§ 2. Валютні операції

Валютні операції можна класифікувати в такий спосіб (ст. 1 Декрету).

1. Операції, пов 'язані з переходом права власності на валютні цінності. Відповідно до ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» резиденти та нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. При цьому у резидентів виникають права і обов’язки також відносно тих валютних цінностей, які знаходяться за межами України та власниками яких вони є.

2. Операції, пов ’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу. Подібний різновид операцій передбачає використання валютних цінностей з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких вони є.

3. Операції, пов ’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та за її межі валютних цінностей. Порядок ввезення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Нацбанком України. Суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну (п. 2 ст. З Декрету).

Підставою здійснення валютних операцій є ліцензії, які видає Нацбанк України:

а) генеральні ліцензії-ліцензії, які видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. На підставі такої ліцензії уповноважені банки та інші фінансові установи, національний оператор поштового зв’язку мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - резидентами;

б) індивідуальні ліцензії-ліцензії, що видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необ

хідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей; ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України; надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави; розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України; здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів.

Особливий режим закріплено щодо порядку організації торгівлі іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами (ст. 6 Декрету). Вона здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Нацбанку України виключно на між- банківському валютному ринку України. При цьому уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Нацбанку України: а) від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів; б) мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.

Національний оператор поштового зв’язку після одержання генеральної ліцензії Нацбанку України на здійснення валютних операцій має право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам. Резиденти і нерезиденти - фізичні особи мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим фінансовим установам, які одержали ліцензію Нацбанку України, або за їх посередництвом іншим фізичним особам - резидентам, а також національному оператору поштового зв’язку, який одержав ліцензію Нацбанку України. Фізичні особи - резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших фінансових установах, що одержали ліцензію Нацбанку України, або за їх посередництвом у інших фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також у національного оператора поштового зв’язку, який одержав ліцензію Нацбанку України.

Для валютних операцій використовуються відповідні валютні (обмінні) курси. Ці курси класифікуються на: а) курси іноземних валют, виражені у валюті України; б) курси валютних цінностей в іноземних валютах; в) курси у розрахункових (клірингових) одиницях. Усі валютні (обмінні) курси встановлюються Нацбанком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України (ст. 8 Декрету). Нацбанк України може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України уповноважених банків та інших фінансових установ, що одержали ліцензію Нацбанку України, за винятком операцій, пов’язаних із строковими (ф’ючерсними) угодами.

Забезпечення відповідних спеціальних режимів передбачають угоди про розподіл продукції. Прикладом цього є поява відповідного самостійного розділу в Податковому кодексі України (див. розділ XVIII). Ця ситуація характерна і для інституту валютного регулювання. Наприкінці 2012 р. законодавець деталізував особливість регулювання валютних відносин у цьому сенсі^I. Відповідно до ст. 10^і Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» на операції інвестора (представництва іноземного інвестора на території України) за угодою про розподіл продукції, що здійснюються у зв’язку з такою угодою, не поширюються: а) вимоги щодо одержання індивідуальної ліцензії на одержання кредитів у іноземній валюті; б) вимоги щодо одержання індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу в межах розрахунків між інвесторами (представництвами іноземних інвесторів на території України) за відповідною угодою про розподіл продукції чи державою; в) вимоги та обмеження стосовно одержання та повернення резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів. На операції представництва іноземного інвестора за угодою про розподіл продукції щодо оплати праці працівникам-нерезиден- там, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні (перерахування на банківські рахунки цих осіб в Україні або за її межами), не поширюються вимоги щодо одержання індивідуальних ліцензій.

ншмшмм § 3. Валютні обмеження

Формою реалізації валютної політики держави є валютне регулювання. Під валютним регулюванням слід розуміти спеціальний правовий режим реалізації валютних відносин, який передбачає комплекс заходів, що здійснюють уповноважені державні органи, спрямованих на організацію функціонування внутрішнього валютного ринку в державі та визначення порядку проведення валютних операцій. Валютне регулювання передбачає реалізацію таких принципів:

• єдність і цілісність системи валютного регулювання, що забезпечується формуванням єдиної нормативно-правової бази, поширенням дії валютних обмежень на всій території держави, єдиним порядком проведення валютних операцій;

• захист національної валюти України та забезпечення стабільності на внутрішньому валютному ринку;

• стабільність, що передбачає незмінність окремих елементів системи валютного регулювання, зокрема, валютних обмежень та порядку проведення валютних операцій;

• гнучкість - система валютного регулювання повинна коригуватися залежно від стану внутрішнього валютного ринку, загального макроекономічного стану в країні та тенденцій розвитку світового валютного ринку;

• стимулювання розвитку міжнародного економічного співробітництва з метою поліпшення інвестиційного клімату в країні та вирівнювання платіжного балансу.

