6. Сукупність здібностей, що характеризують рівень і якість розумових процесів особистості.

Інтелект* – це сукупність здібностей, які характеризують рівень та якість розумових процесів особистості. Функція інтелекту полягає в розумовому (духовному, психічному) вирішенні об’єктивно існуючих проблем. Інтелект кожної людини є індивідуальною системою її розумових здібностей і виражається в діяльності.

Здібності - це такі психологічні особливості людини, від яких залежить успішність придбання знань, умінь, навичок, але які самі до наявності цих знань, навичок і умінь не зводяться. У противному випадку оцінка на іспиті, відповідь у дошки, чи вдало невдало виконана контрольна робота дозволили б зробити остаточний висновок про здібності людини. Тим часом дані психологічних досліджень і педагогічного досвіду свідчать про те, що іноді людина, спочатку щось не вмів і тим невигідно відрізнявся від навколишніх, у результаті навчання починає надзвичайно швидко опановувати навичками невміннями і незабаром обганяє усіх на шляху до майстерності. У млості виявляються більші, ніж в інших, здатності. Виявляючись в оволодінні знаннями, уміннями і навичками, здатності в той же час до знань і умінь не зводяться. Здібності і знання, здібності й уміння, здібності і навички не тотожні один одному. Стосовно навичок, умінням і знанням здатності людини виступають як деяка можливість. Здатності людини є лише можливістю придбання навичок і умінь.

Отже, здатності - це індивідуально-психологічні особливості особистості, що є умовами успішного здійснення даної діяльності і розходження, що виявляють, у динаміку оволодіння необхідними для неї знаннями, уміннями навичками. Якщо визначена сукупність якостей особистості відповідає вимогам діяльності, який опановує людина протягом часу, педагогічно обґрунтовано відведеного на її освоєння, то це дає підставу укладати про наявність у нього здібностей до даної діяльності. І якщо інша людина за інших рівних умов не справляється з вимогами, що пред'являє їй діяльність, те це дає підставу припускати в неї відсутність відповідних психологічних якостей, іншими словами, відсутність здібностей. Останнє не означає, зрозуміло, що людина взагалі не може опанувати необхідними уміннями і знаннями, а лише те, що процес засвоєння затягнеться, зажадає значних зусиль і часу педагогів, надзвичайного напруження сил при порівняно скромних результатах. Це не виключає також і того, що здатності можуть згодом розвитися.

Будучи індивідуально-психологічними особливостями, здібності не можуть бути протипоставлені іншим якостям і властивостям особистості - якостям розуму, особливостям пам'яті, рисам характеру, емоційним властивостям і т.д., але повинні бути поставлені з ними в один ряд. Якщо яке-небудь з цих чи якостей сукупність їх відповідає вимогам чи діяльності формується під впливом цих вимог, то це дає всі підстави розглядати дану індивідуально - психологічну особливість особистості як здатність.

Серед багатьох якостей особистості, що складають її індивідуальність, істотне значення мають якості інтелекту (розуму). Вони виявляються в особливостях розумової діяльності людини, у специфіці його розумових здібностей. Розумові здібності являють собою сукупність визначених якостей, що характеризують мислення даної людини. До таких якостей розуму відносяться: допитливість, допитливість, глибина думки, гнучкість і рухливість розуму, логічність, доказовість, критичність мислення й ін.

Під допитливістю розуміється прагнення людини довідатися те нове, з чим він зустрічається в житті, у праці, у навчанні. Допитливим називають людини, що прагне довідатися який-небудь предмет, подія, різнобічно розібратися в основних, раніше не відомих йому явищах і причинах.

Глибина розуму. Це якість інтелекту виявляється в здатності людини розкрити суть конкретного явища, у його умінні установити основні, істотні зв'язки між явищами й усередині них.

Гнучкість і рухливість розуму. Ці якості характеризують здатність людини швидко відключитися від старих зв'язків в аналізі подій і швидко встановити нові стосунки і зв'язки, при цьому вміти розглянути явище, факт із незвичайної точки зору.

Логічність. Це якість розуму характеризує протікання розумового процесу і визначається співвідношеннями аналізу - синтезу, чіткою спрямованістю процесу мислення, його послідовністю, відповідністю поставленому питанню, правильним зіставленням загальних і приватних проблем.

Доказовість і критичність розуму відбивають уміння людини обґрунтувати своє рішення. Мислення людини здобуває доказовість і переконливість тоді, коли він уміє привести для обґрунтування свого рішення незаперечні аргументи і факти.

Найважливішим елементом соціально-психологічної структури особистості є воля. Воля являє собою регулюючу сторону свідомості, виражену в здатності людини робити цілеспрямовані дії і вчинки, що вимагають подолання труднощів.

