11

Лекція 3. Планетарна свідомість

1. Сутність планетарної свідомості, етнічна та глобальна свідомість

2. Цивілізаційно-плюралістична парадигма планетарної свідомості

3. Месіанська парадигма планетарної свідомості

4. Космополітична парадигма планетарної свідомості

5. Транскультурна парадигма планетарної свідомості

6. Цивілізаційно-симфонічна парадигма планетарної свідомості

1. Сутність планетарної свідомості, етнічна та глобальна свідомість

Планетарна свідомість визначає норми та принципи світодіяльності людини, вона є усвідомлення суспільного буття як буття загальнопланетарного. Планетарна свідомість виникла завдяки встановленню тісних контактів між окремими расами та етнічними групами людства. Важливим фактором становлення та розвитку планетарної свідомості стала також еволюція географічної картини світу у свідомості людини, а особливо висновки Коперніка та революція Колумба.

«Свідомість» - це цілісність у дії.» Планетарна свідомість є передумовою можливості як глобалістики, так і світознавства (мироведение), оскільки саме воно визначає притаманні цим наукам специфічні парадигми. Планетарну свідомість слід розглядати як форму суспільної свідомості поряд з моральною, політичною, правовою, релігійною. Вона є діалектичною протилежністю етнічній свідомості, яку І.М.Варзар визначає як феномен відображення в інтелекті, політичній культурі та політико-правовій поведінці людини власне етнополітичних реалій.

Передумовами формування як планетарної, так і етнічної свідомості є існування стійких спільностей, що характеризуються біологічним самовідтворенням (етнічні групи та рід Homo sapiens), спільність базових культурних цінностей (етнічних та загальнолюдських), формування єдиних полів комунікацій та взаємодії. Якщо етнічна ідентичність передбачає усвідомлення власної відмінності за певними параметрами від представників інших етнічних угрупувань, то глобальна ідентичність передбачає усвідомлення спільності з іншими людьми незалежно від їх групової належності. Витоки планетарної свідомості знаходяться у міфологічних та фантастичних образах единого братерства землян, що формуються одночасно із формуванням етносів. За думкою М.І.Колеснікова та В.Ф.Борзунова цьому сприяли інтенсивні контакти між народами, обмін культурними досягненнями, що зумовило наявність у різних народів загальних рис та давало можливість дивитися на землян як на єдине людства у багатоманітності етносів.

Взагалі будь-яке уявлення про глобальність обов’язково включає в себе і глобальну або планетарну свідомість. Р.Робертсон розглядає його як дискурс відносно цілісності світу та його частин. Структура глобального дискурсу виглядає як взаємодія та взаємозв’язок різних дискурсів та ідентичностей, як процес оцінки й переоцінки окремих ідентичностей у глобальній свідомості. Окрема ідентичність розглядається тут лише в особливому глобальному вимірі, в якості складової частини глобальної свідомості.

«Свідомість ідентичності» є основою планетарної свідомості, на формування якої впливає психологічний стан окремих соціальних прошарків та груп. При цьому важливу роль відіграє саме буденна свідомість, оскільки саме вона формує чуттєву складову «свідомості особистості», тоді як теоретичне усвідомлення формує власне свідомість ідентичності. Згідно визначенню Е. Еріксона, про відчуття ідентичності свідчать наступні ознаки:

- відчуття внутрішньої тотожності та інтегрованості у часі: дії у минулому та плани на майбутнє переживаються як пов’язані із сьогоденням;

- відчуття внутрішньої тотожності та інтегрованості у просторі: людина сприймає себе всюди як цілісність, а всі свої дії та рішення розглядає не як випадкові або кимсь нав’язані, а як такі, що є внутрішньо обумовлені.

- ідентичність переживається серед значимості інших: взаємовідносини та ролі допомагають підтримці та розвитку відчуття інтегрованої ідентичності, що продовжується у часі.

Етнічна та глобальні свідомості характеризуються спільними параметрами:

• самокатегоризація як члена певної групи

• відчуттям належності до певної групи та тісного зв’язку із нею

• відношення (позитивне чи негативне) до цієї групи

• відчуття розділення цінностей, стандартів поведінки

Етнічна ідентичність за визначенням В.Н. Павленка – це результат процесу емоційно-когнитивного самоототожнення суб’єкта із своєю етнічною групою, що виражається у відчутті спільності із іншими членами цієї групи та сприйнятті її цінностей як основних характеристик.

Становлення глобальної ідентичності відбувається у процесі формування планетарного поясу локальних цивілізацій на базі колись розрізнених локальних осередків. З розвитком цивілізації Давнього світу розрив між окремими, раніше ізольованими цивілізаціями, скорочувався, підсилювався обмін між ними, все більш чітко став проступати єдиний темп історії людства як цілого. Найважливішу роль в цьому процесі відігравали світові імперії, що створювалися насильницьким шляхом.

В цілому в історії людства підйом глобальної ідентичності завжди пов’язувався із виникненням, та розвитком світових імперій, тоді як їх занепад та руйнація супроводжувалися кризою глобальної ідентичності та сплеском партикуляризму. Це пов’язано із тим, що життя у наддержаві, що володіла вселенською роллю та потужністю, створювали у її членів відчуття себе людиною світу.

Планетарна свідомість принципово відрізняється від глобаліських різновидів релігійного, політичного, етнічного та інших форм суспільної свідомості. Для планетарної свідомості твердження «світ – це єдина цілісність, а людство – єдиний суб’єкт світової історії» є відправною точкою подальших роздумів у сфері політики, релігії та філософії.

Специфічним суб’єктом планетарної свідомості є людство, котре стало усвідомлювати себе єдиним суб’єктом світової історії лише у ХХ столітті. Людство як цілісність володіє специфічною формою свідомості – планетарною свідомістю. В той же час планетарна свідомість принадна також і окремому індивідууму, котрий володів ним і до формування людства як єдиного суб’єкту історії.

Специфічним об’єктом відображення планетарної свідомості є планетарне буття людського суспільства. Тому найвищий розвиток цієї форми суспільної свідомості відбувається лише у процесі становлення глобального суспільства з другої половини ХХ століття.

Історично склалися чотири парадигми планетарної свідомості – цивілізаційно-плюралістична, месіанська, космополітична та транскультурна.

Парадигма розглядається тут у розумінні А.В.Решетніченко як така система уявлень про світ і своє місце в ньому, котра одночасно виконує ролі

• зразка, ідеалу, еталона, віри та інших високих соціальних та духовних цінностей

• механізму формування нормативних етичних, та мотиваційних орієнтацій світосприйняття.