Стратегія експериментування з одним піддослідним :

1) При цьому, наприклад, можуть використовувати просту страте­гію А—В, коли досліджуваний виконує спочатку завдання в умовах А, а потім в умовах В. Тут не зрозуміло, що саме (В чи інші умови) зумовлює зміни в поведінці досліджуваного.

Найпростіша стратегія - схема А-В. Піддослідний спершу виконує діяльність в умовах А, а потім – в умовах В.

2) З метою уникнення цього недоліку можна використати стратегію А—В —А, коли спочатку реєструється поведінка досліджуваного в умовах А, потім умови змінюються (В), а на третьому етапі досліджу-ваний повертається в початкові умови (А). Якщо на третьому етапі відтворюється результат першого етапу, тобто поведінка змінюється, коли є експериментальний вплив і повертається до попередніх (доекс-периментальних) параметрів, коли експериментальний вплив припи­няється, незалежна змінна вважається такою, що впливає на залежну. Зрозуміло, що за такої стратегії досить важко вилучити фактори “іс-торії” і “природного розвитку”.

Частіше застосовується інша схема: А - В - А. Спочатку реєструється поведінка піддослідного в умовах А, потім умови змінюються (В), а на третьому етапі відбувається поверненя колишніх умов (А). Вивчається зміна функціонального зв'язку між незалежною і залежною змінними. Якщо при зміні умов на третьому етапі відновлюється колишній вигляд функціональної залежності між незалежною і залежною змінними, то незалежна змінна вважається причиною, яка може модифікувати поведінку піддослідного.

3) Очевидно також, що в цьому випадку існує загроза виникнення ефекту послідовності, який, в свою чергу, можна врахувати, викорис-товуючи стратегію А — В — А — В або

А — В — А — В — А. У цьо­му випадку оцінка вихідного рівня і результатів застосування експериментального впливу здійснюється кілька разів.

Прикладом плану, який двічі відтворює один і той же експериментальний ефект, є схема А - В - А - В. Якщо при другому переході від умов А до умов В буде відтворено зміну функціональної залежності відповідей піддослідного від часу, то це стане доказом експериментальної гіпотези: Незалежна змінна (А, В) впливає на поведінку піддослідного.

Приклад. В якості залежної змінної виберемо загальний обсяг знань студента. В якості незалежної - заняття фізкультурою вранці (наприклад, гімнастикою у-шу). Припустимо, що комплекс у-шу сприятливо впливає на загальний психічний стан студента і сприяє кращому запам’ятовуванню.

Вочевидь, заняття гімнастикою сприятливо позначилося на навчанні.

Існують різні варіанти планування за методом часових серій.

Застосування більш "довгих" часових планів збільшує гарантію виявлення ефекту, але призводить до стомлення піддослідного.

4) Для контролю ефекту плацебо в серію А-В-А-В включають умови, коли "імітується" або вплив А, або вплив В. Розглянемо рішення останньої проблеми. Але спочатку проаналізуємо такий випадок: припустимо, студент постійно займається у-шу. Але час від часу на стадіоні або в спортивному залі з'являється симпатична дівчина (просто глядач) - вплив В. План А-В-А-В виявив підвищення ефективності навчальних занять студента в періоди В. Що є причиною: Присутність глядача як такого або конкретної симпатичної дівчини? Для перевірки гіпотези про наявність конкретної причини експеримент будується за наступною схемою: А-В-А-С-А. Наприклад, у четвертий часовий період на стадіон приходить інша дівчина чи нудьгуючий пенсіонер. Якщо ефективність занять значно знизиться (не та мотивація), то це буде свідчити про конкретну причину погіршення навчання.

5) Можливий і варіант перевірки впливу умови А (заняття у-шу без глядачів). Для цього треба застосувати план А-В-С-В. Нехай студент якийсь час у відсутність дівчини припинить заняття. Якщо ж повторне поява її на стадіоні призведе до того ж ефекту, що і перший раз, то причина підвищення успішності - в ній, а не тільки в заняттях у-шу.