2. Цивілізаційно-плюралістична парадигма планетарної свідомості

Цивілізаційно-плюралістична парадигма була історично першою парадигмою планетарної свідомості. Її основні положення:

• єдність людства можлива лише при умові плюралізму культурно-цивілізаційних форм його існування та розвитку;

• політична самостійність є необхідною гарантією культурної самобутності цивілізації, тому система держав є органічною формою культурної самоорганізації людства;

• світова культура являє собою «єдність множинності» культур окремих локальних цивілізацій.

Цивілізаційно-плюралістична парадигма склалася в епоху давніх цивілізацій, які значною мірою були зорієнтовані на відносини діалогу між собою, рівно як і на територіальну та культурну експансію. Вона є невід’ємною частиною первинних форм етнічної свідомості, в основі яких лежать первинні, родоплемінні форми етнічної спільності.

Сприйняття простору в системі цивілізаційного плюралізму топоцентрично, воно відштовхується від родової території, котра наділяється сакральним статусом і сприймається як центр світу. Воно може розглядатися як моноцентричне, хоча в рамках цивілізаційного плюралізму простір не уявлявся чимось однорідним, байдужим до того, що його наповнює. Простір існує тільки як його окремі частини, він переривається. За різні якості частин простору відповідальними за думкою давніх народів були надприродні сили. За відносно впорядкованою завдяки певним правилам та заборонам племінною територією розташовувався зовнішній простір, наділений негативними якостями, де людина опинялася у владі «текучої множинності».

Для даної парадигми планетарної свідомості характерна яскраво виражена топофілія, що визначала і відповідну поведінку людини у світі цивілізаційного плюралізму. Родовий простір уявляється людині сакрально унікальним, на цій території захоронені його пращури та відображені відповідні міфи. Прив’язаність поступово переходить в експансіонізм, але навіть на захопленій території завойовник певний час поклоняється місцевим богам. В умовах панування уявлень про нерозривність бога та відповідного простору застосовували виключення народу, що повстав із сакрального простору.

Так, наприклад, у греків не було нашого відчуття вітчизни, що розповсюджується на досить великий простір. Все, що знаходилося за межами поліса, було далеким та ворожим. У відповідності до такого розуміння простору розвивалося й розуміння часу. Головна ріка міфологічного світу греків – Океан – була круговою та замкненою, та опоясувала Землю. Подібно до цього, колесо часу рухалося із канонізованого минулого, захоплювало завоювання теперішнього та через майбутнє уносила їх в минуле. Але з часом почали виникати не замкнені кола, а концентричні кола часу, що містили ідею розвитку (зміна циклів), котра набула чіткого виразу при «наведенні мостів» між різними концентричними колами часу, але це вже спіральна модель.

Масштабний, неминучий рух, та більш дрібний рух, що повторюється, створювали гармонію, котра зветься ритмом. Такі уявлення вели до того, що цикл життя однієї окремої цивілізації виявлявся частиною універсального ритму світового та космічного життя.

Однак, Цивілізаційно-плюралістична парадигма присутня не тільки у планетарній свідомості давніх народів. В Новий час вона представлена у зовнішньополітичній думці, зокрема, Іоганном Фіхте, в роботі «Замкнена торгівельна держава» (1800) висловив думку, що окремі держави християнської Європи є окремими частинами первоначальної цілісності, що випадково виникли. А якщо Європа з її колоніями одне ціле, то й торгівля має бути вільною. Фіхте вважав, що окрема держава може замкнутися від зовнішньої торгівлі та створити замкнений торгівельний організм, який вона створила в юридичному та політичному відношенні. За його думкою «держави, котрі мають являти собою одне ціле і частково або повністю лежать в межах одних і тих самих природних кордонів, знаходяться у стані природної війни. Саме держави, а не народи». Причиною таких війн є штучні державні кордони. Тому розширення або звуження території держави до її природних кордонів є головною умовою створення замкненої торгівельної держави, що в свою чергу має призвести до зникнення війн, оскільки війни завжди пов’язані з конкуруючими торгівельними інтересами. Фіхте вважав, що держава, котра дотримується звичайної торгової системи, зберігає постійну зацікавленість у збільшенні території, навіть за межами природних кордонів, щоб збільшити свою торгівлю і добробут, яке потім знову використовуватиметься для завоювання території (Косово, Ірак)

В Росії одним з перших представників цивілізаційно-плюралістичної парадигми в науці був Н.Я.Данілевський. Він встановив культурно-історичні типи, подібні біологічним типам в тваринному царстві, і найбільш перспективним з них він вважав слов’янський. Ворожість Європи та Росії для Данилевського була очевидною, оскільки за його думкою вона корениться у самих основних їхніх інтересах. Він вважав можливим подолання цієї ворожнечі лише тоді, коли Європа зрозуміє неможливість подолання світової державної сили на Сході – Загальнослов’янського союзу, створення якого він вважав необхідною запорукою збереження всесвітньої рівноваги.

Для сучасного розуміння ідеї цивілізаційного плюралізму характерно більша готовність і спроможність до міжцивілізаційного діалогу, ніж для представників інших парадигм планетарної свідомості.

В рамках даної парадигми С.Хантінгтон, а до нього К.Хаусхофер запропонували концепцію зіткнення цивілізацій. На їх думку оскільки політичною формою західної цивілізації є демократія, то її універсальна держава скоріш за все буде поєднанням міжнародних організацій, федерацією або конфедерацією. Майбутнє людства буде визначатися взаємодією 7-8 основних цивілізацій:

- західною

- конфуціанською

- японською

- ісламською

- індуською

- Славяно-православною

- латиноамериканською

- и можливо африканською

Характер міжцивілізаційних відносин, що формуються сьогодні, буде коливатися, за думкою Хантингтона, від стриманості до застосування сили, але в більшості випадків залишиться десь посередині. Загальні інтереси (зазвичай наявність спільного противника) можуть породжувати співробітництво і між державами різних цивілізацій

Сьогодні міжцивілізаційні конфлікти набувають двох форм:

- на локальному рівні – конфлікти на лініях розлому (між сусідніми державами, які належать до різних цивілізацій, між різноцивілізаційними групами всередині країни, або між групами, що намагаються створити нові держави на уламках старих,

- а на глобальному рівні – конфлікти між серцевинними державами різних цивілізацій.

Руський вчений О.Кузнецов створив нову модель традиційних цивілізацій, котра стала відповіддю на концепцію С.Хантінгтона. на противагу релігії, як визначному фактору класифікації цивілізацій в концепції Хантингтона, Кузнєцов висунув критерій писемності. За його думкою, в умовах ліквідації неграмотності системи писемності стають більш репрезентативними дескрипторами цивілізацій, ніж релігійні системи. Більш того, на відміну від релігій, у існуючих писемностей не переривалися їх культурні функції. До того ж вони мають більш глибоку історію, а тому – більш глибокий вплив на формування базових рис і розвиток цивілізації.

Цивілізаційно-плюралістична парадигма суттєво вплинула на становлення такої нової науки, як геоекономіка.