві та інші зобов’язання перед державою, вчасно перераховува­ти до державного бюджету 30 відсотків від доходів, о зали­шаються у розпорядженні після виплат призового фонду.

До інших надходжень належать платежі, пов’язані з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на те­риторії України відповідно до укладеної міжурядової угоди, а також надходження коштів, одержаних від продажу акцій відкритих акціонерних товариств, придбаних за компенсацій­ні сертифікати.

Друга група неподаткових надходжень включає адміністра­тивні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічно­го продажу, а саме: кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону (крім штрафів, визначених пунктами 11, 12 і 13 частини першої статті 69 цього Кодексу, та штрафів, що зараховуються до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України); виконавчий збір, стягнутий органами державної виконавчої служби (крім частини збору, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України); надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном (крім частини орендної плати за користування майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України); державне мито в частині, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету; єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів.

Найбільшим за обсягом надходженням є плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна, яка запровад­жена у зв’язку з передачею майна, що перебуває у державній чи комунальній власності, в оренду юридичним та фізичним особам. Об’єктами оренди є цілісні майнові комплекси дер­жавної і комунальної власності, майно бюджетних установ, ін­ше індивідуально визначене майно державних і комунальних підприємств. Обсяги надходжень залежать від вартості майна, що передається в оренду, та розміру річної орендної плати, який переважно не може перевищувати 5 відсотків орендова­ного майна.

Важливим джерелом неподаткових надходжень другої групи є державне мито. Державне мито - це плата, яка справляється за вчинення юридичних дій та видачу документів юридично­го значення уповноваженими на те органами. Платниками державного мита на території України є фізичні та юридич­ні особи, які звертаються у відповідні органи для вчинення в їхніх інтересах дій та для видачі їм відповідних юридич­них документів.

Для справляння державного мита використовуються твер­ді, пропорційні та прогресивні ставки.

Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самовряду­вання, крім мита, що справляється з позовних заяв, які надають­ся до арбітражного суду; із заяв про перевірку рішень, ухвал та постанов арбітражного суду у порядку нагляду, а також за дії, пов'язані з одержанням охоронних документів на об’єкти про­мислової власності, підтриманням їх чинності та передачею прав їх власниками. Це мито зараховується до державного бюджету.

До неподаткових надходжень першої групи належить також єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через дер­жавний кордон України. Єдиний збір - це збір, який справ­ляється у пунктах пропуску через державний кордон України Єдиний збір справляється одноразово під час транзиту, вве­зення або вивезення вантажу за єдиним платіжним документом. Платниками єдиного збору є суб’єкти зовнішньоекономічної ді­яльності, як резиденти, так і нерезиденти, під час транзиту, імпорту або експорту вантажів та в’їзду або виїзду транспортних засобів при перетині державного кордону України.

Єдиний збір справляється з платників незалежно від кіль­кості та найменування вантажу, який провозиться ними через державний кордон України. Ставки збору встановлюються в євро. Єдиний збір сплачується платником у національній валю­ті України за офіційним валютним (обмінним) курсом на день сплати цього збору. Збір перераховується в повному обсязі до державного бюджету, а плата за проїзд транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів автомобільними дорога­ми України - до Державного дорожнього фонду України.

Третя група неподаткових надходжень включає інші надходження, серед яких: надходження коштів від реалізації конфіскованого майна; надходження сум кредиторської та де­понентської заборгованості підприємств, організацій, установ, щодо яких минув строк позовної давності; надходження кош­тів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеці­альної техніки, іншого майна Збройних сил України та інших військових формувань, утворених згідно з законодавством; портовий (адміністративний) збір; плата за надання державних гарантій та користування кредитами (позиками), залученими державою; плата за користування кредитом з державного бюджету (крім плати, що зараховується до спеціального фонду згідно із законом про Державний бюджет України); додаткові збори на виплату пенсій та інші.

Виручку від реалізації товарів та інших предметів, конфіс­кованих митними, правоохоронними й іншими уповноважени­ми на це органами, а також суми, одержані від реалізації това­рів та інших предметів, що зберігалися під митним контролем, власника яких не знайдено в установлений нормативними ак­тами термін, за винятком витрат, пов’язаних із зберіганням, пересиланням, перевезенням і реалізацією зазначених товарів, а також конфісковану іноземну валюту перераховують до дер­жавного бюджету.

Конфісковане безгосподарне майно, майно, що за правом успадкування перейшло у власність держави, реалізують дер­жавні податкові адміністрації з дотриманням порядку, вста­новленого чинним законодавством.

Суми кредиторської заборгованості між підприємствами не­державної форми власності, щодо яких термін позовної давнос­ті минув, підлягають віднесенню на результати фінансово-гос­подарської діяльності у наступному місяці після закінчення терміну позовної давності. У всіх інших випадках суми креди­торської заборгованості, а також суми депонентської заборгованості, за якими термін позовної давності минув, підлягають пе­рерахуванню підприємствами та установами до відповідного бюджету не пізніше 10-го числа наступного місяця після закін­чення терміну позовної давності.

