М «вартість плюс»

Метод враховує вартість залучених коштів та всі витрати бан­ку, пов'язані із наданням кредиту. Процентна ставка за кредитом охоплює:

— вартість залучення кредитних ресурсів для банку;— операційні витрати, пов'язані з процесом кредитування — премію за ризик невиконання зобов'язань клієнтом;— премію за ризик, пов'язаний зі строком кредитування;— бажаний рівень прибутковості кредиту,

Головний недолік методу — ігнорування ринкових

М «базова ставка плюс»

Сутність методу полягає у визначенні кредитної ставки як су­ми базової ставки і кредитного спреду. За базову ставку можна взяти ставку пропозиції міжбанківського регіонального ринку; ставку першокласного позичальника; ставки міжнародних ринків (LIBOR, FIBOR і т. ін.), інші ставки, що є загальноприйнятними на конкретних ринках.

М максимальних процентних ставок (кеп)

Keп — це верхня межа процентної ставки, що пропонується клієнту незалежно від зміни ринкових ставок. Наприклад, якщо ставка становить «прайм-рейт» +2%, а кеп — 3%, то для базової ставки 8% кеп складатиме 13%. Це означає, що під час дії кредит­ної угоди процентна ставка не може перевищити 13%.

М «надбавки»

Метод «надбавки» полягає у визначенні кредитної ставки як суми процентних витрат залучення коштів на грошовому ринку та надбавки.

М «аналізу дохідності клієнта»

Метод аналізу дохідності клієнта базується на врахуванні всіх взаємостосунків із конкретним клієнтом. Оцінюючі всі складові дохідності,

20. Які чинники впливають на рівень кредитної ставки?

кредитна ставка залежить не тільки від ризику. Вона формується під впливом наведених далі зовнішніх і внутрішніх чинників, які необхідно враховувати, визначаючи її.

“Попит і пропозиція на ринку кредитів;

“рівень конкуренції;

“рівень кредитного ризику, що пов'язується з конкретним клієн­том;

“кредитна політика банку;

“категорія клієнта, яка відображає, чи орієнтований банк на розвиток відносин з даним позичальником;

“загальний рівень прибутковості всіх зв'язків з клієнтом; ,

“вартість кредитних ресурсів для банку;

“рівень базових ставок;

“форма забезпечення кредиту та вартість контролю за його ганом.

Усі ці чинники по-різному впливають на ставку конкретного редиту. Наприк, високий рівень кредитного ризику клієнта підвищ ст, а забезп зн ризик.

20. Які методи зниження ризику на рівні окремого кредиту за­стосовуються в банківській практиці?

Методи управління кредитним ризиком на рівні окремої позики:

1) аналіз кредитоспроможності позичальника;

2) аналіз та оцінка кредиту;

3)структурування позики;

4)документування кредитних операцій;

5)контрль за наданим кредитом і стан застави

20. Які методи зниження ризику кредитного портфеля може застосовувати менеджмент банку?

-диверсифікація

-лімітування

-створ резервів для відш втрат за кред опер

-секютиризація

20. Які види диверсифікації кредитного портфеля застосовуються у банківській практиці?

Метод диверсифікації полягає у розподілі кредитного портфе серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від ного як за хар-и (розмір капіталу, форма власності), так і за умовами діял. Галузева означає розподіл кредитів між клієнтами які здійснюють діяльність у різних галузях економіки. Географічна полягає в розподілі кредитних ре­сурсів між позичальниками, які перебувають у різних регіонах, гео­графічних територіях, країнах із різними економічними умовами. Портфельна означає розосередження кредитів між різними категоріями позичальників— великими і середніми компаніями, пп малого бізнесу, фіз ос, урядовими та гром орг, дом господ тощо.