Валютне регулювання здійснюється через установлення особливих режимів обігу валютних цінностей, певні обмеження в правах та обов’язках суб’єктів валютних правовідносин. Обмеження в сфері валютного регулювання передбачають низку цілей:

• встановлення та реалізація певного порядку проведення операцій з валютними цінностями на внутрішньому валютному ринку, порядку переміщення валютних цінностей за кордон або на його територію з-за кордону та режиму здійснення іноземних інвестицій;

• забезпечення і захист права власності на валютні цінності;

• регламентацію міжнародних розрахунків;

• підтримання стабільного курсу національної валюти та національного платіжного балансу;

- забезпечення необхідного (інтеграційного або ізоляційного) режиму взаємодії країни зі світовим валютним ринком¹.

Залежно від сфери здійснення слід розрізняти обмеження на двох рівнях валютного регулювання.

1. Міжнародне валютне регулювання здійснюється міжнародними фінансово-кредитними організаціями (головним чином, Міжнародним валютним фондом) з метою створення єдиного валютного простору, що забезпечує вільний обмін товарами та послугами у світовому економічному просторі. Цілями міжнародного валютного регулювання є стимулювання валютної стабільності, забезпечення механізму валютного регулювання у відносинах між державами та запобігання конкуруючого знецінення валют, а також встановлення системи багатосторонніх платежів за поточними угодами між державами та скасування валютних обмежень, що перешкоджають росту світової торгівлі^{I II}.

2. Внутрішнє валютне регулювання. Основним елементом національної системи валютного регулювання є валютні обмеження. їх слід розглядати як систему державних заходів, спрямованих на встановлення порядку проведення валютних операцій. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачає можливість використання валютних обмежень як засобу валютного регулювання.

Система внутрішніх валютних обмежень включає такі складові.

1. Об’єктні обмеження. Реалізуються вони через встановлення вичерпного переліку складових валютних цінностей. При цьому законодавець не тільки визначає п’ять різновидів об’єктів, обіг яких передбачає необхідність правового регулювання в цій царині, а й деталізує кожен із цих складових.

2. Суб’єктні обмеження. Цей різновид передбачає поєднання відповідної подвійної сукупності:

а) обмеження стосовно владних осіб, які наділені повноваженнями щодо організації та контролю в сфері валютних відносин. Такими органами в Україні є Нацбанк України та Кабінет Міністрів України.

Нацбанк України. Згідно із Законом України «Про Національний банк України»^III (п. 14 ст. 7) Нацбанк України здійснює відповідно до

визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками та іншими кредитними установами, які одержали ліцензію Нацбанку на здійснення операцій з валютними цінностями. Діяльність Нацбанку України щодо операцій з валютними цінностями регламентується розділом VIII Закону України «Про Національний банк України». Нацбанк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. Компетенція Нацбанку України у сфері валютного регулювання деталізується п. 1 ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Нацбанк України у сфері валютного регулювання: здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України; складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України; контролює додержання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України; визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам; видає у межах, передбачених цим Декретом, обов’язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України; нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики; видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування; встановлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях; встановлює за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням; забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

Кабінет Міністрів України. У сфері валютного регулювання: визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України; бере участь у складанні платіжного балансу України; забезпечує виконання бюджетної та податкової

політики в частині, що стосується руху валютних цінностей; забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України; визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертова- них іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України;

б) обмеження щодо зобов’язаних осіб, права і обов’язки яких деталізуються відповідно до певного виду валютних операцій та різновиду валютних цінностей. Такі учасники валютних відносин поділяються на дві групи: резидентів та нерезидентів (ст. 1 Декрету).

Резиденти. До них належать: фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном; юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України; дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії і представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Нерезиденти. Сукупність цих учасників валютних відносин становлять: фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб’єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб’єктів підприємницької діяльності України; розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які

не здійснюють підприємницьку діяльність на основі законів України.

Резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

3. Обмеження валютних операцій. Цей вид обмежень передбачає встановлення вичерпного переліку видів валютних операцій. Відповідно до п. 2 ст. 2 зазначеного Декрету резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, установлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. При цьому використовуються різні правові засоби: ліцензування валютних операцій, лімітування або заборона проведення окремих валютних операцій певними суб’єктами валютних відносин. Залежно від типу валютних операцій (поточних або операцій, пов’язаних з рухом капіталу) застосовується різний перелік валютних обмежень. У системі валютних обмежень, що діють в Україні, слід виокремити такі:

• обмеження, пов’язані з ліцензуванням валютних операцій;

• обмеження, зумовлені встановленням порядку придбання іноземної валюти за дорученням і за рахунок резидентів на міжбанків- ському валютному ринку України з метою забезпечення виконання їх зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами;

• обмеження, пов’язані з використанням іноземної валюти як засобу платежу на території України;

• обмеження, пов’язані зі встановленням обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті на користь резидентів - юридичних осіб;

• обмеження, пов’язані зі встановленням порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті;

• обмеження, пов’язані з відкриттям та використанням валютних рахунків резидентами за межами України;

• обмеження, пов’язані з відкриттям та використанням рахунків у національній валюті нерезидентами на території України;

-обмеження, пов’язані з переміщенням готівкової національної та іноземної валюти фізичними особами та юридичними особами через митний кордон України.

шшшш—вшт § 4. Валютний контроль

Валютний контроль є специфічним видом фінансового контролю. Валютний контроль слід розглядати як комплекс заходів, що здійснюють спеціально уповноважені державні органи та інші суб’єкти, спрямованих на забезпечення додержання учасниками валютних правовідносин валютного законодавства України при проведенні валютних операцій. У ст. 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено сферу валютного контролю, який передбачає контроль за: а) валютними операціями за участю резидентів і нерезидентів; б) зобов’язаннями щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України. При цьому органи валютного контролю мають право вимагати та одержувати від зобов’язаних осіб повну інформацію щодо здійснення ними валютних операцій, стану банківських рахунків в іноземній валюті та інших положень, що підлягають декларуванню.

Валютний контроль виконує такі функції:

1. забезпечує режим законності при проведенні валютних операцій;

2. дозволяє попереджати правопорушення у валютній сфері;

3. виявляє факти порушення валютного законодавства;

4. застосовує заходи юридичної відповідальності.

Валютний контроль поширюється на всі валютні операції, які виступають його об’єктом. Серед основних напрямів валютного контролю слід виділити такі: перевірка наявності ліцензій на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»; перевірка додержання порядку реєстрації Нацбанком України договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами за кредитами та позиками в іноземній валюті; перевірка правомірності відкриття та використання банківських рахунків резидентами за межами України; виконання резидентами вимог щодо порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна, що перебуває за межами України; виконання зобов’язань щодо обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів - юридичних осіб; перевірка додержання валютного законодавства при переміщенні валютних цінностей через митний кордон України; своєчасність та повнота подання 384

встановленої Національним банком України звітності про валютні операції.

Суб’єкти, що здійснюють валютний контроль, поділяються на дві групи.

1. Органи валютного контролю. Згідно з п. 1 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Нацбанк України є головним органом валютного контролю. Відповідно до цього він: здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з валютним законодавством України.

До кола владних суб’єктів, які здійснюють свої повноваження в сфері валютних відносин, належить також центральний орган виконавчої влади. Він реалізує державну податкову політику, здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України. Цей орган реалізує також державну політику в сфері надання послуг поштового зв’язку, здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України, забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

2. Агенти валютного контролю. На відміну від органів валютного контролю агенти не мають права видавати нормативно-правові акти, що регулюють порядок здійснення валютного контролю. Компетенція агентів валютного контролю обмежується реалізацією контрольних повноважень за додержанням валютного законодавства резидентами та нерезидентами. Повноваження агента валютного контролю передбачають особливого учасника валютних правовідносин - уповноваженого банку. Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» уповноваженим банком визнається будь-який комерційний банк, який офіційно зареєстрований на території України, має ліцензію Нацбанку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

Відповідно до п. 1.2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 8 лютого 2000 р.

№ 49, функції агента валютного контролю - обов’язки уповноваженого банку щодо здійснення контролю за валютними операціями, які проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Змістом зазначеного контролю є запобігання уповноваженими банками проведення резидентами і нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій та/або своєчасне інформування уповноваженими банками у випадках та в порядку, встановленому законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Нацбанку України, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов’язаного з проведенням ними валютних операцій.