Суб’єкти господарської діяльності Збройних сил України, уповноважені Кабінетом Міністрів України, мають право на реалізацію надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна ЗСУ. Кошти, одержані від реалізації за­значеного майна, у 3-денний термін перераховуються до дер­жавного бюджету.

Відповідно до Кодексу торговельного мореплавства та нор­мативних документів КМУ у морських торговельних портах справляються портові збори: корабельний, канальний, маяко­вий, причальний, якірний та санітарний, які є платою за на­дані суднам умови для безпечного входу в порти, стоянки в портах і виходу їх із портів, а також за приймання з суден усіх видів забруднень та баластних вод. Накопичення коштів від портових зборів проводиться з метою подальшого використан­ня їх за цільовим призначенням.

Кошти, які отримує порт від адміністративного збору, роз­поділяються у такому співвідношенні: 10 відсотків спрямо­вується до загального фонду державного бюджету, 90 відсотків - до спеціального фонду державного бюджету.

Додаткові збори з окремих видів господарських операцій на виплату пенсій запроваджено для поповнення доходів Пенсійного фонду України, а саме: з операцій купівлі-продажу валют; з продажу ювелірних виробів; з операцій відчужен­ня легкових автомобілів; з операцій купівлі-продажу нерухомо­го майна; вироблених в Україні або імпортованих в Україну тютюнових виробів; вартості послуг стільникового рухомого зв'язку.

Четверта група неподаткових надходжень належать власні надходження бюджетних установ, які включаються до спеці­ального фонду державного чи місцевих бюджетів залежно від того, з якого бюджету фінансується установа. Вони включають плату за послуги, що надаються бюджетними установами та інші власні надходження бюджетних установ. До доходів від платних послуг установ, організацій належать, зокрема: дохо­ди, отримані за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами; плата за надання додаткових освітніх послуг, плата за медичні послуги, плата за виконані науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані бюджетними установами на замовлення під­приємств, організацій, громадян; доходи від реалізації продук­ції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів; доходи від лекцій, вечорів, концертів; вхідна плата в музеї та виставки. За основу розрахунку доходів від платних послуг беруть показники, які характеризують обсяги наданих плат­них послуг, а також інші розрахункові показники та розмір плати за одиницю показника. На підставі цих показників визначається сума доходів на плановий період з кожного джерела доходів.

Включення власних надходжень бюджетних установ до від­повідних бюджетів із збереженням їх цільового спрямування зумовлене необхідністю встановлення належного обліку та контролю за доходами, якими володіє бюджетна установа, пот­ребою дати оцінку ефективності управління цими коштами.

Дані доходи включаються до спеціального фонду бюджету і використовуються на:

1) розвиток мережі й утримання автомобільних доріг загального користування, з них 40 відсотків спрямовується на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, в першу чергу у сільській місцевості (за рахунок джерел, визначених пунктами 1, 2, 3, 15 та 35 статті 6 цього Закону);

2) погашення зобов'язань за кредитами, отриманими під гарантію Кабінету Міністрів України на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування (за рахунок джерел, визначених пунктами 1, 2, 3 та 15 статті 6 цього Закону);

3) заходи, пов'язані з організацією надання послуг, реалізації продукції та виконання робіт бюджетними установами, та інші заходи з утримання цих установ згідно із законодавством (за рахунок джерел, визначених пунктом 15 статті 6 цього Закону).

П’ята група неподаткових надходжень включає надход­ження від штрафів та фінансових санкцій: суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, ор­ганізації; перерахування підприємствами частки вартості виготовленої нестандартної продукції з дозволу на тимчасове відхи­лення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції, виданого Державним комітетом України стандартизації, метро­логії і сертифікації; адміністративні штрафи та інші санкції.

Збитки, завдані підприємству, установі, організації, які ви­конують операції, пов’язані з дорогоцінними металами і доро­гоцінним камінням, ювелірними виробами та матеріалами або використовують такі цінності у процесі виробництва, а також валютні операції, та які є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), нестачі або наднормативних їхніх втратах визнача­ються у подвійному або потрійному розмірі залежно від виду цінностей. Суми коштів, стягнені за такі збитки, спрямовують­ся насамперед на відшкодування збитків, завданих їм, решта - перераховується до державного бюджету.

За порушення стандартів, норм і правил підприємницької діяльності суб'єкти господарювання сплачують штрафи, части­на яких спрямовується до державного (60%) і місцевих бюдже­тів (30%) та Комітету України з питань стандартизації, метро­логії та сертифікації для розвитку його матеріально-технічної бази (10%).

Адміністративні штрафи сплачують юридичні і фізичні осо­би за порушення стандартів, прав споживачів, санітарних умов, правил пожежної безпеки та ін. Кошти від штрафів спрямову­ються до Державного бюджету України.

Розмір штрафів та інших санкцій залежить від виду та характеру порушень і може встановлюватися як кратне чис­ло стосовно неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або у відсотках до вартості продукції.