11. Держнаглядохоронпраці в Україні.

Державний комітет України по нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) — орган державної виконавчої влади, що діяв з 27 січня 1993 по 9 березня 1998.

Поділявся на територіальні управління. Мав експертно-технічний центр.

Основними завданнями Держнаглядохоронпраці України є:

• участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони праці щодо промислової безпеки, страхування ризиків виробничої безпеки, а також у галузі використання та охорони надр;

• здійснення державного нагляду за додержанням законів та інших нормативно правових актів про охорону праці в частині безпечного ведення робіт, державного гірничого нагляду, здійснення державного управління з питань, що належать до його компетенції, у галузі геологічного вивчення, використання та охорони надр;

• комплексне управління охороною праці

Держнаглядохоронпраці України є спеціально уповноваженим

центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці

та органом державного гірничого нагляду.

Наприклад, Держнаглядохоронпраці України відповідно до покладених на

нього завдань:

1) готує пропозиції щодо формування державної політики у сфері охорони праці, в галузі використання та охорони надр, а також механізму її реалізації;

2) бере участь у розробленні проектів Державного бюджету України, Державної програми економічного і соціального розвитку України, Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

3) розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, всеукраїнських об'єднань роботодавців та профспілок загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці

та виробничого середовища і контролює її виконання;

4) бере участь у розробленні проектів державних програм економічного розвитку в частині видобування корисних копалин та їх використання, а також у формуванні державного фонду надр, введенні в експлуатацію новозбудованих видобувних та збагачувальних підприємств та підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням

корисних копалин та ін..

12. Вплив електричного струму на організм людини.

Електричний струм проходячи через тіло людини, може викликати два види ураження — електричний удар і електричну травму.

Небезпечніший електричний удар, оскільки при ньому вражається весь організм. Смерть наступає від паралічу серця або дихання, а іноді від того і іншого одночасно.

Параліч серцевої діяльності. Діяльність серця може бути паралізована як при безпосередній дії електричного струму, що проходить через область серця — первинна фібриляція, так і через рефлекторний спазм артерій — вторинна фібриляція.

Фібриляція серця викликає порушення кровообігу і якщо не прийняти відпо­відних заходів, що відновлюють серцеву діяльність, то настає смерть людини.

Параліч дихання. Параліч дихання є наслідком впливу електричного струму на м'язи грудної клітки, що забезпечують процес дихання. Утруднення дихання людина починає відчувати вже при 20-25 мА змінного струму, що підсилюється зі зростанням значен­ня струму. При тривалому впливі такого струму настає асфіксія — удушення через нестачу кисню і надлишок вуглекислоти в організмі людини.

Електричний шок. Це нервово-рефлекторна реакція організму, що супроводжується розладом дихання, кровообігу, обміну речовин та інш.

Електричними травмами називають ураження струмом зовнішніх частин тіла; це опіки, металізація шкіри та ін.

До електричних травм прийнято відносити пошкодження (опіки або порушення функцій внутрішніх органів), викликані проходженням через тіло електричного струму. Наслідки таких травм, які залежать від багатьох чинників, можуть бути різними, — від неприємних відчуттів в роті до повної зупинки серця.

Основні причини отримання електричних травм — удар блискавкою, контакт з оголеним електропроводом або провідником (найчастіше — вода), що контактує з джерелом електроенергії, заземляючою лінією електромережі. Ступінь тяжкості отримуваної травми залежить від типу і сили струму, опору людського тіла в місці контакту, напряму і тривалості проходження струму через тіло і деяких інших, менш значущих причин.

Ураження струмом носять, як правило, змішаний характер і залежать від величини і роду струму, що протікає через тіло людини, тривалості його дії, шляхів, по яких проходить струм, а також від фізичного і психічного стану людини у момент ураження.

Потрібно обов'язково пам'ятати, що людський організм вражає не напруга, а величина струму. За несприятливих умов навіть низька напруга (30 — 40 В) може бути небезпечною для життя. Якщо опір тіла людини дорівнює 700 Ом, то небезпечною буде напруга 35 В.

Результат ураження багато в чому залежить також від шляху струму в тілі людини. Найбільш небезпечні шляхи руки — ноги і рука — рука, коли найбільша частина струму проходить через серце.