нммн § 5. Відповідальність за порушення валютного законодавства

Недодержання встановлених правил проведення валютних операцій є підставою притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства. Відповідно до п. 1 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за порушення валютного законодавства може наставати адміністративна або кримінальна відповідальність. Її підставою є незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо наявність такого дозволу (ліцензії) є обов’язковою.

Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» здійснено спробу врегулювати засади галузевої відповідальності при порушенні валютного законодавства. При цьому хотілося б звернути увагу на те, що у більшості правопорушень, які визначені п. 2 ст. 16 цього Декрету, передбачено застосування штрафу як єдиної санкції. Лише в одному випадку негативним наслідком правопорушення є позбавлення генеральної ліцензії. Виходячи з цього, навряд чи цей наслідок можна розглядати як безпосередньо фінансову санкцію.

Залежно від особливостей порушень валютного законодавства їх суб’єктів слід умовно поділити на дві групи: перша - банки та інші фінансово-кредитні установи; друга - резиденти і нерезиденти, що здійснюють валютні операції.

386

1. Банки та інші фінансово-кредитні установи несуть відповідальність у таких випадках порушення валютного законодавства:

-у разі порушення встановленого порядку ліцензування валютних операцій до банків та інших фінансово-кредитних установ застосовуються санкції у вигляді: а) штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) валютних цінностей, що були предметом незаконних валютних операцій; б) виключення банку з Реєстру банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ;

• у разі невиконання уповноваженими банками зобов’язань щодо купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов’язань резидентів до банків застосовуються санкції у вигляді позбавлення генеральної ліцензії Нацбанку України або штрафу у розмірі 25 % від суми (вартості) іноземної валюти, що була зафіксована у дорученні резидента;

• у разі нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю до банків застосовуються санкції у вигляді позбавлення генеральної ліцензії Нацбанку України або штрафу у розмірі, визначеному п. 2.5 Положення про валютний контроль^I. У разі притягнення уповноваженого банку до відповідальності за нездійснення функцій агента валютного контролю розмір одного штрафу не може перевищувати одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду.

Зазначені санкції застосовуються Нацбанком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби-до інших резидентів і нерезидентів. Порядок застосування Нацбанком України санкцій до банків та інших фінансово-кредитних установ регламентується розділом 3 Положення про валютний контроль.

Відповідно до п. 3.2 цього Положення у разі виявлення порушень валютного законодавства з боку банків або фінансово-кредитних установ уповноважені працівники Нацбанку України складають протокол, який вручається керівнику (посадовій особі, яка виконує його обов’язки) банку або фінансово-кредитній установі, чи їх відокремленого структурного підрозділу, де безпосередньо здійснювалась відповідна перевірка. За кожним випадком порушення, що виявлені під час однієї перевірки, складається окремий протокол, до якого обов’язково додаються інші документи, які свідчать про факти порушень.

Підставою для застосування Нацбанком України та його територіальними управліннями санкцій можуть бути: матеріали перевірок, що здійснюються уповноваженими працівниками центрального апарату та територіальних управлінь Нацбанку України; матеріали перевірок, що здійснюються уповноваженими працівниками державних органів валютного контролю; матеріали перевірок, що здійснюються уповноваженими працівниками державних контрольних і правоохоронних органів, які не належать до органів валютного контролю. У разі виявлення державними органами валютного контролю та державними контрольними і правоохоронними органами порушення банками або фінансово-кредитними установами валютного законодавства складається акт чи довідка про перевірю які разом з копіями документів, що підтверджують факт порушення, надсилаються до територіальних управлінь Нацбанку України.

Матеріали про порушення валютного законодавства залежно від суми штрафу розглядають та приймають рішення про застосування санкцій:

• до 10 тис. доларів США - начальники територіальних управлінь Нацбанку України;

• до 50 тис. доларів США - директор Департаменту валютного контролю та ліцензування Нацбанку України;

• до 100 тис. доларів США - Голова Нацбанку України та його заступники.

Санкції у вигляді позбавлення ліцензії, виключення з Реєстру банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ, застосування штрафу, що перевищує суму, еквівалентну 100 тис. доларів США, застосовуються виключно на підставі постанови Правління Нацбанку України. Постанова про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства підписується відповідною службовою особою та надсилається територіальними управліннями Нацбанку України порушнику, який протягом п’яти днів після її отримання має перерахувати суму штрафу до Державного бюджету України.

