3.2.3. Код 3230 „Капітальні трансферти урядам іноземних держав та міжнародним організаціям”

Невідплатні, безповоротні платежі органів державного управління, призначені для здійснення капітальних видатків, що передаються іншим країнам, міжнародним організаціям, некомерційним установам та іншим суб'єктам, що не є резидентами.

3.2.4. Код 3240 „Капітальні трансферти населенню” Видатки, пов’язані із забезпеченням житлом, автомобілями тощо громадян, які мають на це право відповідно до законодавства.

4. Код 9000 «Нерозподілені видатки»

Кошти резервного фонду бюджету, передбачені у Державному бюджеті України. Кошти на створення резервного фонду місцевого бюджету, передбачені рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим або відповідної місцевої ради.

Кошти резервного фонду відповідного бюджету можуть використовуватися на здійснення поточних, капітальних видатків та надання кредитів згідно із законодавством.

ІІІ. Класифікація фінансування бюджету

Класифікація фінансування бюджету містить джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету. Витрати на погашення боргу належать до складу фінансування бюджету.

Фінансування бюджету класифікується за:

1) типом кредитора (за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань);

2) типом боргового зобов'язання (за засобами, що використовуються для фінансування бюджету).

ІУ. Класифікація боргу

Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади міста.

Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.

8. Бюджетне планування

Бюджетне планування  це науково обґрунтований процес визначення джерел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного економічного і соціального розвитку.

Основними функціями фінансового планування є:

• відображення основних напрямів бюджетної політики, що здійснюється органами законодавчої й виконавчої влади в державі;

• вибір раціональних шляхів бюджетного забезпечення передбачуваного рівня економічного й соціального розвитку на основі ефективного використання наявних у суспільстві ресурсів;

• здійснення необхідного рівня перерозподілу бюджетних ресурсів для досягнення темпів і пропорцій розвитку економіки й підвищення суспільного добробуту;

• встановлення раціональних форм мобілізації бюджетних ресурсів і на їхній основі визначення їх оптимальної структури.

Об’єктом бюджетного планування завжди є бюджетна діяльність держави, державних установ і організацій; предметною галуззю бюджетного планування є бюджетні ресурси, їхній рух при здійсненні відтворювальних процесів в економіці. Сферою застосування бюджетного планування є розподіл бюджетних ресурсів на всіх стадіях відтворювального процесу.

Організація бюджетного планування може бути ефективною лише тоді, коли в неї закладатимуться науково обґрунтовані принципи:

• комплексного підходу до основних параметрів економічного й соціального розвитку в тісному взаємозв’язку з наявними бюджетними можливостями;

• оптимального використання бюджетних ресурсів із метою першочергового забезпечення бюджетними ресурсами пріоритетних напрямів розвитку економіки й соціальної сфери;

• раціонального визначення джерел одержання бюджетних ресурсів та їхнього перерозподілу через ланки бюджетної системи;

• єдності у використанні бюджетних показників, здійсненні бюджетних розрахунків, їхню економічну обґрунтованість, використання прогресивної методології, норм і нормативів, а також вибір кращих методів забезпечення прогнозних завдань необхідними бюджетними ресурсами з урахуванням кінцевих результатів.

Важливе значення має наукова методологія бюджетного планування. Вона включає сукупність загальних принципів і методів планування, систему бюджетних планів. Метод бюджетного планування  органічна частка методології, один із способів розробки бюджетних планів.

Головним питанням у розробці нової методології бюджетного планування є визначення його методів. Існують три методи планування показників бюджету: прямого розрахунку, нормативний і аналітичний.

Метод прямого розрахунку передбачає обчислення показників бюджету виходячи з реальних потреб і показників за окремими статтями доходів і видатків по кожному підприємству, організації, установі, громадянинові. Він досить громіздкий і трудомісткий, оскільки передбачає максимальну деталізацію розрахунків, але водночас він і найточніший.

Нормативний метод ґрунтується на використанні системи взаємоповязаних норм і нормативів, установлених як для детальних, так і узагальнених показників. Розрізняють нормативи двох типів: нормативи першого типу регламентують взаємовідносини між державою та субєктами господарювання з приводу розподілу отриманих результатів діяльності (ставки податків), нормативи другого типу характеризують вимоги, що висуваються суспільством до ефективності використання ресурсів.

Недоліком нормативного методу планування вважають відсутність узгодженості бюджетних зобовязань, що зумовлені нормативами, з реальними можливостями бюджетної системи щодо фінансування відповідних витрат.

Використання нормативів у бюджетному плануванні розглядається в аспектів формування міжбюджетних відносин.

Нормативний метод планування має застосовуватися на всіх рівнях державного управління - від центрального до рівня територіальних громад. Має існувати єдиний методологічний підхід до формування норм і нормативів незалежного від рівня управління та горизонтів планування. Лише на цій основі можливо становити оптимальне співвідношення між обсягами бюджетів усіх рівнів, недопущення бюджетної дискримінації.

Аналітичний метод, що передбачає обчислення планових показників на основі зясування впливу на них різних чинників, зводиться до моделювання бюджетних показників.

Всі методи бюджетного планування взаємопов’язані. Планування на основі нормативів має обов’язково доповнюватися балансовим методом планування, оскільки тільки він дає змогу узгодити потреби з ресурсами. Конкретне його призначення полягає в тому, щоб уникнути можливих диспозицій між доходами і витратами на всіх рівнях бюджетного планування, а також вибрати оптимальний варіант задоволення суспільних потреб.