- •2. Розвиток психології менеджменту в сучасній Україні.
- •Основні функції менеджменту в освіті ( 11, ст..30):
- •Дослідники цих феноменів дають різні їх визначення ( 22, 29):
- •4. Стильовий фрейм як засіб персонального менеджменту.
- •5. Методи управління навчальним закладом.
- •6. Сукупність здібностей, що характеризують рівень і якість розумових процесів особистості.
- •7. Критерії особистісної результативності діяльності керівника.
- •10.Стиль управління: типи та стереотипи.
- •11.Індивідуальний стиль діяльності керівника.
- •12.Психологічні аспекти забезпечення ефективності управління.
- •13.Основні компоненти психологічної структури особистості менеджера.
- •14.Види ставлення менеджера до персоналу
- •17. Лідер. Нейро-психологічний статус.
- •18.Культурологічний й освітній рівень керівника.
- •19.Складові іміджу керівника та навчального закладу.
- •2. Формулювання обмежень і критеріїв прийняття рішення.
- •23. Сутність категорій "управління" та "менеджмент".
- •24. Психологічні основи управлінської діяльності.
- •25.Теоретичні основи адаптивного управління.
- •26.Інтерактивні технології в діяльності керівника.
- •27. Самоменеджмент.
- •28. Стрес-менеджмент.
- •Стресс-менеджмент на уровне организации включает в себя такие меры:
- •29.Конфлікт-менеджмент.
- •30. Імрпрешн-менеджмент.
- •31. Тайм-менеджмент.
- •Дефініції поняття «тайм-менеджмент»
- •32. Ресурс-менеджмент.
- •35. Психотехнологія управлінської комунікації.
- •Способи ділового спілкування в керівництві
- •36. Методи психологічного впливу.
- •37, Особливості психолого-управлінського консультування.
- •38. Поняття самоефективності.
- •39. Внутрішні ресурси особистості.
- •40. Самоінвестування.
- •41.Стратегічний самоменеджмент: планування життя за м. Шлепецьким
- •Планирование жизни по м. Шлепецкому
- •42. Два типи ліній часу за т. Джеймсом.
- •44. Психологія оцінюванні. Самооцінка та ефективність навчання.
- •Самооцінка та ефективність навчання
- •Помилки оцінювання
- •45. Основи асертивної поведінки.
28. Стрес-менеджмент.
В буквальном переводе с английского стресс-менеджмент означает «управление стрессом». Дать однозначное определение этому термину не просто: стресс-менеджмент включает в себя и управление собой и своим поведением непосредственно в момент стресса, и преодоление негативных последствий стрессовых ситуаций.
Управление стрессом в профессиональной деятельности делится на два уровня: стресс-менеджмент на уровне организации и стресс-менеджмент на уровне отдельных сотрудников. Эти два аспекта тесно связаны. С одной стороны, работникам не может самостоятельно преодолеть стресс, если в компании не созданы условия для этого. С другой стороны, созданные руководством условия не помогут работникам бороться со стрессом, если они сами не желают этого делать.
Стресс-менеджмент на уровне организации включает в себя такие меры:
создание благоприятного организационного климата:
налаженная система обратной связи
участие сотрудников в процессе принятие решений
командные и проектные формы организации труда
четкое определение должностных обязанностей и границ личной ответственности
равномерное распределение рабочей нагрузки
социальная поддержка персонала
специальные программы управления стрессами
Но для борьбы со стрессом очень важно желание самих сотрудников научиться справляться со стрессовыми ситуациями. Индивидуальный стресс-менеджмент включает в себя два основных направления: релаксацию (умение расслабляться «по команде») и модификацию поведения.
Управление стрессом — это необходимое условие нормальной профессиональной деятельности. Работа без стресса невозможна, даже самый дружелюбный коллектив и самая спокойная должность не гарантируют полного избавления от стрессоров. А если стресс на работе нельзя предупредить — с ним нужно уметь бороться, и осознанное управление стрессом — ваш надежный союзник в этой борьбе.
29.Конфлікт-менеджмент.
Превентивна психологія конфліктів (конфлікт менеджмент) – це створення об’єктивних та суб’єктивних або психологічних умов, що протидіють виникненню конфліктних ситуацій та інцидентів, сприяють підвищенню культури і конструктивного стилю спілкування і вирішення життєвих проблем.
Поняття «управління конфліктом» не рівнозначне рішенню проблеми, що породила конфлікт. По-перше, може існувати суперечність між оперативними і стратегічними інтересами системи. Наприклад, може виявитися, що в даний момент важливіше зберегти хороші взаємостосунки, ніж досягти рішення проблеми. По-друге, вирішити конфлікт можна по-різному, але проблема повинна бути вирішена ефективно.
В цілому, управління конфліктами, є цілеспрямований вплив на процес конфлікту, що забезпечує вирішення соціально значущих завдань. Управління конфліктом – це переклад в раціональне русло діяльності людей, усвідомлений вплив на конфліктну поведінку соціальних суб’єктів з метою досягнення бажаних результатів і обмеження протиборства рамками конструктивного впливу на суспільний процес.
Управління конфліктом стає можливим за наявності слідуючих умов:
· об'єктивне розуміння конфлікту як реальності;
· визнання можливості активної дії на конфлікт і перетворення його в чинник саморегуляції і самокоректування системи;
· наявність матеріальних, духовних, соціальних ресурсів, а також правової основи управління, здатності суб’єктів до узгодження своїх позицій і інтересів, поглядів і орієнтацій.
Управління конфліктами містить:
· діагностику і прогнозування конфліктів;
· попередження і профілактику конфліктів;
· регулювання і оперативне вирішення конфліктів.
Психологічні методи діагностики і прогнозування конфліктів
Безліч зовнішніх стимулів, що вимагають неспецифічної реакції можна передбачити. Одні з них пов’язані з циклічністю життєдіяльності системи, інші – з її природним розвитком, треті – з реформою психологічної організації групи (скорочення штатів, зміна задач…)
Прогнозування конфліктів тісно пов’язано з їх діагнозом і попередженням конфлікту. Прогнозування конфлікту – це передумова його запобігання. Прогноз – це уявлення про майбутній конфлікт з певною вірогідністю вказівки місця і часу його виникнення, що базується на психологічному діагнозі всіх компонентів і змісту конфлікту.
Прогнозувати конфлікти можливо за допомогою усіх складових і сигналів конфлікту. Важливим етапом також є правильне формулювання і постановка діагнозу проблемної ситуації.