2. Резиденти та нерезиденти. До цих осіб застосовуються міри відповідальності у таких випадках(п. 2 ст. 16 Декрету):

• за здійснення операцій з валютними цінностями без одержання генеральної ліцензії Нацбанку України - штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Нацбанку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення;

• за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії Нацбанку України без одержання індивідуальної ліцензії Нацбанку України - штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Нацбанку України на день здійснення таких операцій;

• за торгівлю іноземною валютою банками та іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв’язку без одержання ліцензії Нацбанку України та (або) з порушенням порядку і умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Нацбанком України, - штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Нацбанку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення;

-за невиконання уповноваженими банками, фінансовими установами та національним оператором поштового зв’язку обов’язків - позбавлення генеральної ліцензії Нацбанку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі, що встановлюється Нацбанком України;

• за порушення резидентами порядку розрахунків - штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Нацбанку України на день здійснення таких розрахунків;

• за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі, що встановлюється Нацбанком України;

-за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна — штраф у сумі, що встановлюється Нацбанком України.

мвнмм Контрольні питання

1. Поняття валюти та валютних цінностей.

2. Поняття та зміст операцій.

3. Зміст валютного регулювання.

4. Правове регулювання валютного контролю.

5. Відповідальність за порушення валютного законодавства.

■жнм Література

Актуальні питання науки фінансового права [Текст] : монографія / за ред. М. П. Кучерявенка. - X.: Право, 2010. - 464 с.

Алісов, Є. О. Теоретичні проблеми правового регулювання грошового обігу в Україні [Текст] / Є. О. Алісов. - X.: Фоліо, 2004. - 286 с.

Андрієвський, К. В. Спеціальні податкові режими [Текст] : монографія / К. В. Андрієвський. - X.: Право, 2011. - 160 с.

Бюджетний кодекс України. Науково-практичний коментар: станом на 1 берез. 2011 р. [Текст] / за ред. Л. К. Воронової, М. П. Кучерявенка. - X.: Право, 2011.- 608 с.

Воронова, Л. К. Фінансове право України [Текст]: підручник/Л. К. Воронова. - К.: Прецедент : Моя книга, 2006. - 448 с.

Дмитренко, Є. С. Юридична відповідальність суб’єктів фінансового права у механізмі правового забезпечення фінансової безпеки України [Текст]: монографія / Є. С. Дмитренко. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 592 с.

Дмитрик, О. О. Джерела фінансового права: проблеми та перспективи розвитку [Текст]: монографія / О. О. Дмитрик.-X.: Віровець А. П. «Апостроф», 2010.-328 с.

Дмитрик, О. А. Содержание и классификация финансовых правоотношений [Текст] : монография / О. А. Дмитрик ; под ред. Н. П. Кучерявенко. - Харьков : Легас, 2004. - 160 с.

Дуравкін, П. М. Забезпечення виконання податкового обов’язку [Текст] : монографія / П. М. Дуравкін. - X.: Право, 2013. - 192 с.

Жернаков, М. В. Правове регулювання представництва у сфері оподаткування [Текст]: монографія / М. В. Жернаков. - X.: Право, 2006. - 144 с.

Заверуха, І. Б. Державний борг України: проблеми правового регулювання [Текст]: монографія /1. Б. Заверуха. - Львів : Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. - 309 с.

Запольский, С. В. Дискуссионные вопросы теории финансового права [Текст]: монография / С. В. Запольский. - М.: РАП, Эксмо, 2008. - 160 с.

Запольский, С. В. Теория финансового права: Научные очерки [Текст] / С. В. Запольский. - М.: РАП, 2010. - 371 с.

Іванський, А. И. Фінансово-правова відповідальність: теоретичний аналіз [Текст]: монографія / А. Й. Іванський. - О.: Юрид. літ., 2008. - 504 с.

Криницький, 1. Є. Теоретичні проблеми податкового процесу [Текст]: монографія /1. Є. Криницький. - X.: Право, 2009. - 320 с.

Кучерявенко, М. П. Податкові процедури: правова природа і класифікація [Текст]: монографія / М. П. Кучерявенко. - К.: КНТ; ЦУЛ, 2009. - 460 с.

Кучерявенко, Н. П. Курс налогового права [Текст]: в 6-ти т. Т. II: Введение в теорию налогового права / М. П. Кучерявенко. - Харьков : Легас, 2004. - 600 с.

Кучерявенко, Н. П. Курс налогового права [Текст]: в 6-ти т. Т. III: Учение о налоге / Н. П. Кучерявенко. - Харьков : Легас ; Право, 2005. - 600 с.