Як відомо, вольовий акт відбувається в умовах визначеної фізичної і психологічної напруги, тобто вольового зусилля, що характеризується відповідною кількістю енергії, витраченої не виконання цілеспрямованої чи дії, навпаки утримання від нього. Як показують психологічні дослідження, напруженість вольового зусилля особистості, його сила і стійкість залежать від світогляду, значимості мети, рівня відповідальності і сили характеру (у т.ч. типу темпераменту).

Рівень розвитку волі виявляється в наступних основних вольових властивостях особистості: цілеспрямованості, рішучості, наполегливості, витримці, самостійності.

Цілеспрямованість - це уміння особистості ставити і досягати суспільно значимі цілі. Цілеспрямована особистість має ясні і виразні цілі в житті (праці, навчанні). Нерідко це одержима у роботі людина, що працює по 12-16 ч. у добу (наприклад, знаменитий фізик Едісон вважав, що геніальність - це 1% натхнення і 99% "потіння").

Рішучість - це уміння особистості швидко і продумано вибрати мету і визначити способи її досягнення. Рішуча людина здатна в потрібний момент відкинути всі коливання і сумніви і твердо зупинитися на конкретній чи меті вибрати засіб її реалізації.

Наполегливість. Це вольова властивість особистості виявляється в здатності тривалий час направляти і контролювати поводження відповідно до наміченої мети. Наполеглива людина не зупиняється перед невдачами, не піддається виниклому почуттю сумніву, докорам, а знову і знову мобілізує свої фізичні і психічні сили для виконання поставленої мети.

Під витримкою (чи самовладанням) розуміється вольова властивість особистості, що відбивається в здатності стримувати фізичні і психічні прояви (учинки, емоції), що заважають досягненню мети. Витримка особливо необхідна в складних, екстремальних умовах, що загрожують здоров'ю і життю людини, його честі, достоїнству і т.д.

Самостійність являє собою вольову властивість особистості, виражена в умінні за власною ініціативою ставити мети, знаходити засобу їхнього досягнення. Самостійна людина не чекає указівок від інших людей, не сподівається на підказку, а сам приймає рішення і реалізує їх на практиці.

Наступним елементом соціально-психологічної структури, що відіграє стимулюючу роль в активності особистості, є емоції і почуття. Почуття являють собою складні, стійкі властивості особистості, що виявляються під впливом яких-небудь впливів. Переживання особистості, що відбивають визначені впливи, є емоціями. Емоції є психічними процесами, на основі яких утворяться почуття як властивості особистості.

У психології розрізняють наступні почуття особистості: моральні (моральні), інтелектуальні (пізнавальні), естетичні.

Моральним почуттям називається емоційне; відношення особистості до поводження людей і своєму власний. Такі почуття виникають і розвиваються в процесі спільної діяльності людей і відбивають моральні норми, прийняті в суспільстві, у конкретному колективі. Ці переживання являють собою результат оцінки вчинків, їхньої чи відповідності невідповідності нормам моралі, що людині вважає обов'язковими для себе й інших. До моральних почуттів відносяться почуття симпатії й антипатії, поваги і презирства, вдячності і невдячності, любові і ненависті. Вищими моральними почуттями, обумовленими світоглядом особистості (системою поглядів і переконань), єІнтелектуальні почуття являють собою переживання, що виникають у процесі розумове діяльності. До основним інтелектуальним (пізнавальних) почуттям відносяться: допитливість, радість і замилування, гордість у зв'язку з рішенням задачі, сумнів і розчарування у випадку невдачі, натхнення й ін. Особливо важливий розвиток у людині (насамперед в умовах переходу економіки на ринкові відносинам почуття нового як мотиву пошуку нових прийомів і методів роботи, боротьби за впровадження нововведень (інновації) і практику, формування ринкового мислення. Інтелектуальні почуття дуже тісно зв'язані з моральними почуттями. Так, прагнення пізнати істину визначається не тільки інтелектуальним почуттям, але і диктується моральним боргом людини.

Естетичні почуття виникають і розвиваються при сприйнятті і створенні людиною прекрасного. Сприймаючи красиве (наприклад, шедеври мистецтва), людина випробує естетичне почуття прекрасного, котре викликає бажання любуватися їм, спонукує до всі новим і новим зустрічам з ним.

До системних якостей особистості відносять усю сукупність характеристик, що відбивають її соціальність, приналежність до людства. До цих якостей можна віднести такі узагальнені характеристики, як світогляд, переконання, патріотизм, цивільна відповідальність і т.д.

Характер особистості формується під впливом як генетичних факторів, так і соціальних умов. Характер особистості виявляється в стилях спілкування як безпосередньо так і опосередковано, через мотиваційну структуру особистості.