20. Які методи може застосувати банк для управління валютною позицією?

У деяких країнах функцію управління ВП виконують ЦБ, установлюючи нормативні вимоги щодо їх макс допустимого розміру. У США валютна по­зиція банків централізовано не регулюється.

В Ук розмір ВП банків регулюється центра­лізовано НБУ. До березня 1995 Р°^КУ банки повинні були мати закриту валютну позицію. Далі розмір валютної позиції визначався диференційовано у відсотковому від-иенні до розміру статутного фонду банку. Починаючи з 1998 контроль за рівнем валютного ризику КБ (ійснюється через установлення обов'язкових нормативів відкри­вші ютної позиції Нормативи відкритих валютних по­дій за окремими іноземними валютами визначаються щодня від­ано розміру капіталу банку на підставі балансових звітів. До зрахунку береться сума капіталу, зафіксована за балансом попе-Інього дня.

20. У чому полягає економічний зміст хеджування?

Під хеджуванням (від англ.hedge- захищатися від можливих втрат, ухилятися, обмежувати) розуміють діяльність, яка спрямована на створення захисту від можливих втрат у майбутньому. Х-загальний термін, який використовується для опису дій з мінімізації цінових ризиків.

Стратегія хеджування відбива загальний підхід, концепцію управління А і П, зміст якої визначається як обмеження або мінімізація ризиків.

У мжн банк пра-іі найпоширенішим підходом до управління ціновими ризиками є Х.

-широкому розумінні Х вважають будь-які дії, спря-Іі на обмеження чи мін цінових ризиків. До Х належать способи впливу на структуру балансу з метою обмеженя цінових змін та створення систем захисту від ризиків укладанням дод фін угод, які дозволяють компенсувати фін втрати.)

До методів Х:

1. структурне балансування;

2. управління розривом між чутливими активами та зов'язаннями (геп-менеджмент);

3. управління середньозваженим строком погашення (дюрація);

4. укладення форвардних та ф'ючерсних угод з метою створення копенсуючої позиції;

5. проведення операцій страхування за допомогою опціонів;

6. обмін платежами згідно з балансовими хар-и учаників угоди (своп-контракти).

20. Які фінансові інструменти належать до похідних (деривативів)?

Поз фін інст-контракти, які укл для перерозподілу фін ризиків і передбач попередню фікс всіх умов проведення в майб певної операції (купівлі, прод, обміну, емісії) з інструментом, який є предметом угоди. Деривативи (іх вартістьб похідна від вартості базових інст, покл в основу угоди.

Є форвардні угоди, ф'ючерси, опціони і своп-контракти, , а найпопулярн видами базових фін інстр- валюта, грошові кошти у формі кред та депозитів, ЦП, фондові індекси.

20. У чому полягають відмінності між страхуванням та хеджуванням ризиків?

Наслідки Х- симетричні: за результатами строкової угоди буде отримано прибуток, який компенсує збитки віднесприятлтвої зміни ринкової ціни базовоо інструенту за баланс позицією, або прибутки за бал позиц будуть нівельовані втратами за строк угодою.

Наслідки С- асиметричні: С компенсує нег резул зміни ціни базового інструм, водночас надаючи можливість дістати перпваги від сприятливої конюнктури ринку.

Вартість С перевищує набагато вартість Х, витрати за якими незначні, і порівняно із сум контрак можуть не братися до уваги.

Х доз мін-и ризик ціновий, а у разі ідеального Х – повністю його уникнути, тоді обмежують рівень ризику опціонною премією