Лукашев, А. О. Теоретичні проблеми системи фінансового права [Текст] : монографія / О. А. Лукашев. - X.: Право, 2010. - 304 с.

Музика-Стефанчук, О. А. Органи публічної влади як суб’єкти бюджетних правовідносин [Текст]: монографія / О. А. Музика-Стефанчук. — Хмельницький : Хмельницький ун-т управління і права, 2011.- 284 с.

Музика-Стефанчук, О. А. Фінансово-правова основа місцевого самоврядування в зарубіжних країнах [Текст]: навч. посіб. / О. А. Музика-Стефанчук. - К.:

Правова єдність, 2009. - 224 с.

Нечай, А. А. Актуальні питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних фондів [Текст] : монографія / А. А. Нечай. - Чернівці : Рута, 2004. - 376 с.

Нечай, А. А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та публічних видатків [Текст]: монографія / А. А. Нечай. - Чернівці: Рута, 2004. - 264 с.

Орлюк, О. П. Теоретичні питання банківського права і банківського законодавства [Текст]: монографія / О. П. Орлюк. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 100 с.

Орлюк, О. П. Фінансове право: академічний курс [Текст] : підручник / О. П. Орлюк. - К.: Юрінком Інтер, 2010. - 808 с.

Очерки бюджетно-правовой науки современности [Текст]: монография / под общ. ред. Е. Ю. Грачевой и Н. П. Кучерявенко. - М.; Харьков: Право, 2012. - 512 с.

Очерки финансово-правовой науки современности [Текст]: монография / под общ. ред. Л. К. Вороновой, Н. И. Химичевой. - М.; Харьков: Право, 2011.- 592 с.

Перепелица, М. А. Правовое регулирование статуса плательщиков налогов и сборов в Украине [Текст]: монография / М. А. Перепелица - Харьков: Легас, 2003. -116 с.

Перепелиця, М. О. Поняття та види суб’єктів фінансового права [Текст] : монографія / М. О. Перепелиця. - X.: Право, 2012. - 272 с.

Податкове право України [Текст]: навч. посіб. / М. П. Кучерявенко, І. Є. Криниць- кий, О. А. Лукашев та ін.; за заг. ред. М. П. Кучерявенка. - X.: Право, 2010. - 256 с.

Пришва, Н. Ю. Правові проблеми регулювання обов’язкових платежів [Текст]

/ Н. Ю. Пришва. - К.: ЕксОб, 2003. - 280 с.

Савченко, Л. Правовий статус Рахункової палати України [Текст]: монографія / Л. А. Савченко. - Ірпінь : Академія ДПС України, 2002. — 131 с.

Савченко, Л. А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні [Текст]: монографія / Л. А. Савченко. - Ірпінь : Академія ДПС України, 2001.-407 с.

Семчик, О. О. Держава і фінанси: правовий зв’язок [Текст]: монографія / О. О. Семчик; відп. ред. Л. К. Воронова. - К.: Юрид. думка, 2010. - 204 с.

Усенко, Є. А. Правове регулювання процедур вирішення податкових спорів [Текст]: монографія / Є. А. Усенко. - X.: Право, 2011. - 184 с.

Фінансове право України [Текст]: навч. посіб. /М. П. Кучерявенко, І. Є. Криницький, О. А. Лукашев та ін.; за заг. ред. М. П. Кучерявенка. - X.: Право, 2010. - 288 с.

Чернадчук, В. Д. Бюджетні правовідносини в Україні: поняття, класифікація та особливості структури [Текст]: монографія / В. Д. Чернадчук. - Суми: Універ- сит. книга, 2011. - 172 с.

Шевчик, О. С. Регулювання валютного контролю в Україні: фінансово-правовий аспект [Текст]: монографія / О. С. Шевчик. - Полтава : РВВ ПДАА, 2012.- 168 с.

Шемшученко, Г. Ю. Фінансово-правове регулювання банківського кредитування [Текст]: монографія / Г. Ю. Шемшученко. - К.: Юрид. думка, 2006. - 264 с.

Шульга, Т. М. Правове регулювання бюджетних доходів, пов’язаних із природокористуванням [Текст]: монографія / Т. М. Шульга; за ред. М. П. Кучерявенка. - X.: ФІНИ, 2009.- 176 с.

Шутов, М. І. Державний фінансовий контроль в Україні (теорія та практика) [Текст] / М. І. Шутов, В. А. Бабенко, Н. М. Стоянова. - О.: Юрид. літ., 2004. - 132 с.